Будда народився в Індії майже 2560 років тому у високорозвиненій культурі. Він походив з королівської родини. Молодий принц насолоджувався винятково елітним життям і до двадцяти дев'яти років знав тільки задоволення. Його світ перевернувся після того, як він уперше залишив палац. Упродовж трьох днів він одну за одною побачив дуже хвору, стару й мертву людину. Після того, як він довідався про неминучість старості, хвороби й смерті, і про мінливість усього, він був насправді збентежений. Наступного ранку він зустрів йогіна в глибокій медитації, і їхні уми зустрілися. Натхненний цим, принц залишив свій дім і родину і почав блукати країною у пошуках повчань, здатних перебороти смерть і страждання. Він проходив навчання у різних вчителів, але ніхто з них не міг привести його до остаточної мети. У віці 35 років, після шести років глибокої медитації, він знайшов істинну природу ума і став просвітленим. Він пробудився й побачив суть усіх речей: простір, що знає все й робить усе можливим, його сяючу ясність, що грайливо виражає багатство ума, і його безмежну любов, якій ніщо не перешкоджає. Наступні 45 років Будда вчив тисячі обдарованих учнів методам, які ведуть до досягнення просвітлення.
Буддизм - це філософія, психологія чи релігія?
Буддизм можна віднести до філософії, оскільки його повчання є повним і логічним світоглядом, але це не тільки філософія. Філософія може пояснювати речі на формальному рівні слів та ідей, у той час як повчання Будди в цілому працюють з речами. І філософія, і буддійська практика ведуть до ясності мислення, але тільки остання може вести до постійних змін, тому що вона дає практичний ключ до внутрішніх і зовнішніх подій, які щодня пізнаються. Через здатність повчань змінювати тих, хто їх практикує, деякі вважають буддизм психологією. Усі різні школи психології намагаються допомогти людям не бути тягарем для суспільства або не мати занадто багато особистих труднощів. І психологія, і буддизм можуть змінювати людей, але останній для тих, хто вже є здоровим. Можна сказати, що буддизм починається там, де психологія закінчується. Буддизм Діамантового Шляху стає значимим із моменту, коли люди вже стабільні, коли вони відчувають простір як щось щасливе й незагрозливе. Починаючи з цього рівня, повчання розвивають безмежну сміливість, радість і любов, які є невід'ємним багатством ума.
Застосування повчань до життя призводить до зростання глибокої довіри до їхньої дієвості, додаючи всім ситуаціям відчуття свідомості і росту. У процесі зростання усвідомлення обумовленої природи всіх речей, застарілі концепції зникають і природно проявляються досконалі якості тіла, мови й ума. Кінцевий результат практики - повне просвітлення, або стан Будди, - переважає над інтелектуальними й терапевтичними цілями як філософії так і психології, це стан досконалості поза концепціями. Поєднуючи логічний світогляд і трансформуючу силу з методами для досягнення сталого ментального стану за межами особистості, буддизм - це більш ніж 2500-річна релігія досвіду.
Які базові положення буддизму?
Існують чотири основні роздуми, які надають незмінного значення нашому життю. По-перше, ми розуміємо наш дуже рідкісний й чудовий шанс зустрічі з повчанням, що веде до просвітлення, а також нашу здатність працювати з ними і вчитися їм. Усі істоти бажають щастя та хочуть уникнути страждань. Навіть мурашка буде повзти дуже далеко аби не бути вбитою, а людські істоти будуть прикладати всі можливі зусилля, щоб відчувати себе добре. Таким чином, зустріч із повчанням, що приносять постійне щастя, дуже важлива. Після цього, ми розуміємо, що не завжди будемо мати цей шанс. Усе, що було народжено - помре, все, що було складене - розпадеться, все, що з'явилося - зникне. Наш час обмежений. Наше життя неодмінно закінчиться, але ми не знаємо коли. Таким чином, розпізнання того, що ми маємо цей шанс зараз й дійсно хочемо використати його, - є також надзвичайно важливим. Третя річ, яку ми розуміємо, - це те, що світ насправді є складається з причин і наслідків, і наші теперішні дії, слова й думки стануть нашим майбутнім. Розуміємо ми це чи ні, все, що ми робимо, говоримо чи думаємо залишає враження як усередині нас, так і у зовнішньому світі. Ці враження пізніше повернуться до нас. Враження, особливо негативні, будуть проявлятися як страждання або неприємні ситуації у майбутньому, крім випадків, коли ми використовуємо медитації, щоб розчинити їх. Наприкінці, ми розуміємо факт того, що у використанні повчань немає альтернативи. Просвітлення - це найвища радість. Нема більшого досягнення й результату, ніж цей стан єдності з усіма речами, часами й напрямками. Також, як ми можемо допомагати іншим, якщо ми самі заплутані та страждаємо? Таким чином, врахування цих чотирьох факторів дає підґрунтя для буддійської практики й медитації. І навпаки, якщо ми тримаємось за наші звичайні цінності, ми не можемо уникнути страждання. Якщо ми продовжуємо думати "Я - це моє тіло" та "Ці речі мої", старість, хвороба, смерть і втрата будуть надзвичайно неприємні. Ніхто не може уникнути болю, просто кажучи: "Ця нісенітниця з просвітленням надто важка для мене", тому що, якщо ми народилися - ми неодмінно помремо. Немає більшої мети у житті ніж знайти цінності, які назавжди переможуть страждання й смерть. Користь від просвітлення, таким чином, безмірна як для нас самих, так і для усіх інших істот.
Чи існують різні типи буддизму?
