Геометрична оптика та квантова фізика (стр. 2 из 9)
Побудова зображень виконується згідно встановленого правила, що падаючі промені, паралельні оптичній осі, збираються у фокусі фокусуючої лінзи та розсіюються у розсіюючій так, ніби вони виходять з уявного фокусу.
Тонка призма
Тонка призма будує зображення тому, що вона відхиляє промені, що падають на неї під різними кутами, на один і той же кут (всі кути, в тому числі кут при вершині призми) вважаються малими.
Телескоп
1) Телескоп Галілея. Кутове збільшення:
2) Телескоп Кеплера. Кутове збільшення:
Мікроскоп
, 
- відстань найкращого зору, 
см – для нормального ока.Лупа
Збільшення
.ЛЕКЦІЯ 3
Інтерференція
Дійсно, при
Штрихова лінія – западина.
Суцільна – горб.
На малюнку між джерелами вміщено 8 півхвиль.
- амплітуда, 
- початкові фази, 
- частоти.Для інтенсивностей окремих хвиль маємо формули
.Сумарне поле
+ 
Ясно, що
Величина
якщо 
і може бути відмінною від нуля тільки коли 
- кут між
та 
Додаток
може змінюватись від 
до 
тому інтенсивність результуючої хвилі 
. Якщо 
, то 
Дослід Юнга
Вхідна щілина 0,25 мм. На відстані 1 м дві щілини по 0,1 мм на відстані 0,7 мм між ними. Далі – екран на відстані 5 м. Розрахуємо різницю ходу для променів, що потрапляють на екран в точку спостереження від двох джерел
, 
Різниця фаз
Інтенсивність однакова при
,тобто вздовж прямої, // осі 
. Максимум інтенсивності спостерігається на прямих 
а мінімуми на прямих 
Це – інтерференційні смуги.
Класичні схеми двопроменевої інтерференції: 1) Дзеркала Френеля (кут дуже малий) 2)Біпризма Френеля 3) Білінза Бійє 4)Дзеркало Ллойда.
Кільця Ньютона
Картина утворюється внаслідок інтерференції променів, відбитих від обох меж тонкого шару між лінзою та тонкою пластинкою.
Оскільки
то 
Різниця фаз, це
(умови відбив.)max:
(n=0,1,2,…) (для 
)min:
max:
(max) 
Кольори тонких плівок
(Двопроменева інтерференція при відбиванні)
Шлях променя з заломленням і відбиттям є N.(ABC)
Шлях зразу відбитого променя є
; 
Для мильної плівки (мильний пухир), маємо повний зсув
.ЛЕКЦІЯ 4
ДИФРАКЦІЯ
Принцип Гюйгенса: кожна точка, до якої доходить хвиля, є центром вторинних хвильок, а огинаюча цих хвильок дає положення хвильового фронту в наступний момент часу.
Дифракція – всі порушення хвильового фронту. Дифракція відбувається у всіх випадках, коли зміна амплітуди чи фази не однакова по всій поверхні хвильового фронту.
Френель замінив штучну гіпотезу про огинаючу вторичних хвиль положенням, згідно якому вторинні хвилі при накладанні інтерферують між собою. Світло спостерігається там, де при інтерференції вторинні хвилі підсилюють одна одну, а там де вони гасять одна одну, повинна бути темнота. Таким чином, огинаюча – це місце, куди вторинні хвилі приходять в однакових фазах. Якісно зрозуміла відсутність зворотньої хвилі: вторинні хвилі, що йдуть від хвильового джерела вперед, йдуть у вільний від хвиль простір. Вони інтерферують лише між собою. Вторинні хвилі, що йдуть назад, йдуть у просторі, де вже є збурення – пряма хвиля. При інтерференції вторинні хвилі гасять пряму хвилю, так що після проходження хвилі простір за нею залишається незбуреним.