- Третій принцип відродження нації - неможливо змінити суспільство, не змінивши перш за все серця людей.
Саме тому влада в країні має дбати про свободу віросповідання. Держава повинна заохочувати церкви, релігійні та громадські організації, котрі спрямовані на досягнення духовної просвіти. Для цього необхідно ввести в систему освіти християнську мораль та етику, Божі заповіді, праведність і справедливі стосунки та повагу до кожної особистості.
- Четвертий принцип національного відродження - єдність. Сила й могутність країни полягає в її єдності. Протистояння і роз'єднання завжди призводять до поразки. Єдність церкви, єдність народу, єдність країни - ось що звеличує народ, додає йому гідності.
- П'ятий принцип національного відродження - вміння передбачати. Країною можуть керувати тільки ті люди, які бачать майбутнє цієї країни. Саме тому дуже важливою складовою частиною загальної державної політики є перспективна політика, яка передбачає високий рівень освіти молоді, що потребує реформи всієї освітньої системи. Маємо опікуватися обдарованими дітьми, бо саме від них залежить, чи будемо ми спокійні за долю України через десять-двадцять років.
- Шостий принцип відродження нації - взірець керівництва. Країна, яка бажає стати великою, повинна мати лідера, що є прикладом для кожного громадянина. Україна матиме велике майбутнє з лідером, який боїться Бога, любить людей і ставить інтереси суспільства - кожної людини - вище своїх,який відповідає нормам високої моралі, є людиною совісті та вміє тримати своє слово. В керівництві країною мають посісти" чільне місце християни з кристально чистим сумлінням, для яких найважливішим є процвітання свого народу.
- Сьомий принцип відродження нації це правління Ісуса Христа, втілення в життя суспільства Божих стандартів. Саме тому, всяка влада, Всяка держава, яка хоче просуватися вперед, має стати на коліна перед Христом - Спасителем наших душ. Немає майбутнього у тих, хто не визнає свого Творця і Спасителя, Який подарував нам нове життя. Нехай Бог допоможе кожному з нас виконати Його волю і ствердити Його зміни в нашому суспільстві. Нехай це і Слово, з яким Він звертається до кожного з нас, торкнеться наших сердець, щоб піднялася з колін красуня - Україна - благословенна земля Божа. [183]
Водночас Церква, як голос совісті нації залишає за собою право давати моральну оцінку діям держави та її окремих представників, в першу чергу виходячи із наслідків таких дій для блага суспільства. "Ми, як християни, виступаємо проти будь-яких так званих "брудних технологій" ведення передвиборної боротьби, поширення наклепів і компроматів. Ми виступаємо проти будь-якого тиску на вільну волю виборців, проти будь-яких намагань змусити їх голосувати на користь того чи іншого кандидата." [146;2]
Президентські вибори 2004 р. внесли серйозні зрушення в політичну свідомість та ставлення протестантів до політики. Протестанти не просто досить активно віддавали свої голоси, але й стали учасниками забезпечення виборчого процесу. Так, церква "Посольство Боже" надала 1500 чоловік для виборчих комісій і 4000 спостерігачів-добровольців для забезпечення чесних виборів [168].
Вірні протестантських громад надзвичайно сміливо відстоювали свій вибір після другого туру голосування. Цілком можна згодитися з пастором В.Котовським, який політичну свідомість сучасного протестанта визначив у такий спосіб: "...Здається, відходять в минуле часи, коли віруючі різні політичні події у своїй рідній країні сприймали, як життя на другій планеті. Місце нашої битви - піднебесна, і зброя наша -молитва - але! Воля Божа полягає в тому, щоб ми запровадили її на виборчих дільницях. Бог дав нам можливість "знищити" богоненависницьку ідеологію за допомогою виборчих бюлетенів..."[28;2].
До виборів Президента протестантські священнослужителі поставилися дуже серйозно. Активно брати участь у виборах, послідовно закликали проповідники абсолютно всіх протестантських конфесій. На такій позиції стояли й християнські ЗМІ. "Бог дозволив нам жити в цій державі, люблячи яку, варто максимально високо цінувати свій голос за майбутнього Президента України", - писала газета одного з харизматичних об'єднань "Камень краеугольный" [180;3] ..
Проте, одними лише закликами у передвиборчому процесі - 2004 протестантські лідери не обмежилися. У багатьох громадах пастори прагли навчити людей "правильному підходу" до виконання свого громадянського обов'язку. Пояснюючи, що голосуючи за "войовничих безбожників, ми проголосуємо фактично проти Бога, що обирати треба не ідеальну людину, ідеальних навряд чи знайдеш навіть серед щиро віруючих, але кращого з реальних кандидатів", виявивши при цьому "єдність вибору".
