Після тисячолітнього царства на землі прощені успадкують життя на небі, яке Ісус називав домом Отця свого і своїм місцеперебуванням. Ті ж, хто відкинув запропоноване їм Богом спасіння, потраплять у місце осудження, мук і погибелі. Ісус порівнював його з вогняною піччю, з вогнем вічним і називав геєною, де гинуть і душа, і тіло.
Отже, християнство у певному розумінні і є Христос. Воно існує разом із своїм засновником, а він нероздільний зі своїм ученням — новим заповітом Бога людству.
7. Використана література
1. Библейские имена: люди, мифы, история. — Ростов-на-Дону, 1997.
2. Білоусенко О. Новий Завіт: Біблейна історія. — К., 1993.
3. Валько В. Первісне християнство. —Львів, 1997.
4. Гарнак А. Сущность христианства. —- М., 2001.
5. Горичева Т. Христианство и современный мир. — СПб., 1996.
6. Головащенко С. Історія християнства. — К., 1999.
7. Иисус Христос в документах истории. — СПб., 1999.
8. Католицизм. — К., 2001.Каутский К. Происхождение христианства. — М., 1990.
9. Керне Э. Дорогами христианства. — М., 1995.
10. Керне Э. Дорогами христианства: История церкви. — М., 1992.