Церква Свідків Єгови, послідовники якої в Україні з'явилися після возз'єднання західних земель, де у 20—30-х pp. XX ст. було засновано перші громади. Це — пізня течія у протестантизмі, що виникла в 70-х pp. XIX ст. (офіційна назва існує з 1931 p.). Після довгого невизнання з боку держави наприкінці 80-х pp. цю церкву було, зрештою, юридичне оформлено. Українські громади Свідків Єгови підпорядковані центру в Брукліні (СІЛА).
Церква адвентистів сьомого дня (АСД) — одна з найбільших течій в адвентизмі, послідовники якої в Україні (Криму та Запоріжжі) з'явилися 1887 p. Внаслідок розколу в АСД від них відійшли громади адвентистів реформаційного руху, які все ж таки залишились у межах віросповідання. Громади адвентистів у нашій країні об'єднано в Українську уніонну конференцію АСД. Загалом, вищезгадані протестантські церкви справляють помітний вплив на всі сфери суспільного життя і, передусім, на духовність народу.
Церкви окремих національних меншин в Україні представлені такими релігійними конфесіями:
Закарпатська реформатська церква (угорська) має своїх послідовників серед угорців (мадярів), які проживають головно в Закарпатській області. Реформатське віровчення близьке до догматів ортодоксального кальвінізму, започаткованого у 20-х pp. XVI ст. в період Реформації. Послідовники реформатського віровчення з'явилися на теренах України внаслідок угорської колонізації Закарпаття, що мала місце в період загарбання Угорщини Оттоманською імперією, та витіснення звідти українського населення. Слід зазначити, що частину послідовників реформатської церкви складають чехи, а певна частина угорців є послідовниками католицизму. Взагалі, протестантські течії, що набули поширення в Україні, беруть активну участь у суспільному житті, відродженні української духовності та держави.
Російська православна старообрядницька церква (Білокриницької згоди) та Російська православна старообрядницька церква (Безпопівської згоди) сформувалися на території України серед російських переселенців, які тікали від релігійних переслідувань після церковної реформи XVII ст. у Російській державі. Перші поселення старовірів виникли на Чернігово-Сіверщині у 60-х pp. XVII ст. У XVIII ст. старовірські поселення з'явилися в Подільській губернії (засновані пилипівця-ми) та в межах Північної Буковини (засновані ли-пованами).
Серед релігійних організацій російських національних меншин варто відзначити й громади молокан, які виникли на теренах України в першій третині XIX ст. через переслідування їхніх
прихильників з боку Російської православної церкви. Трохи раніше в Україні заснували свої селища православні сектанти-духобори, які також тікали від переслідувань. Нарешті, на початку 30-х pp. XX ст. в Україні серед російського населення утворилися секти прихильників Істинно-православної церкви (ІПЦ).
Об'єднання релігійних громад іудейського віровизнання мають своїх послідовників з-поміж єврейської національної меншини. Поселення євреїв в Україні обумовлено історично. Серед єврейського населення є також прихильники сучасних течій в іудаїзмі, що про них йшлося вище. Іудаїстськими громадами в Україні керують два центри.
Вірмено-григоріанська апостольська церква, послідовниками якої є представники вірмен. Перші вірменські колонії виникли на сучасній території України (в Криму) ще в XI ст., але компактні поселення з'явились у XV—XVII ст. на західноукраїнських землях. Серед вірмен є й послідовники Вірмено-католицької церкви.
Караїми — народ, який живе переважно в Криму; походить від послідовників секти іудаїзму, що виникла ще у VIII ст. у Вавилоні та не визнавала Талмуду. Все це обумовило існування в Україні етноконфесійної групи — караїмів.
Кримчаки — етнічна група, що живе також переважно в Криму і е нащадками давнього місцевого населення Криму, яке згодом прийняло іудаїзм (за іншою версією, це нащадки кримських євреїв і генуезців, які перейняли тюркську мову). Це обумовило існування в Україні етноконфесійної групи — кримчаків.
Серед інших національних меншин, які населяють територію нашої країни, трапляються послідовники Німецької євангелічно-лютеранської церкви. Шведської євангелічно-лютеранської церкви, Корейської методистської церкви та інші конфесії.
На теренах України набули поширення релігійні громади нових культів, або релігії нового віку. Щ нові релігійні утворення 60-х pp. XX ст. виникли спершу у СІЛА, а згодом поширились у Західній Європі та Україні (80—90-і pp.). Умовно нові релігії поділяють на три групи:
1) культи, що виникли на запозичених християнських ідеях і пропонують власний шлях до спасіння ["діти Бога", Місцева церква. Церква об'єднання (уніфікації) тощо];
2) культи, що виникли на основі східних вірувань (рух "Харе Кришна", віра Багаі, "Місія божественного світла" тощо);
3) культи, що практикують медитації, духовні вправи, психічні сеанси тощо (Церква сайєнтології, Товариство трансцендентальної медитації та ін.).
