Смекни!
smekni.com

Конфесійно-етнографічний ареал України (стр. 3 из 5)

Церква Свідків Єгови, послідовники якої в Ук­раїні з'явилися після возз'єднання західних зе­мель, де у 20—30-х pp. XX ст. було засновано перші громади. Це — пізня течія у протестан­тизмі, що виникла в 70-х pp. XIX ст. (офіційна назва існує з 1931 p.). Після довгого невизнання з боку держави наприкінці 80-х pp. цю церкву було, зрештою, юридичне оформлено. Українські гро­мади Свідків Єгови підпорядковані центру в Брукліні (СІЛА).

Церква адвентистів сьомого дня (АСД) — одна з найбільших течій в адвентизмі, послідовники якої в Україні (Криму та Запоріжжі) з'явилися 1887 p. Внаслідок розколу в АСД від них відійшли громади адвентистів реформаційного руху, які все ж таки залишились у межах віросповідання. Гро­мади адвентистів у нашій країні об'єднано в Українську уніонну конференцію АСД. Загалом, вищезгадані протестантські церкви справляють помітний вплив на всі сфери суспільного життя і, передусім, на духовність народу.

Церкви окремих національних меншин в Ук­раїні представлені такими релігійними кон­фесіями:

Закарпатська реформатська церква (угор­ська) має своїх послідовників серед угорців (ма­дярів), які проживають головно в Закарпатській області. Реформатське віровчення близьке до дог­матів ортодоксального кальвінізму, започаткова­ного у 20-х pp. XVI ст. в період Реформації. Послідовники реформатського віровчення з'яви­лися на теренах України внаслідок угорської ко­лонізації Закарпаття, що мала місце в період за­гарбання Угорщини Оттоманською імперією, та витіснення звідти українського населення. Слід зазначити, що частину послідовників реформат­ської церкви складають чехи, а певна частина угорців є послідовниками католицизму. Взагалі, протестантські течії, що набули поширення в Ук­раїні, беруть активну участь у суспільному житті, відродженні української духовності та держави.

Російська православна старообрядницька церк­ва (Білокриницької згоди) та Російська право­славна старообрядницька церква (Безпопівської згоди) сформувалися на території України серед російських переселенців, які тікали від релігійних переслідувань після церковної реформи XVII ст. у Російській державі. Перші поселення старовірів виникли на Чернігово-Сіверщині у 60-х pp. XVII ст. У XVIII ст. старовірські поселення з'яви­лися в Подільській губернії (засновані пилипівця-ми) та в межах Північної Буковини (засновані ли-пованами).

Серед релігійних організацій російських національних меншин варто відзначити й громади молокан, які виникли на теренах України в першій третині XIX ст. через переслідування їхніх

прихильників з боку Російської православної церкви. Трохи раніше в Україні заснували свої се­лища православні сектанти-духобори, які також тікали від переслідувань. Нарешті, на початку 30-х pp. XX ст. в Україні серед російського насе­лення утворилися секти прихильників Істинно-православної церкви (ІПЦ).

Об'єднання релігійних громад іудейського віро­визнання мають своїх послідовників з-поміж єврейської національної меншини. Поселення євреїв в Україні обумовлено історично. Серед єврейського населення є також прихильники су­часних течій в іудаїзмі, що про них йшлося вище. Іудаїстськими громадами в Україні керують два центри.

Вірмено-григоріанська апостольська церква, послідовниками якої є представники вірмен. Перші вірменські колонії виникли на сучасній те­риторії України (в Криму) ще в XI ст., але ком­пактні поселення з'явились у XV—XVII ст. на західноукраїнських землях. Серед вірмен є й по­слідовники Вірмено-католицької церкви.

Караїми — народ, який живе переважно в Кри­му; походить від послідовників секти іудаїзму, що виникла ще у VIII ст. у Вавилоні та не визнавала Талмуду. Все це обумовило існування в Україні етноконфесійної групи — караїмів.

Кримчаки — етнічна група, що живе також пе­реважно в Криму і е нащадками давнього місцево­го населення Криму, яке згодом прийняло іудаїзм (за іншою версією, це нащадки кримських євреїв і генуезців, які перейняли тюркську мову). Це обу­мовило існування в Україні етноконфесійної гру­пи — кримчаків.

Серед інших національних меншин, які насе­ляють територію нашої країни, трапляються послідовники Німецької євангелічно-лютеранської церкви. Шведської євангелічно-лютеранської церкви, Корейської методистської церкви та інші конфесії.

На теренах України набули поширення релігійні громади нових культів, або релігії нового віку. Щ нові релігійні утворення 60-х pp. XX ст. виникли спершу у СІЛА, а згодом поширились у Західній Європі та Україні (80—90-і pp.). Умовно нові релігії поділяють на три групи:

1) культи, що виникли на запозичених христи­янських ідеях і пропонують власний шлях до спасіння ["діти Бога", Місцева церква. Церква об'єднання (уніфікації) тощо];

2) культи, що виникли на основі східних віру­вань (рух "Харе Кришна", віра Багаі, "Місія бо­жественного світла" тощо);

3) культи, що практикують медитації, духовні вправи, психічні сеанси тощо (Церква сайєнтології, Товариство трансцендентальної медитації та ін.).

