Закят Аль-фітр - обов’язковий вид закяту. Передають цю милостиню аль-фітр, починаючи з заходу сонцяостанннього дня місяца пісту, до здійснення святкового намазу. За думкою багатьох вчених, закят аль-фітр є обов’язковим для кожного, хто у святковий день має усе життєво необхідне для себета своєїродини та при цьому у нього залишається можливість виплатитизакят аль-фітр. Аль-фітр є обов’язковим як для взрослих, так и для дітей. Голова родини виплачує його за себе та за усіх, хто знаходиться на його матеріальному забезпеченні.
Аллах у Корані вказує 10 напрямківвитрачення коштівзакяту:
1. Бідним мусульманам, які не мають можливості заробляти на життя: сироти, вдови, безробітні.
2. Мусульманам, які терплять нестатки, та не мають елементарних засобів існування.
3. Тим мусульманам, які займаються збіром та розподіломзакяту.
4. Мусульманам, які нещодавно прийняли іслам, які ще слабкі у релігійності.
5. Для викупута звільнення рабівчи полоних мусульман.
6. Мусульманам-боржникам для їх звільнення від залежності, що була викликанатиском обставин: природні стихії, аварії, хвороби, витрати народину, одруження, купівляелементарного житла.
7. Мусульманам, що знаходяться на шляху Аллаха, які займаються дослідженням, вивченням чи пропагандою ісламу. Ця дотація спрямована на покриття їх витрат та на допомогу у продовженніїхніх занять.
8. Мусульманам-мандрівникам, якізазанають страждань на чужій земліта потребують допомоги. Мається на увазі мандрівник-злидарь, навіть якщо він має статок у себе на Батьківщині.
Ще за життя пророк Муххамад поширив по усьoму Аравійському півострову зборщиків закят. Відправляючи їх, пророк повчав їх бути милосердними, полегшувати та при цьомyне порушуватинастанови Аллаха. Застерігав їх привласнюватищо-небудь з спільних коштівяким би малим це не було. Бувало, що пророк суворо карав зборщиків за порушення.
Усе вище зазначене вказує на те, що збір та розподіл закят з часів пророку було прерогативою керівництва мусульманської общини. Мусульманські вчені одностайні у тому, що на керівництві мусульманської общини лежить цей обов’язок, тому що серед людей є багаті, які не знають про закят, є скупі, які не бажають сплачувати закят.
Висновки
1. Через шість столітть після виникнення християнства з Аравіі, яка до тих пір не виявляла здібностей до світової ролі, вийшло нове вчення, повне такого внутрішнього напруження, що воно деякий час загрожувало цілковито поглинути країни, заселені послідовниками наибільш могутніх релігійних систем — християнами, іудеями, персами та індуістами. Це було вчення Муххамеда — іслам, яке розвинуло свої сили зі швидкістю, незнаною до тих пір жодною з релігій. Іслам можна розглядати яквчення синкретичене, бо він виник з впливів єврейських, християнських та місцево-арабських. Проте релігійна концепція Муххамада є оригінальною, адже він розвинув місцеву арабську ідею Аллахуу такому вигляді, який не співпадає нізєврейським, ні з християнським уявленням про відношення Божества долюдства.
2. Іслам виник завдяки низці об’єктивних історичних причин, які обумовили соціально-економічні, культурні зміни в житті населення Аравії. Арабське суспільство у VII столітті н.е. ясно усвідомило необхідність міцної централізованої влади, яка б дала можливість об’єднати окремі частини країни, її міста та оазіси, забезпечити національну незалежність, відновити колишні караванні шляхи та вести завойовницькі війни, тому ідея монотеїзму піступово почала складатися у головах та умах людей.
3. Рання форма арабського монотеїзму була представлена вченням ханіфів, які виступали у різних частинах Аравії проти ідолопоклоніння, заперечували політеїзм. Вони проповідували ідею віру у єдиного бога та прославляли аскетизм. Крім того, монотеістичні релігії були вже відомі на території Арівії. У містах Ємена, оазисах Північного Хіджаза деякі племена ісповідували іудаїзм, який був принесений туди емігрантами з Римської імперії. На півночі Ємената на сході від Неджда було поширено християнство. Тобто проповідь єдинобожої релігії не могла бути сприйнята як щось вражаюче, ні з чим незрівнянне явище.
4. На межі VI -VII століть Аравія переживала політичну,економічну та соціальну кризу. Загострилися соціальні протиріччя серед міського населення Мекки. Процес соціальної диференціації досяг свого апогею. Вирішити цю кризу можна було лише шляхом вироблення нових ідей, направлених на об’єднання племен, пом’якшення соціальних протиріч. В історичних умовах середньовіччя це могла зробити лише нова релігійна ідеологія. Цією ідеологією став іслам.