Розгляньмо найбільш поширені в Україні нові культи зі стислим викладом змісту їхніх догматів та особливостей культу. Істотного впливу на загальну релігійну ситуацію в Україні вони не мають, хоча діяльність окремих із них сприймається неоднозначне.
Серед нетрадиційних культів (нові релігії 60-х pp. XX ст.) в Україні найпомітнішим є Товариство свідомості Кришни, яке має свої громади в багатьох містах країни. Керівники ятр (організацій кришнаїтів) мають зв'язки зі Шведським регіональним центром МТСК1, звідки отримують культову атрибутику та літературу. Гуру — наставником українських кришнаїтів та інших організацій є член Всесвітньої ради МТСК американець Р. Кампаньйола (духовне ім'я Шріла Вішнупад). Формування кришнаїтських організацій в Україні
Міжнародне товариство свідомості Кришни. 273 відбувалося в останні 10 років завдяки місіонерам зі США. Після довгого перебування в напівлегальному становищі громади кришнаїтів офіційно визнані нашою державою.
Джерелом віровчення і культу кришнаїзму були вірування:
1) індуїзму (індуїстські поняття:
карма — причинний зв'язок між діями людини та її долею; інкарнація — реалізація духовної субстанції бога Кришни; гуру — вчитель; індуський пантеон Богів — Шива, Вішна, Кришна тощо);
2) бхактизму (бхакті — любов, ушанування) — антифеодальний рух XV—XVI ст., який проповідував рівність усіх перед богом, боровся проти кастового поділу, пропагував любов до людини. Стати бхакті у кришнаїтів — це бути відданим послушником бога Кришни; 3) вішнуїзму — релігійно-філософська традиція, що йде від реформатора Чайтаньї (XVI ст.). Реформуючи індуїзм, він закликав відмовитися від схоластики у тлумаченні Ведант індуїзму, а частіше й невтомно благословляти бога Кришну. Чайтанья встановив обов'язкове багаторазове колективне розспівування мантри "Харе Кришна", щоб отримати спасіння від бога.
Власне, свідомість Кришни — це позначення надприродного духу, який пронизує ввесь світ. Завдання членів громади — пристосуватися, прилучитися, приєднатися до Кришни, трансцендентного буття. Святим письмом кришнаїтів є "Бгага-вадгіта" ("Пісня бога") та "Бгагавата Пурана" — частини великого індійського епосу "Махабхарата". Інколи його називають "Гіта" ("пісня").
Культ у кришнаїтів зводиться до бхакті-йоги — спасіння через любов і відданість богові Кришні. Цей культ реалізується, зокрема, у розспівах (найчастіше колективних) мантри "Харе Кришна". Обов'язковий мінімум декламації — 1728 повторень святої великої мантри ("Харе Кришна, Харе Кришна, Харе Кришна, Харе, Харе, Харе, Рама, Харе, Рама, Рама, Рама, Харе, Харе"). Відлік ведеться за допомогою ритуальних чоток (108 зерен перебираються 16 раз). В Індії число 108 ува-жається магічним. Мантра розспівується перед кожним уживанням їжі, під час спільних богослужінь, після всіляких дій тощо (наприклад, після статевих контактів — 50 тис. раз). Вважається, що 16 слів мантри відтворюють певну трансцендентальну вібрацію звуку, що допомагає людині прилучитися до Кришни. Послідовники релігії повинні постійно роздумувати про бога Кришну, від двох до шести разів на добу виконувати обряд “аратрика” (вітання Господа).
Прихильники Кришни дотримуються певних свят і постів. Три найвідоміші свята — Дні явлення Кришни, Радхи і Прабхупаді. Їхні статуї, одягнуті в шовк і прикрашені коштовностями, поміщають у храмах, їм поклоняються, доглядають за ними, миють, змінюють одяг тощо.
Кришнаїти поклоняються священному дереву — туласі деві (базилік, за повір'ям, очищає від гріхів та хвороб), подрузі Кришни — Радхі. У приміщеннях кришнаїтів є вівтарі з зображенням Кришни й fypy Прабхупаді (засновника громад МТСК).
Згідно з "Керівництвом до джапа-медитації" послідовник громади повинен наслідувати: 1) чотири принципи духовного розвитку (не вживати в їжу м'яса, риби, яєць, не вживати дурманних речовин, не грати в азартні ігри, не вступати в статеві відносини поза шлюбом, а в шлюбі — лише для зачаття дитини); 2) систематично читати "Бга-гавад-Гіту"; 3) вживати лише вегетаріанську їжу;
4) жертвувати плоди своєї діяльності Кришні;
5) спілкуватися переважно з одновірцями. Перед вступом до громади необхідно пройти "ашраму" (колективне поселення одновірців).