Зважаючи на викладене, доцільно було б на законодавчому piвні, по-перше, визначити найбілъш повний перелік такого майна, подруге, використовувати позначення такого майна єдиним терміном, оскільки, з цивьльно правової точки зору, особливість такого об'єкта, як культове чи церковне майно, полягає в тому, що передача його у користування чи у власність релігійних організацій здійснюється безоплатно. До того ж, відпо-відно до ст. 20 Закону, саме на майно культового призначення не може бути звернене стягнення за претензіями кредиторів.
Що стосується визначення такого майна єдиним терміном, то можна запропонувати термін «майно релігійного призначення». Під майиом релігійного призначення слід розуміти майно, яке має цільове призначення i тісно пов'язане з метою створення цих організацій, а саме із задоволенням релігійних потреб громадян сповідуватн та поширювати вipy.
Особливим правовим статусом наділяються такі об'єкти права власності релігійних організацій, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, тобто пам'ятки історії та культури. Відповідно до ч 3 ст. 17 Закону культові будівлі i майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям та використовуються ними з додержанням встановлених правил охорони i використання пам'яток історії та культури. Такі правила користування встановлені Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 р. № 1805-Ш [9].
Забезпечення охорони і збереження культових будівель та іншого майна – пам’яток історії та культури покладається на ті релігійні організації, у власності яких чи у користуванні яких вони перебувають. Релігійні організації також зобов’язані утримувати пам’ятки в належному стані, своєчасно проводити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення (ч. 1 ст. 24 Закону «Про охорону культурної спадщини») [9].Слід зазначити, що в сучасному законодавстві містяться і обмеження щодо передачі культових споруд – визначних пам’яток архітектури, які не підлягають у постійне користування релігійним організаціям. Зокрема, перелік таких пам’яток закріплений у постанові Кабінету Міністрів «Про використання культових споруд – визначних пам’яток архітектури, які не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям від 09.08.2001 р. № 1005» [12].
Викладене дозволяє зробити висновок, що джерела формування і об’єкти права власності на майно релігійних організацій мають певну специфіку. Право власності на майно релігійних організацій в тому, що числі і на майно релігійного призначення (культові будівлі, предмети культу), повинно вирішуватися як на законодавчому рівні, так і самими релігійними організаціями. У цьому випадку, можливо, держава не буде порушувати принцип, закладений у ст. 5 Закону, відповідно до якого держава не втручається у здійснювану у межах цього Закону діяльність релігійних організацій.
Висновки
Проаналізувавши предмет даної курсової роботи дослідник може зробити наступні висновки.
На сьогодні держава не знає, існує з юридичної точки зору релігійне об’єднання чи ні, бо в неї (держави) відсутні формально-юридичні критерії визначення релігійного об’єднання. Це означає, що держава не спроможна дати задовільну відповідь принаймні на такі запитання. По-перше, скільки релігійних організацій можуть утворити релігійне об’єднання: дві, три, десять, сто? По-друге, чи можуть бути засновниками або співзасновниками релігійного об’єднання релігійні організації, що не мають статусу юридичної особи (для релігійних громад можливість діяти без державної реєстрації статутів і навіть без будь-якого повідомлення держорганів про їх утворення прямо передбачена ч. 3 ст. 8 Закону про свободу совісті)? По-третє, що вважати моментом утворення релігійного об’єднання?
Створення в Україні релігійного об’єднання не є юридичним фактом, оскільки воно не породжує будь-яких юридичних наслідків. Релігійні організації мають певні особливості щодо своєї дієздатності та, зокрема, прав власності на майно.
Отже, Верховна Рада України для вирішення вище перелічених питань правого статусу релігійних організацій повинна прийняти відповідний закон – або на базі діючого, але з урахуванням всіх зауважень, або скласти абсолютно новий.
Додаток 1.
1. Петров Іван Іванович2. Сидоров Дмитро Петрович3. Іванов Петро Петрович4. ………………………..…5. ………………………….. | 6. ………………….7. ……………………..8. ……………………..9. ……………………..10. …………………….. | 11. …………………….12. ………………………..13. ………………………..14. ………………………..15. ……………………….. |
З числа присутніх віруючих громадян для ведення Зборів одноголосно обрано:
- Головою Зборів: Петрова Івана Івановича;
- Секретарем Зборів: ………………………...
