На даний час в Київському університеті проводиться навчання за такими програмами:
- "Бакалавр богослов’я";
Ціль програми підготовка спеціалістів в області богослов’я, що прагнуть присвятити себе практичній (пастирській і місіонерській), а також викладацькій (в навчальних закладах рівнів А і В) діяльності.
- "Бакалавр пастирського служіння";
Ціль програми полягає в підготовка служителів які мають відповідну освіту, навички лідера та духовну освіту для практичної роботи з людьми в церквах і релігійних організаціях євангельсько-баптистського братства. Передбачається, що випускники програми зможуть нести пастирське служіння в церквах братства, вести роботу з представниками різних верств населення.
- "Бакалавр місіології";
Ціль програми в підготовці служителів які мають відповідну освіту, духовним рівнем і навиками місіонерів і організаторів християнського служіння. Випускники програми зможуть нести служіння місіонерів, організовувати нові церкви чи служіння. [132;2]
Донецький християнський університет (ДХУ) здійснює набір студентів на навчання за програмами:
- "Бакалавр богослов’я";
- "Бакалавр місіології";
- "Основи християнської доктрини і місії";
ДХУ – це: місіонерсько-орієнтований університет, констектуалізований в Україні центр новаторства і розвитку думки на базі фундаментальних наук, центр дослідження і пошуку. На даний момент в ДХУ навчається 132 студенти, які є громадянами України, Росії та ін. країн. За одинадцять років освіту в університеті отримали 548 осіб. ДХУ відкритий до творчої співпраці з церквами і християнськими організаціями з метою підготовки християнських служителів, як в проведенні актуальних програм, так і в фінансуванні освіти студентів та в розробці учбових програм. [24;39]
Рис. 13 Служіння випускників Донецького християнського університету
Біблійний інститут у м. Львові був організований за схемою характерною для всіх Біблійних інститутів України. Як в інших областях західної України у Львівській області починав програму ВЕЕ (Біблійна програма розширеного навчання) Авраам Байбл, засновник програми ВЕЕ в Україні. За цією програмою були засновані Біблійні інститути в містах Чернівці, Рівне, Черкаси, Київ, Вінниця, Миколаїв. За програмою ВЕЕ українські місіонери працюють в містах Росії (Сиктивкар, Дутово, Ухта, Сосногорськ, Печора, Воркута та ін.), які знаходяться на території республіки Комі [129; 2-8].
Східно-Українська теологічна семінарія (СУТС) є вищим духовним навчальним закладом Всеукраїнського Союзу об'єднань євангельських християн-баптистів.
Служіння Східно-Української теологічної семінарії спрямоване на підготовку та навчання кваліфікованих місіонерів, служителів помісних церков, організаторів служіння. Студентами семінарії можуть бути ті, які сповідують принципи христоцентричності та євангельського служіння, їхнє служіння та ставлення до дорученої справи повинні цілком грунтуватися на біблійних цінностях, а їхнє життя — розглядатися як шлях учнівства у Христі Ісусі.
Основу вимогливих стандартів навчання складає високий рівень професорсько-викладацького колективу семінарії. Він представлений викладачами авторитетних семінарій, служителями помісних церков українського Братства, а також зарубіжжя, які мають наукові ступені магістра, доктора богослов'я чи найвищий ступінь практичного служіння.
Навчання в семінарії безкоштовне по всіх спеціальностях. Студенти забезпечуються житлом та 3-разовим харчуванням. У їхньому розпорядженні є все необхідне для того, щоб навчання в семінарії було успішним і комфортним.
Семінарія існує за рахунок добровільних пожертвувань церков, місій, організацій та приватних осіб. Опікунська Рада семінарії складається з числа досвідчених служителів ВСО ЄХБ та зарубіжних церков.
Одним із фундаментальних принципів організації семінарії є відкритість та безперервність духовної освіти. З цією метою, починаючи з 2001 р., щорічно навесні та восени, Семінарія проводить сесії постійно діючої богословської конференції "Сила Слова і Кафедра". Конференція має міжнародний статус і є значною подією в житті Братства. У неї немає аналогів, і вона стала відкритою школою для всіх, хто звершує служіння в Церкві. Робота Конференції — це перш за все навчальний процес, і ті учасники, які прослухають увесь курс лекцій, отримають сертифікат про закінчення Семінарії. Східно-Українська теологічна семінарія запрошує всіх, хто бажає, взяти участь у роботі Конференції "Сила Слова і Кафедра".[97;49]
В Одесі функціонує Християнський гуманітарно-економічний університетет. Ректор університету академік, член церкви ЄХБ Р. Крижанівський. В цьому університеті можна отримати звичайну світську спеціальність засновану на здорових духовних засадах. Серед студентів є віруючі і нехристияни. Для педагогічного колективу створено свою церкву. Таке служіння, за словами ректора, є дуже важливим і потрібним.