Розгляньмо найбільш поширені в Україні нові культи зі стислим викладом змісту їхніх догматів та особливостей культу. Істотного впливу на за­гальну релігійну ситуацію в Україні вони не мають, хоча діяльність окремих із них сприй­мається неоднозначне.

Серед нетрадиційних культів (нові релігії 60-х pp. XX ст.) в Україні найпомітнішим є Товариство свідомості Кришни, яке має свої громади в бага­тьох містах країни. Керівники ятр (організацій кришнаїтів) мають зв'язки зі Шведським регіо­нальним центром МТСК1, звідки отримують куль­тову атрибутику та літературу. Гуру — наставни­ком українських кришнаїтів та інших організацій є член Всесвітньої ради МТСК американець Р. Кампаньйола (духовне ім'я Шріла Вішнупад). Формування кришнаїтських організацій в Україні

Міжнародне товариство свідомості Кришни. 273 відбувалося в останні 10 років завдяки місіонерам зі США. Після довгого перебування в напівлегаль­ному становищі громади кришнаїтів офіційно ви­знані нашою державою.

Джерелом віровчення і культу кришнаїзму бу­ли вірування:

1) індуїзму (індуїстські поняття:

карма — причинний зв'язок між діями людини та її долею; інкарнація — реалізація духовної суб­станції бога Кришни; гуру — вчитель; індуський пантеон Богів — Шива, Вішна, Кришна тощо);

2) бхактизму (бхакті — любов, ушанування) — антифеодальний рух XV—XVI ст., який про­повідував рівність усіх перед богом, боровся проти кастового поділу, пропагував любов до людини. Стати бхакті у кришнаїтів — це бути відданим по­слушником бога Кришни; 3) вішнуїзму — релігійно-філософська традиція, що йде від рефор­матора Чайтаньї (XVI ст.). Реформуючи індуїзм, він закликав відмовитися від схоластики у тлума­ченні Ведант індуїзму, а частіше й невтомно бла­гословляти бога Кришну. Чайтанья встановив обов'язкове багаторазове колективне розспівуван­ня мантри "Харе Кришна", щоб отримати спасіння від бога.

Власне, свідомість Кришни — це позначення надприродного духу, який пронизує ввесь світ. Завдання членів громади — пристосуватися, при­лучитися, приєднатися до Кришни, трансцендент­ного буття. Святим письмом кришнаїтів є "Бгага-вадгіта" ("Пісня бога") та "Бгагавата Пурана" — частини великого індійського епосу "Махабхарата". Інколи його називають "Гіта" ("пісня").

Культ у кришнаїтів зводиться до бхакті-йоги — спасіння через любов і відданість богові Кришні. Цей культ реалізується, зокрема, у розспівах (най­частіше колективних) мантри "Харе Кришна". Обов'язковий мінімум декламації — 1728 повто­рень святої великої мантри ("Харе Кришна, Харе Кришна, Харе Кришна, Харе, Харе, Харе, Рама, Харе, Рама, Рама, Рама, Харе, Харе"). Відлік ве­деться за допомогою ритуальних чоток (108 зерен перебираються 16 раз). В Індії число 108 ува-жається магічним. Мантра розспівується перед кожним уживанням їжі, під час спільних бого­служінь, після всіляких дій тощо (наприклад, після статевих контактів — 50 тис. раз). Вва­жається, що 16 слів мантри відтворюють певну трансцендентальну вібрацію звуку, що допомагає людині прилучитися до Кришни. Послідовники релігії повинні постійно роздумувати про бога Кришну, від двох до шести разів на добу викону­вати обряд “аратрика” (вітання Господа).

Прихильники Кришни дотримуються певних свят і постів. Три найвідоміші свята — Дні явлен­ня Кришни, Радхи і Прабхупаді. Їхні статуї, одяг­нуті в шовк і прикрашені коштовностями, помі­щають у храмах, їм поклоняються, доглядають за ними, миють, змінюють одяг тощо.

Кришнаїти поклоняються священному дереву — туласі деві (базилік, за повір'ям, очищає від гріхів та хвороб), подрузі Кришни — Радхі. У приміщен­нях кришнаїтів є вівтарі з зображенням Кришни й fypy Прабхупаді (засновника громад МТСК).

Згідно з "Керівництвом до джапа-медитації" послідовник громади повинен наслідувати: 1) чо­тири принципи духовного розвитку (не вживати в їжу м'яса, риби, яєць, не вживати дурманних ре­човин, не грати в азартні ігри, не вступати в ста­теві відносини поза шлюбом, а в шлюбі — лише для зачаття дитини); 2) систематично читати "Бга-гавад-Гіту"; 3) вживати лише вегетаріанську їжу;

4) жертвувати плоди своєї діяльності Кришні;

5) спілкуватися переважно з одновірцями. Перед вступом до громади необхідно пройти "ашраму" (колективне поселення одновірців).