Релігійна свідомість є найдавнішою серед інших видів людської свідомості, і людське суспільство – як усвідомлення людьми їх певної спільності – виникло саме на підставі спільної релігії, тоді як всі інші об’єднання мають вже похідний, вторинний характер. Тому релігія є основою будь-якої соціальності.
Релігія постає як основа соціальності тому, що саме вона створює такі первинні засади суспільності, як солідарність, свобода, служіння. Солідарність, тобто почуття причетності людей до якогось цілого, єдиного «ми» породжується єдиним зв’язком між усіма людьми та Богом, в якому вони вперше почувають себе якоюсь родиною, общиною, народом. Але в цій причетності не зникає людська особистість. Навпаки, саме зв'язок людини з Богом, її благо людяність породжує людську свободу. Ця свобода, здатність до творчості, є єдиним рушієм суспільного життя, початком людського спілкування.
Нарешті, третім началом суспільності, яке перевершує та поглинає протиріччя між суспільством і особистістю, допомагає суспільству уникнути деспотизму або анархії, є начало служіння. Воно має свій дійсний сенс, якщо це служіння саме Абсолюту, а не якимось відносним цінностям – державі, народу, ідеї тощо – гарантується на служінні Божій волі. Саме останнім визначається вся структура відносних за своєю суттю прав та обов’язків людини, що створюють суспільний лад. Поза служінням Богові взагалі немає нічого такого, що могло б змусити людину служити правді і правдою. Тому епохи безвір’я (як і безвір’я в будь-які епохи) руйнують цей головний стрижень суспільності – безкорисне служіння, поняття честі і обов’язку, – змінюючи його кар’єризмом і користолюбством, корупцією і бюрократизмом.
Релігія є не тільки первинним та аморфним у своїй первинності підґрунтя суспільства – вона визначає його культурні та моральні цінності.
Протягом багатьох століть культура була наповнена релігійним змістом, яких надихав і звеличував її. Більше того саме релігія, релігійні – тобто абсолютні – цінності є тим головним, що підштовхує людину до великих дій. Саме релігія визначає ці справжні, а не вигадані, абсолютні цінності, тому під впливом релігійних ідей звершувались найвеличніші та найвизначніші події.
Структура релігії та її елементи
Як особлива система духовної діяльності людей, релігія має власну специфічну структуру. В ній можна виділити такі основні елементи, як релігійна свідомість, релігійні почуття, релігійний культ, релігійні організації.
Релігійна свідомість включає два взаємопов’язаних і водночас відносно самостійних рівні: релігійні психологію та ідеологію.
Релігійна психологія – це сукупність властивих масі віруючих уявлень, почуттів, настроїв, звичок, традицій, пов’язаних із певною системою релігійних ідей.
Релігійна ідеологія – це більш чи менш струнка система ідей, розробкою та пропагандою яких займаються релігійні організації, професійні богослови та служителі культу.
В історичному аспекті релігійні психологія та ідеологія стають сходинками розвитку релігії.
Релігійна ідеологія в сучасних релігіях включає в себе теологію, або богослов’я, богословські концепції економіки, політики, права, мистецтва, релігійну філософію тощо. Найважливішою частиною релігійної ідеології є теологія. Вона формулює докази ідеї Бога, дає систематизований виклад релігійних поглядів на світ, людину в світі, на сенс її буття.
Джерелом ідеології кожної релігії є її святе писання. Підкреслимо, що богослови неоднозначно тлумачать одну й ту саму «святу» книгу і що це залежить від їхніх власних соціально-політичних позицій, умов конкретної Істріної епохи. Основою релігійної ідеології кожного визнання можна вважати його власне розуміння і тлумачення Божого одкровення, текстів святого писання.
Релігійна ідеологія виступає у формі фантастичних уявлень про надприродний світ, настанов святих пророків, поданих дуже часто у формі оповідей, і відіграє для широких мас віруючих роль популярної, життєвої філософії.
Суттєвим елементом релігії є емоційне ставлення віруючих до створених їхньою уявою надприродних сил. Специфіка релігійних почуттів, згідно з наукою, полягає в тому, що вони спрямовані не на реальні, а на вгадані, ілюзорні об’єкти, на надприродне.
Невід’ємною частиною будь-якої релігії, її реалізації у сфері повсякденної практичної діяльності є культ – сукупність символічних дій, за допомогою яких віруючий намагається вплинути на надприродні об’єкти. До культу відносяться: обряди, ритуали, жертвоприношення, таїнства, богослужіння, пости, молитви, а також матеріальні предмети, які при цьому використовуються, – храми, священні реліквії, посуд, одяг тощо.
Конкретні форми реалізації релігійного культу в різних конфесіях неоднакові. Так, католицизм і православ’я зберігають вірність пишній театралізованій обрядовості. Вони широко використовують мистецтво: живопис, скульптури, музику, спів тощо. Обряди у протестантизмі мають більш скромний і суворий характер: зменшено кількість таїнств та свят, спрощено богослужіння. Основу культу в ньому складають індивідуальні форми спілкування віруючого з Богом – молитви, покаяння, містичні одкровення.
Релігія матеріалізується також у релігійних організаціях – об’єднаннях послідовників тієї або іншої релігії, що виникають на основі спільності вірувань та обрядів релігійні організації виконують широке коло функції, головними з яких є задоволення релігійних потреб віруючих, регулювання культової діяльності, розробка і пропаганда віровчення, забезпечення цілісності організації.
Релігійні організації можуть виконувати і нерелігійні функції, що допомагає релігії зберігати свої позиції в соціальному і духовному житті суспільства.
На практиці іноді змішують елементи релігії або видають одне за інше.
Перенесення оцінок елементів релігії, як виносилися в минулому, на релігію і церкву за нових соціальних умов може призвести до небажаних, навіть трагічних соціальних наслідків.
Релігійні уявлення, настрої, дії і організації становлять єдиний релігійний комплекс, усі елементи якого нерозривно пов’язані між собою, а також із конкретними соціально політичними і духовними умовами життя кожної країни.
Основний елемент релігії, що надає їй своєрідність, відміну від інших форм суспільної свідомості та соціальних інститутів, є культова система.
Релігійний культ – соціальна форма об’єктивації релігійно свідомості, реалізація віри у діях соціальної групи окремих індивідів.
Культова система являє собою сукупність певних обрядів. Обряд – сукупність стереотипних дій, що установлені звичаями та традиціями соціальної спільноти, що символізує ідеї, норми, ідеали та уявлення.
Як важливу ознаку обряду називають його символічний характер. Знак та символ має аналогічну структуру, яка містить у собі:
1) матеріальну форму;
2) позначений предмет;
3) значення або зміст.
Обряди охоплюють всі сфери життєдіяльності людини і не є специфічним елементом релігії. Специфіка релігійних обрядів є в їх ідеальному змісті.
Релігійний культ базується на вірі в існування поміж людиною та предметом його віри можливості установлення певних взаємовідносин.