Наприкінці 1980-х – на початку 1990-х рр. досить масштабна підготовка українських місіонерів в Україні часто здійснювалася саме по західному зразку, причому викладачі – здебільшого північноамериканські місіонери – придбали свій досвід під час роботи серед племен Уганди, Кенії, у країнах Північно-Східної Азії[139; 7].
Традиційна релігійність часто розглядається представниками піздньопротестантських громад, як перешкода їхній місіонерської активності. Зокрема, старший пресвітер ХВЄ Закарпатської області так оцінив ситуацію у своєму регіоні: "Закарпаття зберегло свої храми. Люди продовжували відзначати релігійні свята. Релігійність є серйозною перешкодою для дійсного звертання людей до Бога."
Цікавим на наш погляд є питання про участь іноземних місіонерів в релігійному житті України. Проблема місії опиняється в центрі суспільної уваги тільки тоді, коли мова йде про протидію євангелізаційним зусиллям релігійних співтовариств іноземного походження або місіонерській активності нових релігійних рухів. Можна стверджувати, що проблема євангелізації сприймається церквами швидше на рівні усвідомлення необхідності придушення чужої діяльності, ніж у контексті розгортання своєї.
Одинадцять років тому до Києва приїхали Мік і Деліз Стоквелл. Сьогодні Мік Стоквелл — стратегічний координатор Південної баптистської конвенції (ПБК) в Україні, Білорусі та Казахстані. У Харкові його основним завданням була координація служіння ПБК в області. Мік Стоквелл так розповідає про деякі аспекти своєї праці в Украні: "Говорячи про плани на майбутнє, можу сказати, що їх у нас багато. Вже розпочалася робота серед військовослужбовців. Військові складають значну частину населення України, і для того, щоб працювати серед них, потрібна особлива підготовка. Ще одним напрямком нашої роботи є медичне служіння. Це хороший метод євангелізації — подавати медичну допомогу і свідчити людям про Бога. Одним із важливих наших проектів є заснування традиції президентських молитовних сніданків (за прикладом тих, які проходять в Америці. Україна — стартова площадка місіонерства, стратегічний центр служіння, багато богословських навчальних закладів, хороші служителі, багато ідей і можливостей, і завдяки цьому у нас є можливість надавати допомогу іншим — Росії, країнам Середньої Азії. В Україні проводимо підготовку місіонерів і виробляємо стратегію, як досягати великі міста (70 % населення].
В Україні відбулася "помаранчева революція", і увага всього світу була прикута до вашої країни — це стратегічне місце між Азією, Сходом і Заходом." Кожен місіонер — особистість, у кожного — свої духовні дари. Кіт Вофорд, місіонер у Харкові, Майк Рей у Дніпропетровську — наставник і вчитель. Шеннон Форд у Львові бере у роботі з відкриття нових церков. У Криму серед татар працюють місіонери, у яких свій підхід. Джоуел Регенс керує новою навчальною програмою в Київській богословській семінарії. .кожен місіонер працює у своєму регіоні по-своєму.[22;50]Сем Тейлор з 1999 року бере безпосередню участь у проекті "Київ-25". Суть цього проекту полягає у створенні 25 нових церков. [21;40-41]
Міжнародне Товариство Євангельських студентів - група християн, яка працює із студентами університетів України. Товариство є підрозділом Міжнародного Товариства Євангельських студентів з центром в Оксфорді, Англія. Ця організація має осередки в 145 країнах світу. Вперше американці прибули в Україну з метою заснувати осередки Товариства у 1989 році. Це було у часі культурного обміну між Київським державним університетом та Християнським товариством Inter-Varsity зі США. Однак офіційний статус в Україні було отримано в 1999 році. Організація в Україні має 9 іноземців та 19 українців. Вони працюють в усіх областях України: західний регіон (до нього входять 6 областей західної України), центральний (Київ), південний (Одеса, Миколаїв, Херсон, Крим) та східний (Харків, Донецьк, Луганськ). Робота ведеться у 4 різних групах, є національний підрозділ, який займається адміністративними, навчальними питаннями та розподілом. Місіонерська праця проводиться серед студентів університетів (академії, університети, інститути, коледжі). В західній Україні немає осередків у коледжах. Переважно проводиться робота з тими студентами, які є членами нашої організації, надається підтримка у пізнанні Слова Божого та налагоджуються контакти з іншими студентами. Основний принцип діяльності організації полягає в тому, що самі студенти проводять місійну діяльність серед своїх одногрупників чи однокурсників. Студенти навчаються як проводити заняття з вивчення Біблії, та заохочують до цієї справи своїх друзів. Мета — організувати студентів не лише до лідерства в університетах, та у групах Товариства Студентів Християн, але й до того, щоб вони продовжували свою діяльність після закінчення університету, у своїх церквах, та продовжували жити за ради Христа у всіх сферах своєї діяльності: чи це бізнес чи християнське місіонерство. У заходах приймають участь представники різних конфесій. Це те що будує мости між різними деномінаціями та конфесіями християнської віри." [163]
Наведемо результати аналізу публікацій, присвячених місіонерській діяльності закордонних релігійних організацій в Україні. Із 72 публікацій 1993-1997 рр., розміщених в українських газетах та журналах, тільки 3 публікації присвячені євангелізаційній діяльності історичних церков. У решті мова йде про активність закордонних місій або нових релігійних рухів (серед них - одне заперечення, 18 нейтрально-інформаційних статей, 6 стримано-співчуваючих і 44 викривально-агресивних).