5. Традиціі грають важливу роль у розвитку людства, бо вони дозволяють скоординувати індивідуальні зусилля й досягти соціальної гармонії. Традиціі не залишаються статичними, вони еволюціонують по мірі соціальних та культурних змін, котрі відбуваються у будь-якому суспільстві. Тому не дивно, що зараз, незважаючи на посилені проповідіпро користь молитви, про її рятуючу здатність, число людей, що регулярно здійснюють салят, стає все менше. Це є важливоюознакоюпослаблення віри.
6. Мусульмані щорічно дотримуються обов’язкового пісту заради Господу свого. Піст трактується як засіб приборкання пристрастей, які породжені тваринним початком у людині. Під час пісту віруючий, концентруючи вольoві зусилля, звільняється від інстинктивних пороків та вад й удосконалює у собі людський духовний початок, тим самим людська натура ніби облагороджується, стає краще.
7. Четвертим обов’язком кожного мусульманина (з умовою – якщо у нього є для цього физична й матеріальна можливість), є хадж - паломництво до Мекки, передусім до Каабі, головній святині ісламу. Паломництво до святих міст, особливодо Меккий Медини, грає далеко не останню роль у пропаганді ісламу серед певної частини населення.
8. Закят – це вміння поділитися з ближнім, з бідними братами та сестрами, усвідомлення того, що усе дароване нам Всевишнім – лише тимчасова насолода, яка є випробуванням для людей. Закят – обов’язок, який був посланий Аллахом та який виконується мусульманами в інтересах свого суспільства. Він виховує у людей почуття єдності та необхідностя турботи про інших. Необхідно зауважити, що церобиться мусульманами не з корисливих цілей, а для того, щоб Всевишній був задоволений рабами своїми, яківміютькористуватися достатком, котрий був дарований ім на деякий час.
Список використаної літератури
1. Алиев М. С. Год жизни мусульманина.– СПб.: Вектор, 2007. – 223 с. – (Пространство веры).
2. Ахадов А.Ф. Ислам в погоне за веком. – М.: Политиздат, 1988. – 80 с.
3. Аширов Н. Мусульманская проповедь. – М.: Политиздат, 1978. – 80 с.
4. Байрамов Є.З. Заброшенные чётки: Разговор по душам с последователями ислама. М.: Политиздат, 1986. – 189 с.
5. Беляев Е. А. Арабы, ислам и Арабский халифат в раннее средневековье. 2-е изд. М.: Политиздат, 1966. – 284 с.
6. Большая Исламская Научная Энциклопедия. – Нефтесала, 2001. -764 с.
7. Вагабов М.В., Вагабов Н.М. Ислам и вопросы атеистического воспитания. Учеб. пособие. – М.: Высш. шк, 1988.- 272 с.
8. Георг Шустер. Тайные общества, союзы и ордены. СПб., 1905.- 487 с.
9. Еремеев Д.Е. Ислам: образ жизни и стиль мышления.- М.: Политиздат, 1990.-288 с.
10. Ислам. Краткий справочник. Изд. 2-е дополн. – М.: Наука, 1986. -139 с.
11. Ислам на пороге ХХI века. – М.: Политиздат, 1989. -352 с.
12. Ислам: Словарь атеиста./ Под ред. Пиотровского М. О./. – М.: Политиздат,1988. -254 с.
13. Каддафи М. Зелёная книга. М.: Наука, 1989. – 197 с.
14. Климович Л.И. Книга о Коране, его происхождении и мифологии. – М.: Политиздат, 1986.-270с.: Ил.
15. Коран. Перевод и комментарии И.Ю.Крачковского. М., 1963 – 600 с.
16. Лубський В.І. Сучасний Іслам і питання війни і миру. – К.: Знання, 1990.-48 с.
17. Мавлютов Р. Р. Ислам. Изд. 2-е. - М.: Политиздат, 1974. -168 с.
18. Массэ А. Ислам. Очерк истории. Пер с франц. Изд. 3-е. – М.: Наука, 1982. – 192 с.
19. Настольная книга атеиста/ С. Ф. Анисимов, Н. А. Аширов, М. С. Беленький и др.; Под общ. ред. С. Д. Сказкина. - 9-е изд., испр. и доп. - М.. Политиздат, 1987. -431 с., ил.
20. Панова В.Ф., Вахтин Ю.Б. Жизнь Мухаммеда. – М.: Политиздат, 1991. – 495 с.: Ил.
21. Петрушеский И. П. Ислам в Иране в VII –XVвеках. Л., 1966, 256.
22. Пиотровский М. О. Коранические сказания. – М.: Наука, 1991.-219 с.: Ил.
23. Саидбаев Т. С. Ислам и общество. Опыт историко-социологического исследования. М.: Политиздат, 1978. – 240 с.
24. Шайдуллина Л.И. Арабская женщина и современность./Эволюция ислама и женский вопрос/. – М.: Наука, 1978. – 200с.