Як продемонстрували численні міжконфесійні молитовні зібрання, на початок XXI ст. протестантські християни певною мірою навчилися відрізняти другорядне від головного. П'ятидесятницькі, та харизматичні громади м. Переяслав-Хмельницького що п'ятниці підносили свої голоси за те "щоб воля Божа в Україні була виявлена і через обрання нового Президента". З 26 по 30 липня в Пущі-Водиці, що під Києвом, в одному з санаторіїв проходила п'ятиденна молитва і піст протестантських християн. Півтори тисячі віруючих зібрались разом напередодні президентських виборів, щоб молитися за майбутнє народу. Основною темою молитви стали наступні президентські вибори. В останній тиждень перед виборами проходив молитовний марафон в помісних церквах Української Місіонерської Церкви. Темами молитовних служінь були: 1) виявлення волі Господом через вибір народу; 2) єдність вибору; 3) запобігання фальсифікації виборів.
Напередодні виборів проходили тижневі молитви за Президента, "який буде поставлений Богом", за "чесні та демократичні вибори". Передвиборча компанія з'єднала різні конфесії у спільних молитвах за майбутнього Президента. Цим самим продемонструвала високу громадську свідомість та вболівання за долю свого народу. У передвиборний час протестантський світ України як ніколи зрозумів силу єдності Церкви.
Представники протестантських громад стали учасниками "молитовного сніданку" - загальнонаціональної ранкової молитви, що відбулась 27 вересня в Київському Президент-готелі. Темою молитов було "пробудження громадянського сумління нашого народу" та духовне оздоровлення країни. []
Слід зазначити, що до молитовного марафону приєднались і протестанти Херсонщини, які здійснювали молитву за "законну владу, законного Президента якого вибере народ". Висловили своє ставлення до подій, що відбувалися не тільки молитвами, але і участю у мітингових процесах, благодійництвом та численними Зверненнями і Заявами лідерів громад.
Масові громадянські акції, які проходили в Києві після другого туру президентських виборів об’єднала під своїми знаменами людей різних конфесій та віросповідань. Керівники шести християнських Церков України у відкритому листі чинному президенту України закликали Л. Кучму "притягнути до відповідальності тих посадовців, які винні у фальсифікації виборів шляхом зловживання владою, а також тих хто виношував плани розколу країни". Серед керівників християнських конфесій: Єпископ Церкви християн віри євангельської України М. Паночок, Старший єпископ Української Християнської Євангельської Церкви Л. Падуном, голова Всеукраїнського союзу об’єднань євангельських християн-баптистів Г. Комендант. [168] Голова Всеукраїнського союзу об’єднання євангельських християн-баптистів Г. Комендант заявив, що "в Україні вже настав новий час".[5]
Своє ставлення висловили і пастори Центру Благовістя Об'єднання Євангельських Християн України. В заяві, під якою і підписалися пастори Валуєв Г.М.(Київський християнського центр "Благовістя"), Коробка А. І. (Християнський Центр Євангелії м. Кременчук), Сабінін Ю.В. ( церква "Царя Царів" м. Сімферополь), Керасиди В. (церква "Слово благодаті" м. Київ) пролунав заклик відстояти справедливість. "Ґрунтуючись на принципах, закладених у Священному Писанні, на нашому розумінні законів демократичного суспільства і на совісті, йшлося у Заяві, - ми не вважаємо можливим визнати справедливим результати виборів і, відповідно, відмовляємося визнати Януковича В.Ф. законним Президентом України. Ми не віримо, що Бог може затвердити владу, яка була отримана подібним чином". Бажаючи зберегти мир в церквах і в суспільстві, лідери закликали громадян України і особливо християн, незалежно від їхніх уподобань, під час виборів "активно заявити про своє неприйняття подібних дій влади і результатів виборів" [171].
Із Зверненнями до українського народу виступила й УМР (Українська Міжцерковна Рада): "Церква України сьогодні разом з народом. Ми молимося за благословіння нового Президента. Ми молимося за благословіння народу України". Під Зверненням підписалися: координатор УМР, заступник голови Собору НЕЦ України єпископ В.Гарбар, голова духовного управління церков ЄХ єпископ А.Білоножко, голова української місіонерської церкви єпископ В.Решетинський, голова Об'єднання Божої церкви ХВЄ єпископ В. Вознюк, голова Ради Собору НЕЦ України єпископ А. Калюжний, голова церкви Живого Бога єпископ С. Балюк, голова месіанських церков єпископ Б. Грисенко, голова Собору церков Відкритої Біблії єпископ В. Дегтяренко [172].
УМР звернулося і до всієї світової християнської спільноти піднестися в молитві і клопотанні перед Богом за Україну. І хоча конкретних прізвищ не називалося, та із закликів, газетних статей кращим з кандидатів протестантам бачився В. Ющенко, оскільки протестанти ототожнювали саме цю особу з демократією.