Гаврилюк Оксана Владимирова
Народився Олександр Іванович Процевський 28 березня 1929 року в сели Короча Курської області. Він був дев¢ятою дитиною у великій родині Івана Івановича та Марії Василівни Процевських. Батько був шорником, а мати виховувала дітей. Сім¢я жила не дуже багато, але дуже дружно та весело. Іван Іванович був строгим та привчав дітей до порядку та дисципліни, а Марія Василівна, сама дуже добра, прищепила усім своїм дітям те, що зараз прийнято називати людяністю: доброту, відкритість, щирість, вміння співчувати та бажання допомогти іншим. Старші діти турбувалися та опікали малих. Саме у такій обстановці взаємної любові та поваги проходило дитинство і формування особистості Олександра Івановича. У 1930 році сім¢я переїхала до Великого Бурлука Харківської області. Тут пройшли всі його дитячі роки: навчання у начільній школі, тяжка селянська праця до Великої Вітчизняної війни, ще більш суворі воєнні роки. У віці 16 років Олександр Іванович стає юнгою на мінному тральщику ТЩ – 19 Чорноморського військового флоту. Тральщик очищав Чорне море від залишившихся в ньому мін. Олександр Іванович був молодшим у екіпажі тральщика, і він сповна пізнав морську флотську науку. У 1952 році вступає до Харківського юридичного інституту ім. Когановича, у 1956 році успішно його закінчив та починає трудове життя у місці Севастополі на посаді слідчого та помічника прокурора. У 1959 році вступає до аспірантури, а вже у 1959 захищає кандидатську дисертацію з трудового права на тему “Правове регулювання робочого часу за радянським трудовим правом”. З 1968 року працює завідуючим кафедри трудового права Харківського юридичного інституту. А вже у 1970 році стає самим молодим доктором юридичних наук у галузі трудового права. З 1972 року – професор, з 1980 – заслужений діяч науки України. З 1979 по 1987 рік працює проректором з навчальної роботи Харківського юридичного інституту. З 1992 року працює на кафедрі правознавства Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. У 1999 році Олександр Іванович був обраний академіком Міжнародної Кадрової Академії. Зараз – директор Інституту економіки і права Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. Поряд з батьком працює син – Процевський Віктор Олександрович, декан юридичного факультету, кандидат юридичних наук, професор, талановитий вчений та здібний організатор. Сімейну традицію підтримує і унука Олександра Івановича Юлія, вона неодноразова переможниця районних та місцевих олімпіад з правознавства, і через декілька років можна бути казати про сімейну династію юристів - Процевських.
***
Коли доводиться писати про таку незвичайну людину як Олександр Іванович Процевський, неминуче виникає дилема, як звичайними словами передати усю багатогранність його особистості, усю багатоплановість його яскравого таланту. І у тих, хто працює з Олександром Івановичем, і у його великої кількості учнів, і у тих кому пощастило спілкуватися або довелося звертатися за порадою або допомогою до нього, незмінно викликає захоплення та повагу його вміння поєднувати у собі риси доброї, порядної, мудрої людини, видатного вченого-юриста, тонкого психолога, Вчителя, Педагога з великої літери, безмірно відданого справі виховання молоді, та талановитого організатора.
Нелегким був життєвий та творчий шлях Олександра Івановича – від юнги на мінному тральщику у роки Великої Вітчизняної Війни до заслуженого діяча науки України, академіка Міжнародної Кадрової Академії, доктора юридичних наук, директора Інституту економіки і права Харківського державного педагогічного Університету ім. Г.С.Сковороди.
В центрі його наукових інтересів – розвиток трудового права на сучасному етапі, імплементація міжнародного законодавства в трудове законодавство України. Конституція України 1996 року накреслила якісно новий підхід до визначення змісту основних прав і свобод людини і громадянина. Щодо права на працю, то вирішальне значення тут має перехід до ринкової економіки, а також світові та європейські стандарти. Сутність та зміст права на працю досліджує Олександр Іванович у своїх наукових працях у останні роки (1998 – 2000). На його думку, гарантувати одержання роботи, гідну, достойну її оплату – це складові не права на працю, а складові обов¢язку держави, яка визнає права і свободи та їх гарантії змістом і спрямованістю своєї діяльності. Нове трудове законодавство і практика його застосування свідчать про те, що трудовий договір (контракт) в умовах ринкової економіки слід розглядати не тільки як форму реалізації права на працю, а й як дійовий спосіб правового регулювання трудових відносин, захист прав і свобод людини, громадянина. Порушення прав і свобод працівників. Які, на жаль, ще мають місце, викликані не тільки змінами соціально-економічних умов. А головним чином, невідповідністю чинних норм трудового законодавства новим суспільним та економічним відносинам, послабленням державного нагляду і контролю за додержанням роботодавцем перш за все права на працю. Саме право на працю і умови його реалізації визначають зміст усіх норм трудового права як галузі права України і їх внутрішню узгодженість відповідно до об¢єктивних потреб розвитку трудових відносин. Положення нової Конституції України як раз і є орієнтиром реформування трудового законодавства.