Керівництво ВУЗу ставить на меті сприяти підвищенню кваліфікаційного рівня християн, та дає можливість впливати на політику держави. Головна мета університету виростити нову технічну, яка керується християнськими принципами. За основу було взято досвід Московських гуманітарних ВУЗів, та християнських університетів.[153;31]
Інститут розвитку християнського лідерства (ІРХЛ)був заснований в Україні в 1996 році. За цей час він випустив більш 300 християнських служителів зі ступенем бакалавра теології. Навчальний заклад співробітничає з десятками українських церков, на базі яких проходить заняття. Один раз на місяць викладач, приїжджаючи в помісну церкву, читає дванадцятигодинну лекцію, після чого студенти здають іспити. І так 40 тем протягом 4-х років. По закінченні першого року навчання студент одержує сертифікат про закінчення Біблійних наук; два роки навчання і — асистент за курсом Біблійних наук; три — дипломи служителя. Після четвертого року навчання ті хто успішно склали іспит одержують ступінь бакалавра теології.
У 2003 році в ІРХЛ була почата програма навчання на ступінь магістра теології, по якій можуть учитися викладачі Інституту і пастори церков. Ця програма припускає дворічне навчання, що складається з 12 курсів. Дипломи бакалавра і магістра теології надаються Міжнародним університетом "Бачення".
Цікавим, є відношення протестантів України до традицій українського народу. На запитання, в яких випадках традиції вітати, а в яких – застерігати, фахівець з історії церкви Ярослав Пелікан дає таку відповідь: "Традиція – це жива віра померлих, традиціоналізм – це мертва віра живих." Баптистський автор доповнює: "Ми, віруючі євангельського спрямування, робимо наголос на тому, що тільки 66 канонічних книг Біблії можуть визнаватись, як богонатхненні Писання, Слово Боже абсолютно авторитетне і достатнє для спасіння та духовного зростання у вірі. Решта книг, усні передання, постанови – другорядні і можуть бути лише корисним читанням, якщо не суперечать Біблії... Традиції, що приводять людей до народження згори та особистого спілкування з Богом, повинні стати взірцем для наслідування. Коли ж традиція перешкоджає людям прийти до Бога, це вже традиціоналізм, проблема" [16; 20].Автор спирається на Біблію розвиваючи думку і теологічні основи Ісуса Христа в Святому Євангелії, де Месія засуджує спроби наставити чиїсь слова постанови вище чи на рівні зі Словом Божим. Спаситель називав їх "переданням вашим" або "науками людських заповідей" (Мт.15; Мр.7), а апостол Павло також засуджував учення, що суперечать Христовому, і називав їх "переданням людським".
Костянтин Гончаров у своїй статті наводить принципи, що витікають зі згаданих вище посилань на Священне Писання. Використовуючи їх, ми можемо виробити власний погляд на ту чи іншу традицію та визначитись щодо її доцільності:
1. Традиція стає проблемою коли наголос робиться на форму (зовнішність), а не на зміст.
2. Традиція стає проблемою, коли за формою не стоїть зміцнене Божим Словом вірування. Традиція повинна піддаватися перевірці Біблією. Не досить також лише зрозуміти значення обряду. Треба переконатися чи не суперечить він ученню та принципам Біблії.
3. Традиція стає проблемою, коли робиться обов’язковою для всіх.
4. Традиція стає проблемою, коли вона стає дорожчою і важливішою за людину за ради якої виконується.
5. Традиція стає проблемою, коли її не можна змінити, чи відмінити.
Цікавим є ставлення протестантів до святкування традиційних християнських свят за Юліанським і Григоріанським літочисленням (Пасха, Різдво, Трійця, Вознесіння).
Григоріанське літочислення, ("новий стиль") було прийняте по всій Європі, крім СРСР і Греції, де слідували Юліанському або "старому" стилю. На 23 з’їзді ВСО ЄХБ було прийнято рішення про те, що всі свята встановлені першою християнською церквою святкувати за "новим стилем", як це робить майже весь християнський світ [65; 39].
Україна належить до країн, де християнські традиції та культура впродовж віків відіграють важливу роль. Довгий період атеїстичного комуністичного режиму значно підірвав старі релігійно-соціальні засади суспільства. Проте ще до проголошення незалежності 1991р. в Україні розпочинається процес релігійно-духовного відродження, який супроводжувався болісним процесом міжконфесійного протистояння. Протягом останнього десятиліття церковне життя в Україні набрало певних обертів, і неабияку роль у цьому відіграли релігійні засоби масової інформації, переважно газети і журнали.
На 2001 рік в Україні нараховувалося понад 200 друкованих видань релігійного характеру, приналежних тій чи іншій І конфесії або поза- чи понадконфесійних, які так чи інакше потрапляють до загального реєстру релігійних друкованих видань, тобто таких, які пройшли певну реєстрацію або мають більш-менш масовий характер (тираж від кількох до кількох тисяч екземплярів). До цього необхідно додати незліченну кількість дрібних релігійних видань, переважно Парафіяльних газет, тираж яких може обмежуватися кількома десятками або сотнями і вони поширюються в межах Однієї парафії. Таким чином можна говорити про доволі чисельну кількість друкованих релігійних видань, які Виходять в Україні. Проте кількісний показник ніяк не може замінити якісний.