Будда дав настанови трьом основним типам людей. Ті, хто хотів уникнути страждань, одержали інформацію про причину й наслідок. Тим, хто хотів більше працювати для інших, були дані настанови про співчуття й мудрість. З тими ж людьми, які мали сильну довіру до своєї власної та до будда-природи інших, він ділився безпосереднім баченням ума - Великою Печаткою (тиб. Чагчен, скт. Махамудра). Перший з цих рівнів називається "Малий Шлях", або Тхеравада, другий - "Великий Шлях", або Махаяна, і третій - "Діамантовий Шлях", або Ваджраяна. Для людей з дуже сильною довірою до власної Будда-природи, Будда з’являвся в формах енергії та світла. Їм же він передавав своє просвітлене бачення природи ума (“Махамудра”, або “Велика Печать”). Ці повчання склали Діамантовий Шлях або Ваджраяну. Вчення Ваджраяни в Тибеті передавалось, головним чином, лініями передачи Нінгма, Сак’я та Каг’ю, а в Китаї, Японії і Кореї - школами Дзен.
Діамантовий Шлях (тиб. Дордже Тхекпа) частіше за все описують як коштовність на короні повчань Будди. Його мета - це досягнення поза-дуалістичного стану Великої Печатки, де все що відбувається є істинним, тому що виявляє необмежений потенціал ума. Починаючи працювати з рівня послідовності і натхненної інтуїції у напрямку трансформації всього досвіду у самовизволення й природну чистоту, ми використовуємо методи повного ототожнювання з просвітленням для досягнення найшвидших результатів. Коли учні бачили Будду не як бога, особу або зовнішню силу, а вважали його дзеркалом свого власного ума, Будда міг дати їм Діамантовий Шлях. Він пробуджував якості істот за допомогою своєї сили та інтуїції та використання незліченних майстерних засобів для їх розвитку. Коротко, цей остаточний, або "третій" рівень складається з трьох підходів: "Шлях методів", "Шлях прозріння" й "Гуру Йога". Використовуючи їх, ум спроможний розпізнати сам себе за допомогою своєї енергії, свого усвідомлення або своєї сили ототожнення. Гуру Йога - метод, що найбільше використовується сьогодні на Заході, містить найширший підхід до просвітлення, за умови того, що вчитель є надійним. Також це може статися за допомогою шляхів методів й прозріння. Хоча не всі вважають цей шлях придатним, адже ум найкраще пізнається в повсякденному житті за допомогою ототожнення зі співчутливим ламою, який знаходиться поза межами страху. Якщо ми можемо спочивати в просторі ума вчителя аж допоки розвинуться всі невід'ємні якості, то це буде чудовим зростанням.
Що таке просвітлення?
Якщо ми подивимося на те, що ж саме Будда відкрив про ум 2550 років тому, ми побачимо, що він зрозумів, що ум - це ясне світло. Ум не народився і він не може померти. Навіть коли тіло, думки й почуття з'являються, змінюються й зникають знову, уму, як відкритому і безмежному простору, не можна завдати шкоди. І коли Будда досяг звільнення, він зрозумів, що більше не є мішенню. Він не був тілом, що могло б зазнавати труднощів, він не був тими думками й почуттями, що могли б змінюватися й зникати - замість цього він був сяючим усвідомленням. Це привело до просвітлення, розуміння того, що ніде у часі й просторі нема розподілу між простором і енергією. Він знав і усвідомлював усе. Він відчував велику радість й випромінював велику любов, яка є сенсом усього, яка скріплює атоми докупи й спонукає їх вібрувати. і яка робить все в світі можливим.
Яке значення має вчитель?
Популярна західна концепція про "самотній" шлях до просвітлення не витримує порівняння зі швидким успіхом повноцінної практики з учителем або групою. Хоча це звучить дуже привабливо для сучасної особи, що керує власним життям, існує надто багато пасток. Вивчати ум набагато важче ніж зовнішні феномени, і завжди є приховані вороги - гордість та антипатія, які можуть збити зі шляху зростання. Найвищий рівень повчань не можна правильно зрозуміти або втримати без учителя. Якщо нема спілкування, яке нейтралізує гордість, сентиментальність і поверховість, можна стати самотнім або непотрібним у повсякденному житті. Лама використовує методи для розвитку потенціалу його учнів, дозволяючи їм продиратися крізь нашарування звичок. Робота лами - робити учнів незалежними, співчутливими і міцними. На найвищому рівні, лама вводить учнів у безстрашний дзеркальний кабінет свого ума. Коли вони відкриють, що їхня природа та ж сама, то вже не буде чого відкривати.
Як відбувається переродження?
Щоб зрозуміти це, важливо знати, що ум не виробляється непостійним мозком, але трансформується їм. Цей струмінь інформації утримується ілюзією "себе" й рухається з одного обумовленого існування в наступне, збираючи досвід, який дозріває як наступне життя. Подібна простору природа ума не може вмерти або народитися. Що насправді перероджується, так це подібний до ріки потік, що постійно змінюється. Існування постійного "себе" є базовим незнанням, що залишається після смерті й призводить до наступного обумовленого переродження. Тіло й ум знаходяться під впливом сенсорних й підсвідомих вражень, що постійно змінюються, кожне з яких перекривається наступним, але в нашому тілі, почуттях або думках не можна знайти нічого постійного. В момент смерті, цей струмінь відсікається від сенсорних вражень тіла. Тоді дозрівають найсильніші тенденції ума і з'єднують його з наступним тілом, фізичним або ментальним.