Ще декілька проблем стали предметом наукового вивчення професора Процевського О.І. Саме вони представляють інтерес не тільки для фахівців-юристів, а й для широкого кола людей, оскільки дають відповіді на багато цікавих, з одного боку, та болючих, з іншого, питань. Це й правове регулювання оплати праці, надання відпусток, розірвання трудового договору як за ініціативою працівника, так і за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, правове регулювання праці держаних службовців, працівників освіти, роль профспілок у регулюванні трудових відносин.
У діяльності профспілок України, обсягу і змісті їх прав щодо регулювання трудових відносин останнім часом відбуваються істотні зміни, що пов¢язано з переходом нашої держави до ринкової економіки з соціальною спрямованістю. Яке місце у розвитку суспільства посідають профспілки України сьогодні і чи залишився в їх діяльності той обсяг прав і обов¢язків, який вони мали раніше? Об¢єктивні умови розвитку суспільства, сьогоденні реалії нашого життя не дозволяють позитивно відповісти на це питання. Профспілки – насамперед об¢єднання, як правило, працюючих людей на підставі професійних інтересів, суть яких обумовлює виробництво і які виникають під час трудових правовідносин. Разом з захистом професійних інтересів до змісту завдання профспілок входить захист умов більш ефективного функціонування соціальних систем забезпечення людини з боку держави. Це вимагає від профспілок прагнути до збереження своєї єдності і рівноваги з державою. За сучасних умов профспілки і державні органи мають прагнути до соціальної рівноваги. Ринкова економіка з соціальною спрямованість такі умови створює.
Професор Процевський Олександр Іванович - автор 10 монографій: “Рабочий день и рабочее время по трудовому законодательству”, “Предмет советского трудового права”, “Метод советского трудового права”, “Гуманизм норм советского трудового права”, “Заработная плата и эффективность общественного производства” та ін., двох підручників з трудового права та більше 200 друкованих робіт. Ближчим часом він планує закінчити роботу над новим підручником з трудового права України, який буде враховувати усі зміни, які виникли як у суспільному житті, так і в юридичній науці та законодавстві.
18 учнів Олександра Івановича стали кандидатами юридичних наук, доцентами. Зараз він здійснює керівництво роботою 9 аспірантів, є членом спеціалізованих фахових Рад з захисту кандидатських та докторських дисертацій при Київському національному університеті та Харківської Юридичної академії, робочої групи Ради Європи по підготовці модельного трудового Кодексу для країн Європи.
Як відомо, ціль освіти - всебічний розвиток людини, як особистості і найвищої цінності суспільства. У той же час освіта є основою інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку суспільства і держави. Тому формування правової свідомості громадян за допомогою правової освіти і виховання єголовним напрямом державної політики, а юридична освіта, якскладова частина освіти громадян, - справа державного значення.
Становленнядемократичноїправової державності потребує значного підвищення правосвідомості громадян, їхньої правової культури, неухильного дотримання ними вимог законодавства, кваліфікованого його застосування. Головним у досягненні цій цілієзнання права, як однієї з форм і засобів реалізації конституційних положень. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов'язки громадян, повинні бути доведені до відома населення.
Найважливішим напрямком у виконанні цієї задачі стала правова освіта, ціль якої виховання громадян у дусі поваги до закону і прав людини, а також небайдуже відношення до порушень законності і правопорядку.
У наш час, коли в Україні закладається правова основа глибоких соціально-економічних перетворень, проблема підготуванняспеціалістів, що знають правові норми, що вміють їх застосовувати, що розуміють значення права в суспільстві, набуває особливого значення. Від цього буде залежати - будє або ні наша держава правовою. Усі ці завдання намагаються вирішити викладачи юридичного факультету Інституту економіки і права Харківського державного педагогічного університету, який очолює Процевський Олександр Іванович.
З великим інтересом і задоволенням відвідують студенти курс лекцій з трудового права та права соціального забезпечення, який викладає Олександр Іванович. Лекції та практичні заняття, які проходять під керівництвом цього досвідченого педагога, до речі його педагогічний стаж багато перевищує 40 років, перетворюються не просто на передачу знань від викладача до студента, а на уроки життя, складного, інтересного, мудрого. Олександр Іванович не просто прищеплює знання норм трудового права, він передає молоді свою любов до юридичної науки, вміння підходити до кожної юридичної ситуації як дослідник, копітко розглядати кожний факт, кожну деталь справи.