Міністерство освіти и науки України
Горлівський технікум Донецького національного університету
Реферат
З дисціплини: “Фізика"
На тему:
"Кінетична і потенційна енергія"
Виконав студент
групи 2 ПМ-10
Ахметов Сергій Сергійович
2010
Зміст
Вступ
I. Велика роль фізики у розвитку людства
II. Історія виникнення термінів "енергія", "кінетична енергія", "потенційна енергія"
III. Кінетична енергія
IV. Потенційна енергія
Список використаної літератури
Фізика показує фундаментальну взаємозв'язок процесів і явищ у природі в якісній і кількісній формі. Вона дозволяє глибоко розуміти те, що відбувається навколо тебе і в співдружності з математикою дозволяє прогнозувати події. Врешті решт саме фізики повинні дати досконалий відповідь на питання, як же все-таки насправді виник Всесвіт.
Важко переоцінити роль фундаментальних фізичних досліджень в розвитку техніки. Так, дослідження теплових явищ у XIX ст. сприяли швидкому вдосконалення теплових двигунів. Фундаментальні дослідження в області електромагнетизму призвели до виникнення і швидкого розвитку електротехніки. У першій половині XIX ст. був створений телеграф, в середині століття з'явилися електричні освітлювачі, а потім електродвигуни. У другій половині XIX ст. хімічні джерела електричного струму стали витіснятися електрогенераторами. Дев'ятнадцяте століття завершився тріумфально: з'явився телефон, народилося радіо, був створений автомобіль з бензиновим двигуном, у ряді столиць відкрилися лінії метрополітену, зародилася авіація. У 1912 р.В.Я. Брюсов написав рядки, в яких добре відбилося переможний настрій тих років:
Здійснилися всі мрії, що були такі далекі. Переможний розум пройшов за роки сотні миль. При електриці пишу я ці рядки, І біля воріт, гудучи, стоїть автомобіль.
А між тим науково-технічний прогрес тільки ще набирав темп; науково-технічна революція XX ст. ще тільки назрівала. Відкриття електрона, створення і становлення квантової теорії, виникнення атомної фізики, а потім фізики твердого тіла - все це зумовило народження і швидкий розвиток електроніки. Спочатку виникла вакуумна електроніка (електронні лампи, електронно-променеві трубки); в 50-х роках стала розвиватися напівпровідникова електроніка (у 1948 р. було винайдено транзистор); в 60-х роках народилася мікроелектроніка. Прогрес в області елект ¬ Ронік привів до створення досконалих систем радіозв'язку, радіоуправління, радіолокації. Розвивається телебачення, змінюються один за одним покоління ЕОМ (зростає їх швидкодію, удосконалюється пам'ять, розширюються функціональні можливості), з'являються промислові роботи. У 1957 р. відбувся виведення на навколоземну орбіту першого штучного супутника Землі; 1961 р. - політ Ю.А. Гагаріна - першого космонавта планети; 1969 р. - перші люди на Місяці. Нас майже вже не дивують вражаючі успіхи космічної техніки. Ми звикли до запусків штучних супутників Землі (їх число давно перевалило за тисячу); стають все більш звичними польоти космонавтів на пілотованих космічних кораблях, їх багатоденні вахти на орбітальних станціях. Ми познайомилися з зворотною стороною Місяця, отримали фотознімки поверхні Венери, Марса, Юпітера, комети Галлея.
Фундаментальні дослідження в області ядерної фізики дозволили впритул приступити до вирішення однієї з найбільш гострих проблем - енергетичну проблеми. Перші ядерні реактори з'явилися в 40-х роках, а в 1954 р. в СРСР початку діяла перша в світі атомна електростанція - народилася ядерна енергетика. В даний час на Землі працює понад триста АЕС; вони дають близько 20% всієї виробленої у світі електричної енергії. Розгорнуто інтенсивні дослідження з термоядерного синтезу; прокладаються шляху до термоядерної енергетиці.
Успіхи в дослідженні фізики газового розряду і фізики твердого тіла, більш глибоке розуміння фізики взаємодії оптичного випромінювання з речовиною, використання принципів і методів радіофізики - все це обумовило розвиток ще одного важливого науково-технічного спрямування - лазерної техніки. Цей напрямок виникло всього тридцять років тому (перший лазер створено у 1960 р), але вже сьогодні лазери знаходять широке застосування в багатьох областях практичної діяльності людини. Лазерний промінь виконує різноманітні технологічні операції (зварює, ріже, пробиває отвори, гартує, маркує і т.д.), використовується в якості хірургічного скальпеля, виконує найточніші вимірювання, трудиться на будівельних майданчиках і злітно-посадочних смугах аеродромів, контролює ступінь забруднення атмосфери і океану. У найближчій перспективі ла ¬ зерна техніка дозволить реалізувати в широких масштабах оптичну зв'язок і оптичну обробку інформації, провести своєрідну революцію в хімії (управління хімічними процесами, отримання нових речовин і, зокрема, особливо чистих речовин) та здійснити керований термоядерний синтез.
