На сьогодняшній день в силу особливостей сучасного життя не усі мусульманіздійснюють п’ятикратні намази, і це, у той чи іншій формі, можна сказати, санкціоноване духовенством чи, принаймні, суворо не переслідується. Люди, що не моляться через певні умови (знаходженняу дорозі, на виробництві, на війсковій чи іншій службі з суворим розпорядком, тощо), не зустрічаютьтепер осуду з боку служителів ісламу.
Молитва є могутнім психологічним таідейним засобом у ісламі. Духовенство пістійно навіює мусульманам, що лише та молитва доходить до бога, яка є щирою. Бо бог любить, щоб людина, яка молиться, усіма думками, усім серцем булаз ним, вірила в нього без залишку та коливань. У випадку будь-якого успіху у свойму житті мусульманин дякує богові, а у випадку невдачівін замість того, щоб шукати дійові причини безуспішностісправи, звинувачує себе за нещирість перед господом, сварить себе за недостатньо старанну молитву, крає свій розум та серце.
Отже, незважаючи на посилені проповідіпро користь молитви, про її рятуючу здатність, число людей, що регулярно здійснюють салят, стає все менше. Це є важливоюознакоюпослаблення віри.
2.2. Саум
Мусульмані щорічно дотримуються обов’язковогопостузаради Господа свого. Дотримання 30-денного посту у місяці Рамадан пов’язано зі згадуванням у Корані про те, що саме цьoгo місяця Аллах через архангела Джабраіла ниспослав пророку Мухаммеду у вигляді одкровення Коран. [14, 2:181].
„О те, которые уверовали! Предписан вам пост, так же как он был предписан тем, которые были до вас. Может быть, вы будете богобоязненны” [14, 2:183].
„Ешьте и пейте, пока не станет различаться перед вами белая нитка и черная нитка на заре, потом выполняйте пост до ночи...” [14, 2:183].
Люди, що постяться, повинні у світлий час доби відмовитися від усього дозволенного у звичайні дні, щоби усвідомити й відчути цінність благ та можливостей, дарованних Аллахом. Люди часто сприймають усе навколишнє як належне: ті, що мають достаток не завжди можуть зрозуміти стан нестатків та сподіванок тих, хто через матеріальні труднощі повинен зазнавати голод. Виконання людиною свого релігійного обов’язку, зокрема, дотримання посту, допомагаєйому задуматися над сенсом його існування, сприйнятинавколишній світ як милість Творця. Весь час людини повинен цілком бути присвячений Аллаху, зайнятий молитвами, читанням Коранута релігійних творів, благочестивими розмірковуваннями. Головним та обов’язковим для усіх, крім хворих, мандрівників, вагітних жінок, є піст у місяць рамадан; крім того, існує ще дати, колипоститисьбажано. Кінець місяця рамадануй відповідно місячного посту відмічається на святі разговення, другому по значеннясвяті у ісламі.
Мусульманський піст - це утримання від їжі, пиття та розваг. Важлива особливість мусульманського постусаме в тому, що поститися необхідно у світлийчас доби, вночі ж їсти, питита приходитидо жінокдозволено. Але від світання і до присмерків, окрім прийняття їжі та супружньої близкості, забороняється паління, вдиханнядухмяних запахів, неможна такожзакапувати краплі, затримуватизміст кишечнику. У той же час, якщо людина зробить це випадково, то це не вважається порушенням посту.
Ввечері, після заходу сонця людина, яка поститься, повинна прийняти легку їжу - фітур, друга їжа („сахур”) приймається перед поновленням посту на світанку. Вечірній обряд разговення називається іфтар, це благословений час, тому на ньoго намагаються запросити родичів, близьких друзівта сусідів.Вважається, що мусульманин, який улаштував частування може розраховувати на прощення гріхів та місце у раю. Часто на іфтар запрошується мулла чи освічена людина, яка може прочитати молитви та знаєчисленні розповідіпро життя пророку, членів його родини та прибічників, усі мусульманинамагаються у цей період віддаватися розмірковуванням про Аллахата його вчення. В пам’ять пpо ниспослання в цьому месяці Коранунамагаються провести час у читанні Коранута переказах його настанов тим, хто не вміє читати арабською.
Починається піст обрядом "зустрічі", коли чекають на небі появу молодої луни. Луну нерідко виглядаютьу водіставка, річки чи криниці. Початок пістуу різних країнах оголошується гарматним пострілом, барабанним боєм, трубними звуками, чи прапором, піднятим на минареті.
Почувши заклик („азан”), мусульмани вирушають в мечеть до ранкової молитви та протягом місяця вони повинні повторювати формулу: „Я повинен поститися постом місяця Рамадан від ранкової зарі й до заходу сонця лише заради Всевишнього".
Від посту звільняються лише ті, хто не може дотримуватися його по якимось тимчасовим обставинам (далека подорож, війна, плін, хвороба), хто не може відповідати за свої вчинки (психічно хворі), а також старі люди за бажанням, маленькі діти, вагітні та жінки, які годують груддю, та усі ті, кому піст може нанести шкоду. Таким чином, ас-саум враховує й медичні показання доцілковитого голодання.
Допосту не допускаються ті, хто знаходиться у стані ритуальної нечистоти - злочинці, які не відбули покарання, люди, які не пройшли очищення, тощо. Можна сказати, що можливість дотримання посту - це честь для мусульманина.
