Геометрична оптика та квантова фізика (стр. 4 из 9)
Різним кутам 
відповідають різні точки екрану. Коли
- ціле парне, 
То всі зони можна розбити на 
пар. Тут буде темрява 
- ціле (під таким 
- темрява).Коли
то дія щілини еквівалентна дії однієї зони. В цьому напрямку бачимо світло 
ДИФРАКЦІЙНІ ГРАТИ
Це сукупність однакових дифракційних елементів, розташованих на однаковій відстані один від одного. Будемо вважати, для спрощення, що ширина дифракційних елементів мала порівняно з відстанню між ними. Тоді можна враховувати лише взаємодію хвиль, що йдуть від різних елементів.
штрихів. Різниця ходу між променями від двох сусідніх штрихів є 
Різниця фаз, це
Хвилі, що йдуть від різних елементів, знаходяться у фазі, якщо
Нехай число елементів є
тоді інтенсивність суперпозиції хвиль буде 
Якщо
то в цьому напрямку 
- головні максимуми. Інтенсивність світла дорівнює нулю, якщо числівник =0, а знаменник – ні, тобто при 
а 
не кратне
Приблизно посередині між напрямками на два сусідні мінімуми існує один побічний максимум. Умова для нього 
ГОЛОГРАФІЯ
Дифракція і інтерференція утворюють основу голографічного метода отримання зображення (відкритого Д. Габором у 1947 році). В цьому методі записується не двовимірний розподіл яскравості випромінювання, а амплітуда та фаза розсіяної світлової хвилі.
РОЗГЛЯНЕМО ГОЛОГРАМУ ТОЧКИ.
Її можна отримати за рахунок суперпозиції плоскої та сферичної хвиль. Голограма точки - це сукупність кілець радіуси яких
Це – зонна пластинка Френеля. Дійсно, подивимося на суперпозицію сферичного та плоского хвильових фронтів (Z=0).
Відстань між кільцями
Хай тепер на такі грати падає плоска хвиля і нехай
- кут дифракції на 
му кільці 
де 
При
дифраговані промені перетинають вісь симетрії в точках 
оскільки 
Дійсно,
ПОЛЯРИЗАЦІЯ СВІТЛА.
Світло, в якому напрямки коливань (напруженостей електричного і магнітного полів) якимось чином впорядковані, називають поляризованими. Світло – поперечні хвилі, тобто в них коливання відбуваються впоперек напрямку розповсюдження хвиль.. Природне світло – неполяризоване. Природний поляризатор – турмалін. Цей кристал має таку властивість, що він поглинає світло, напрямок коливань якого
головній осі кристала. Він дає лінійно-поляризоване світло. Тому, якщо вирізати з нього пластинку // оптичній осі, то світло, що пройде через одну пластинку, і не пройде через другу пластинку, яка до першої (турмаліновий хрест). Інтенсивність світла, що проходить крізь дві схрещені пластинки, залежить від кута між осями, 
- закон Малюса. Множник 
є тому, що працює амплітуда 
а інтенсивність 
Ступінь поляризації
ЛЕКЦІЯ 6
КВАНТОВА ПРИРОДА ВИПРОМІНЮВАННЯ
Теплове випромінювання
Тіла, що нагріті до достатньо високих температур, світяться. Світіння тіл, що обумовлене нагріванням, називається тепловим (температурним) випромінюванням. Теплове випромінювання, що є найпоширенішим в природі, відбувається за рахунок енергії теплового руху атомів і молекул речовини, (тобто за рахунок їх внутрішньої енергії) і притаманно всім тілам при температурі вище 00 К. Теплове випромінювання має суцільний спектр частот, положення максимума якого залежить від температури. При високих температурах випромінюються короткі (ультрафіолетові) електромагнітні хвилі, при низьких – переважно довгі (інфрачервоні).
Теплове випромінювання – практично єдиний вид випромінювання, який може бути рівноважним. Нехай нагріте тіло (що випромінює) вміщено в порожнину, обмежену оболонкою, що ідеально відбиває. З плином часу в результаті неперервного обміну енергією між полем та випромінюванням, настане рівновага, тобто тіло в одиницю часу буде поглинати стільки енергії, скільки випромінювати. Нехай з якоїсь причини рівновага між тілом і випромінюванням порушена і тіло випромінює енергії більше, аніж поглинає. В цьому випадку температура тіла почне знижуватись. В результаті буде зменшуватись кількість енергії, що випромінюється тілом, доки вже нарешті не встановиться рівновага. Всі інші види випромінювання нерівноважні.
Кількісною характеристикою теплового випромінювання є
де
- енергія електромагнітного випромінювання, що емітується за одиницю часу (потужність випромінювання) з одиниці площі поверхні тіла в інтервалі частот 
[Дж/м2с]Променистість можна представити і в функції довжини хвилі
Оскільки
то 
Далі ("-") не будемо писати.
Якщо знати
в кожному інтервалі, можна визначити інтегральну променистість, взяв суму по всіх частках 
Здатність тіл поглинати випромінювання, що на них падає, характеризується поглинальною здатністю.
яка показує, яку частку енергії, що приноситься за одиницю часу на одиницю поверхні тіла падаючими електромагнітними хвилями з частотами від
до 
тіло поглинає.