Суспільно-політичні угруповання, особливо націонал-радикального спрямування і ті, що прагнуть до слов'янської єдності, також дуже рішуче націлені на витіснення нових для України релігій та іноземних місіонерів. Водночас у певних сегментах суспільної думки формується так званий "інтелектуальний антипротестантизм", який пов'язує ледве чи не всі проблеми сучасної України з американо - протестантською присутністю.
Однак соціологічні дослідження свідчать швидше про байдуже, ніж вороже ставлення до закордонних місій. Зокрема, згідно з дослідженнями, здійсненими 1997 року в Києві, думку про те, що "закордонні конфесії треба заборонити" - поділяють лише 17,6% респондентів, а 38,5% стверджують, що їм байдуже, діють, вони чи ні, 36,5% - не моґли відповісти на запитання.
На сьогодні суспільна думка стосовно місіонерської активності іноземців, ще попереду. Слід відзначити, що. по-перше: сприйняття, українцями євангелізаційних впливів більш-менш толерантне (в країні не було варварських акцій, як у деяких пострадянських країнах, також не було і обмежень та заборон на урядовому рівні). А по-друге: у свідомості ієрархів та служителів історичних церков все більше переважає розуміння того, що піднесення власної духовної традиції неможливе шляхом приниження традицій чужої[72; 3].
На місіонерській ниві на теренах України трудяться багато протестантських громад, серед них місіонерська церква "Херсонський степ", що в місті Складовську. "Місіонерство для нас не затерта тема про яку ми вимушені говорити раз-пораз. Місіонерство - це наша головна робота! Праця на територіях, де працюють наші місіонери далеко не закінчена. Потрібно зробити багато більше зробленого. Попереду – проповідь Євангелія на нових територіях та відкриття нових помісних церков. Наше посвячення кріпне з року в рік, адже Ісус призвав Церкву для спасіння народів. Ми повинні і зможемо вплинути на світ! Мільйони людей по всій землі мають потребу в свободі. На жаль, не багато з них розуміють, що істинна свобода набувається при пізнанні Слова Божого. Ми живемо в дивний час виконання пророчого слова про те, що земля наповниться пізнанням слави Господа, як води наповняють море" [147; 5].
На карті Скадовського району двадцять три села охоплені працею місіонерів церкви "Аллілуйя". Щотижнево місіонерські групи виїжджають в села Петрівка, Шевченко, Красне, Таврія, Труд; проходять домашні групи вже з місцевими служителями в селах Антонівка, Тарасівна, велика Андронівка. Центральна церква в Скадовську продовжує допомагати групам, організованим в селах для того, щоб вони виросли в самостійні помісні церкви.
В Дніпропетровському регіоні іде велике пробудження серед молоді і підлітків. Створюються мобільні євангелізаційні команди і місіонерські групи, які несуть світло Євангелія також в мусульманські країни. З цією метою відкрито Біблійну семінарію на базі церкви "Блага Вістка" в Дніпропетровську для підготовки служителів.
Поширюється євангельське служіння серед ув’язнених. Сьогодні в деяких в’язницях регіону функціонують церкви. Християни допомагають ув’язненим гуманітарною допомогою, духовною літературою, віруючі в ув’язненні проходять біблійний відео курс Міжнародної школи служіння.
Cлав’янське Євангельське Товариство (СЄТ) розширює своє служіння в Україні, співробітники місії за участю помісних церков проводять євангелізації, розповсюджують духовну літературу, надають гуманітарну допомогу. В Різдвяні свята місія СЄТ відвідала дитячий дім-інтернат в с.Великополовецьке. Окремі служителі постійно відвідують інтернат, проводять з дітьми біблійні уроки, до служіння цієї місії долучається ляльковий театр Другої Київської церкви, де діти з великою цікавістю дивляться різдвяні вистави та інші вистави на біблійні сюжети. Співробітники місія СЕТ регулярно відвідують церкву "Свобода", що знаходиться на території в’язниці неподалік від м. Черкаси. В цій церкві 27 членів, є новонавернені, які готуються до хрещення. Церква має дім молитви, в якій несе пресвітерське служіння А. Перепелиця. [120;2]
Протягом п’яти років на базі церкви "Блага вістка" діє духовно благодійний фонд "Добробут", завдячуючи якому дитячі будинки отримують подарунки на Різдво. Разом з міським комітетом у справах сім’ї та молоді у Дніпропетровську та інших містах регіону фонд проводить профілактичну роботу, направлену на боротьбу з наркоманією. Щорічно літом проходить музичний фестиваль за участю християнських груп під гаслом "Молодь України проти наркотиків"[150; 5].