Люди, які порушили піст випадково, повинні надолужити втрачені дні, а ті, хто порушив піст навмисно, повинні, окрім надолуження цих днів, принести покаяння та вичерпати свою провину.
Забороняється поститисьу дні двох великихсвят, засуджується піст у п’ятницю (мусульманський вихідний), суботу (день іудеїв) та неділю(день християн).
Мусульманські богослови трактують піст як засіб приборкання пристрастей, які породжені тваринним початком („нафс”) у людині. Під час посту віруючий, концентруючи вольoві зусилля, звільняється від інстинктивних пороків та вад й удосконалює у собі людський духовний початок („кальб”), тим самим людська натура ніби облагороджується, стає краще. Піст слугує також причиною прийняття Аллахом наших дуа (молитв). Як відомо, янгелы не їдять та не п’ють. Людина, що дотримується посту, обмежила себе у їжі та воді та цим наблизилася до духу янголів, вона отримує духовну силу. У такому стані молитвийого приймаються швидше, тому що пристрасть підкорена, душа більш вільна та молитва від цьoгo щиріше. Слова, вимовлені у такому стані, мають більш високий рівень щирості. Особливу силу має молитва ввечері, післязакінчення денного посту. У хадисі сказано про те, що молитва по закінченню посту не буде відкинута богом.
2.3. Хадж
Четвертим обов’язком кожного мусульманина (з умовою – якщо у нього є для цього физична й матеріальна можливість), є хадж - паломництво до Мекки, передусім до Каабі, головній святині ісламу. Кааба – невеличка будівля, у південно-західний кут якої вбудований "чорний камінь" (метеорит, який з давніх-давен зберігається тут) – за переказом, він був посланний Аллахом з неба людям як знак своєї могутності та благовоління. Кожний мусульманин повинен (хоча б раз у житті)здійснити хадж чи послати замість себе "замісника" (вакіль аль-Хадж). Хадж приписаний психічно повноцінному, вільному, повнолітньому, здоровому, забезпеченному мусульманину. Жінкуу хаджіповинен супроводжувати її родич.
Паломництво здійснюється у місяці зу-ль-хіджжа, який, як і рамадан, є місяцем лунного календаря, а тому приходиться на різніпори року. Паломники, зодягнувши спеціальне білевбрання ("іхрам"), проходять церемонію ритуального очищення. Суттєвою частиною ритуала хаджує одягання іхраму, тобто, чоловік повинен зняти з себе зшитийодяг та обгорнутися двомашматками незшитої білої чистої тканини: один шматповинен закриватийого тіло від шиї до стегон, а другий – від поясу до ступенів ніг. Жінка обгортає ці два шматки тканинизверху свого щоденного одягу. Іхрам треба придбати відповідно правилам і він не повинен бути зроблений з шовкучи прозорої тканини. З цього моменту, як людина зодягає іхрам, вона відповідає лишена заклик Аллаху, який був посланийлюдству через великого пророка Авраама: „[Вспомни, Мухаммад,] как Мы поселили Авраама в Доме [и велели]: „Не поклоняйся наряду со Мной ничему, содержи Мой Дом в чистоте для тех, кто [совершает обряд], обходя его, отправляет молитву, кладет поклоны и падает ниц" [14, 22:26].
„Провозгласи людям [обязанность совершать] хадж, чтобы они прибывали к тебе и пешком, и на поджарых верблюдах из самых отдаленных поселений… "[14, 22:27].
Одягнувшиіхрам, паломник у відповідь на закликвигукує: „Лаббайк, Аллахумма лаббайк!" "Ла шарика лака лаббайк" (Так, я тут, Господи, я тут. Немає нікого, рівного Тобі. Так, я тут).
З цього моментувони тимчасово зобов’язуються утримуватисьвід низки дій, які вважаються забороненими для людини, яка одягла іхрам:
1. Від будь-якого полювання на дичину та харчування нею.
2. Від сексуальних насолод інавіть від свідотцтва при укладанні шлюбу.
4. Відвикористання благовоній.
5. Від будь-яких неблаговидних вчинків, брехні та обману.
6. Від будь-яких суперечокта сварок, особливо, якщовони супроводжуютьсяприсяганнями іменем Аллаху.
7. Від вбивства навіть комах на власному тілі.
8. Від усунення волос на тілібудь-яким способом.
9. Від покриття голови та верхньої частини ступні. Навіть у воду голову не слід окунати.
10. Від знаходження під парасольками, дахами автомобілей, літаків. Заборона не поширюється на пістійні приміщення: кімнати у будинку, тощо.
11. Від обрізання нігтів, гілок дерев, покосу трави, тощо.
12. Від використання косметики, прикрас та розпису.
13. Від носіння зброї, за винятком тих випадків, коли це продиктовано необхідністю.
14. Від потирання чи чесання тіла.
Потім паломники прямуютьдо Кааби, пістійно повторюючи фразу „лаббайк”. Післе семиразового ходіння навкруги Кааби(„сай”)у особливому місці, яке називається "макам Ібрахім" (стоянка Авраама), вони здійснюють молитву. Після цього паломники сімь разів пробігаютьвідстань між пагорбами Сафа та Марва, п’ють воду зі священого джерела Замзам, яке розташоване неподалік. Нарешті, відрізавши шматочок нігтя чи пасмо волосся, знімають з себе іхрам.