[56]Оріген (ІІІ ст.), Євсевій, св. Кирило і блж. Ієроним (IV ст.) ставили під сумнів приналежність 2 петра безпосередньо ап. Петру. В 2-му Петра відображений час, коли думка про швидкий кінець світу перестала бути загальною для всіх християн (3,4). Ймовірно, на цю переміну вплинуло руйнування Єрусалиму (70 р.), з яким пов’язували терміни останнього Суду. Апостоли розглядаються автором як представники епохи, вже минулої (3,2). Більшість сучасних західних тлумачів вважає, що 2 Петра є записом проповідей Петра, зробленим в кінці І ст., вже після його смерті, з використанням текстів послання ап. Іуди. Проте ряд посилань на ап. Павла (3,15 сл.) може служити свідченням того, що воно написане в останні роки життя обох апостолів. (Ключ к пониманию Св. Писания. – Брюссель: «Жизнь с Богом», 1982. – C. 348)
[57] Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 532
[58] Пояснение к Апостолу. – С. 23.
[59]Михайло Марусяк, прот. Соборні послання. Ісагогіко-екзегетичний огляд. – Чернівці, 2005. – С. 84-87
[60] Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 532,531
[61] Лопухин А.П. Толковая Библия, или комментарий на все книги Священного... – Т.10. – СПб., 1912. – С. 292
[62] Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 532
[63] Ключ к пониманию Св. Писания. – Брюссель: «Жизнь с Богом», 1982. – С. 348
[64] Пояснение к Апостолу. – С. 23
[65]Про Святе Письмо Нового Завіту // Новий Завіт Господа Нашого Ісуса Христа. – К., 1988. – С. 456
[66] Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 537
[67] Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 538
[68]Михайло Марусяк, прот. Соборні послання. Ісагогіко-екзегетичний огляд. – Чернівці, 2005. – С. 109-111
[69] Лопухин А. П. Толковая Библия, или комментарий на все книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета. – Т. 10. – С. 309,308.
[70]Уважний читач в кожній із згаданих книг – Євангелії Іоана і 1 посланні Іоана – часто зустріне слова: «життя», «світло», «проходження темряви», безперестанно бачити: «істина», «благодать», «радість», «плоть і кров Господа», «суд», «відпущення гріхів», «любов Божа» до нас, заповідь про взаємну нашу любов і що потрібно дотримувати всі заповіді; також засудження світу, диявола, антихриста, обіцянка Св. Духа, усиновлення Богу, у всьому що вимагається від нас віру, скрізь Отця і Сина. (Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 539)
[71] Пояснение к Апостолу. – С. 24
[72]Михайло Марусяк, прот. Соборні послання. Ісагогіко-екзегетичний огляд. – Чернівці, 2005. – С. 111-114
[73]Михайло Марусяк, прот. Соборні послання. Ісагогіко-екзегетичний огляд. – Чернівці, 2005. – С. 114-116
[74] Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 539-540
[75] Пояснение к Апостолу. – С. 25-26
[76]Марусяк М., прот. Книги Святого Письма Нового Завіту. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 14.
[77]Михайло Марусяк, прот. Соборні послання. Ісагогіко-екзегетичний огляд. – Чернівці, 2005. – С. 142-144
[78] Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 549
[79]Посланих ним в язичницькі країни для проповіді Євангелії апостол доручає піклуванню якогось Гая, благочестивого християнина і щедрого благодійника: вони потребують захисту від місцевого єпископа Діотрефа, котрий переслідував їх. Вороже відносячись до апостола, Діотреф приховав від спільноти його попереднє послання. Це послання свідчить про зміцнення єпископської влади в помісних Церквах на рубежі двох перших століть після Різдва Христового; воно вказує на важливість збереження централізованої церковної влади, яка огороджує Церкву від заблуджень, і свідчить, що «анархічні» тенденції виникли в християнстві дуже рано. Саме вони відкривали шлях для розкольників, сектантів і лжевчителів. (Ключ к пониманию Св. Писания. – Брюссель: «Жизнь с Богом», 1982. – С. 354)
[80] Пояснение к Апостолу. – С. 26,74
[81]Згідно Передання його першим ім’ям було Іуда, ім’я Фаддей він отримав прийнявши хрещення від Іоана Хрестителя, а ім’я Левій отримав вступивши до лику 12-ти апостолів, можливо на відміну від співіменного йому Іуди Іскаріотського, який став зрадником. (Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 552)
[82] Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 553
[83]Михайло Марусяк, прот. Соборні послання. Ісагогіко-екзегетичний огляд. – Чернівці, 2005. – С. 153-154
[84]Лопухин А. П. Толковая Библия, или комментарий на все книги Священного Писания Ветхого Завета. – Т. 10. – С. 352.
[85]В 14 вірші Іуда наводить пророцтво патріарха Еноха, яке вважалося запозиченням з апокрифічної «Книги Еноха» і тому давало привід відкидати саме послання Іуди. Крім того, в 9 вірші говориться про суперечку Архангела Михаїла з дияволом про тіло Мойсея, але ця суперечка не відома з священних книг Старого Заповіту. Вона складала головний зміст апокрифу «Успіння», або інакше «Сходження», або «Вознесіння Мойсея». (Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 553)
[86] Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 554
[87]Михайло Марусяк, прот. Соборні послання. Ісагогіко-екзегетичний огляд. – Чернівці, 2005. – С. 154-155
[88] Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 554
[89]Про Святе Письмо Нового Завіту // Новий Завіт Господа Нашого Ісуса Христа. – К., 1988. – С. 457