Говорячи про зв'язок між розвитком фізики та науково-технічним прогресом, слід зазначити, що цей зв'язок двостороння. З одного боку, досягнення фізики лежать в основі розвитку техніки. З іншого - підвищення рівня техніки створює умови для інтенсіфікаціі фізичних досліджень, робить можливим постановку принципово нових досліджень. В якості прикладу можна вказати на найважливіші дослідження, що виконуються на ядерних реакторах або на прискорювачах заряджених частинок.
Впливаючи вирішальним чином на науково-технічний прогрес, фізика тим самим робить істотний вплив і на всі сторони життя суспільства, зокрема на людську культуру. Проте в даному випадку ми маємо на увазі не це опосередкований вплив фізики на культуру, а вплив безпосереднє, що дозволяє говорити про саму фізики як про компонент культури. Іншими словами, мова йде про гуманітарне змісті самого предмета фізики, яка пов'язана з розвитком мислення, формуванням світогляду, вихованням почуттів. Ми маємо на увазі органічний зв'язок фізики з розвитком суспільної свідомості, вихованню певного ставлення до навколишнього світу.
Стверджуючи матеріалістичну діалектику, фізика XX ст. відкрила низку винятково важливих істин, значимість яких виходить за рамки самої фізики, істин, які стали загальнолюдським надбанням. По-перше, була доведена фундаментальність дивастических закономірностей як відповідних більш глибокому етапу (у порівнянні з закономірностями динамічними) в процесі пізнання світу. Було показано, що ймовірна форма причинності є основною, а жорстка, однозначна причинність є не більше ніж приватний випадок. Фізика надала нам унікальну можливість: на основі статистичних теорій розглянути кількісно діалектику необхідного і випадкового. Виходячи за рамки власних завдань, сучасна фізика показала, що випадковість не тільки плутає і порушує наші плани, але і може нас збагачувати, створюючи нові можливості.
По-друге, фізика XX ст. продемонструвала загальність принципу симетрії, змусила значно глибше поглянути на симетрію, розширивши це поняття за рамки геометричних уявлень, а головне, розглянула діалектику симетрії і асимметрії, пов'язавши її з діалектикою загального і різного, збереження і зміни. Було поставлено питання про симетрії-асиметрії фізичних законів, у зв'язку з чим була виявлена особлива роль законів збереження. Виходячи за рамки власних завдань, фізика наочно показала, що симетрія обмежує число можливих варіантів структур або варіантів поведінки систем. Ця обставина дуже важливо, тому що дає можливість в багатьох випадках знаходити рішення як результат виявлення єдино можливого варіанту, без з'ясування подробиць (рішення з міркувань симетрії).
По-третє, фізика XX ст. показала, що в міру поглиблення наших знань відбувається поступове стирання кордонів, руйнування перегородок. Так, стирається грань між корпускулярним і хвильовим рухами, між речовиною і полем. Виявилося, що як речовина, так і поле складаються з елементарних часток і, більше того, порожнеча - це зовсім не порожнеча в звичайному розумінні, а фізичний вакуум, "наповнений" віртуальними частинками. Нормою поведінки для частинок, що розглядаються в сучасній фізиці, є взаємоперетворення, тому світ постає перед нами як єдине ціле. У цьому світі поняття повністю ізольованого об'єкта по суті справи відсутній. Тут доречно нагадати відомий ленінське зауваження, що в природі немає абсолютних граней - , що "всі грані в природі умовні, відносні, рухливі, висловлюють наближення нашого розуму до пізнання матерії"
По-четверте, сучасна фізика подарувала нам принцип відповідно. Він виник у квантовій механіці на етапі її початкового розвитку, але потім перетворився на загальний методологічний принцип, що відображає діалектику процесу пізнання світу. Він демонструє важливе положення діалектики: процес пізнання - це процес постатечного і нескінченного наближення до абсолютної істини через послідовність відносних істин. Принцип відповідності показує, як саме у фізиці реалізується зазначений процес наближення до істини. Це не механічне додавання нових фактів до вже відомих, а процес послідовного узагальнення, коли нове заперечує старе, але заперечує не просто, а з утриманням всього того позитивного, що було накопичено в старому. "Вивчення фізики дає можливість показати, що всі фізичні уявлення та теорії відображають об'єктивну реальність лише наближення женно, що наші уявлення про світ безперервно поглиблюються і розширюються, що процес пізнання матеріального світу безкінечний"
Наші уявлення про світ... Немає необхідності доводити, що сучасне світорозуміння - важливий компонент людської культури. Кожна культурна людина повинна хоча б у загальних чертax представляти, як влаштований світ, в якому він живе. Це необхідно не тільки для загального розвитку. Любов до природи передбачає повагу до в ній процесів, а для цього треба розуміти, за якими законами вони відбуваються. Ми маємо багато повчальних прикладів, коли природа карала нас за наше невігластво; пора навчитися отримувати з цього уроки. Не можна також збувати, що саме знання законів природи є ефективна зброя боротьби з містичними уявленнями, є фундамент атеїстичного виховання.