Слухали:
Пропозицію Голови Зборів щодо визначення наступного порядку денного Зборів:
1. Про утворення релігійної громади та надання їй назви.
2. Про прийняття Статуту релігійної громади.
3. Про вибори керівних та ревізійних органів релігійної громади.
4. Про уповноваження 10 членів релігійної громади написати заяву про реєстрацію Статуту.
Інших пропозицій не надійшло.
Ухвалили:
Затвердити наступний порядок денний Зборів:
1. Про утворення релігійної громади та надання їй назви.
2. Про прийняття Статуту релігійної громади.
3. Про вибори керівних та ревізійних органів релігійної громади.
4. Про уповноваження 10 членів релігійної громади написати заяву про реєстрацію Статуту.
Результати голосування: “За” – 15 громадян; “Проти” – немає; “Утримався” – немає.
По 1-му питанню порядку денного:
Слухали:
Громадянина Іванова Петра Петровича, який запропонував створити релігійну громаду та надати їй назву: “Релігійна громада (церква) євангельських християн “Джерело надії”.
Ухвалили:
Створити релігійну громаду та надати їй назву: “Релігійна громада (церква) євангельських християн “Джерело надії” (далі по тексту – Церква).
Результати голосування: “За” – 15 громадян; “Проти” – немає; “Утримався” – немає.
По 2-му питанню порядку денного:
Слухали:
Громадянина Петрова Івана Петровича, який запропонував затвердити Статут Церкви, зразки якого роздані громадянам для обговорення до початку Загальних зборів (зразок Статуту – додаток до даного протоколу).
Ухвалили:
Затвердити Статут Церкви, що розданий громадянам для обговорення (зразок Статуту – додаток до даного протоколу).
Результати голосування: “За” – 15 громадян; “Проти” – немає; “Утримався” – немає.
По 3-му питанню порядку денного:
Слухали:
Громадянина Сидорова Дмитра Петровича, який запропонував обрати:
1) Пастором Церкви _______________________;
2) Церковну раду у складі 7 чоловік: ________________________________________
3) Ревізійну комісію у складі 3 чоловік: _______________________________________
Ухвалили:
Обрати:
1) Пастором Церкви _______________________;
2) Церковну раду у складі 7 чоловік: ________________________________________
3) Ревізійну комісію у складі 3 чоловік: _______________________________________
Результати голосування: “За” – 15 громадян; “Проти” – немає; “Утримався” – немає.
По 4-му питанню порядку денного:
Слухали:
Громадянина Петрова Івана Петровича, який запропонував уповноважити громадян:
| 1. …………………2. …………………3. ………………… | 4. ………………… 5. …………………6. ………………… | 7. ………………… 8. …………………9. …………………10. ………………… |
подати заяву до Київської міської державної адміністрації для реєстрації Статуту Церкви.
Ухвалили:
Уповноважити громадян:
| 1. …………………2. …………………3. ………………… | 4. …………………5. …………………6. ………………… | 7. ………………… 8. …………………9. …………………10. ………………… |
подати заяву до Київської міської державної адміністрації для реєстрації Статуту Церкви.
Результати голосування: “За” – 15 громадян; “Проти” – немає; “Утримався” – немає.
Голова Зборів ______________
Секретар Зборів ______________
Додаток 2.
| Голові Київської міської державної адміністраціїО.О.ОмельченкуРелігійної громади (церкви)євангельських християн“……………………………” |
__.__.2003
Ми, уповноважені представники релігійної громади (церкви) євангельських християн “………………………………..”, яка знаходиться в Дніпровському районі м. Києва по вул.. ……………, …, для одержання правоздатності юридичної особи просимо Вас зареєструвати статут релігійної громади церкви євангельських християн “……………………………………”, що був прийнятий на загальних зборах релігійної громади __.__.2003 року (протокол №1).