Смекни!
smekni.com

Магнітне поле в речовині (стр. 1 из 2)

РЕФЕРАТ

на тему:”МАГНІТНЕ ПОЛЕ В РЕЧОВИНІ


План

1. Струми і механізм намагнічування. Намагнічуваність речовини.

2. Магнітна сприйнятливість і проникність.

3. Циркуляція намагнічування. Вектор напруженості магнітного поля.

4. Феромагнетики та їх основні властивості.


1. Струми і механізм намагнічування. Намагнічуваність речовини

Розглянемо орбітальний рух електрона в атомі. Цей рух подібний до деякого колового струму, який називають мікрострумом. Мікрострум утворює в просторі магнітне поле, яке можна характеризувати за допомогою вектора магнітного моменту

. Розглянемо орбітальний рух електрона (рис. 1).

Рис. 1

Струм і направлений у протилежну сторону орбітального руху електрона. Напрям магнітного моменту збігається з поступальним рухом правого гвинта, якщо його обертати за напрямком струму.

За означенням орбітальний магнітний момент визначається за формулою:

, (1.1)

де і – коловий струм; S - площа колового струму;

- нормаль до контуру з напрямком поступального руху правого гвинта.

Величину колового струму оцінимо за формулою


, (1.2)

де qo- заряд електрона; Т – період обертання електрона навколо ядра.

З рисунка видно, що

;
;
.

З урахуванням цих зауважень одержимо:

. (1.3)

У випадку атома, в якому є z електронів, сумарний магнітний момент всіх z електронів буде дорівнювати:

(1.4)

2. Внесемо такий атом у змінне зовнішнє магнітне поле, величина якого змінюється від 0 до В протягом часу dt.

Змінне магнітне поле породжує у просторі вихрове електричне поле, величина якого описується рівнянням Максвелла

, (1.5)

де

- змінне в часі магнітне поле; dS – площа контуру вздовж якого рухається електрон; Е – напруженість вихрового електричного поля, породжена зміною магнітного поля.

Вихрове електричне поле має напрям силових ліній, які збігаються з напрямком струму в контурі. Напрям замкнутих силових ліній електричного поля теж визначається правилом правого гвинта, тобто напрям силових ліній збігається з напрямом струму в контурі.

Однак у цьому випадку електрони рухаються в сторону, протилежну напрямку струму. Тому вихрове електричне поле гальмує рух цих електронів.

На електрон у вихровому електричному полі діє електрична сила

, напрям якої дотичний до силової лінії в сторону мікроструму (рис.2).

Рис.2

Згідно з рівнянням (14.1.5) змінне в часі магнітне поле породжує вихрове електричне поле, струм якого згідно з правилом Ленца має бути протилежний до діючого мікроструму і.

Силові лінії вихрового електричного поля у випадку наростаючого магнітного поля мають такий напрям, щоб визваний ним струм індукції

протилежним до і, а магнітний момент

такого струму теж був протилежний до
.
Розглянемо цей випадок трохи детальніше. Скористаємось другим законом Ньютона

, (1.6)

де

- електрична сила індукована змінним в часі магнітним полем; m – маса електрона;
- прискорення гальмування.

З рівняння (14.1.6) прискорення руху електрона дорівнює

. (1.7)

Напруженість вихрового електричного поля Е знайдемо з рівняння Максвелла (14.1.5)

,

де

, а
, тому
, звідки
.

Тому

, або
.

Інтегруємо останній вираз у межах зміни швидкості від о до, а індукції магнітного поля від 0 до В

.

Після інтегрування одержимо:

. (1.8)

Значення швидкості з (14.1.8) підставимо у вираз орбітального магнітного моменту (14.1.3)

. (1.9)

Для атома, в якому є z електронів, одержимо:

, (1.10)

де

- складова, яка пов’язана з орбітальним рухом електрона в атомі;
- складова, яка появляється лише у зовнішньому магнітному полі.

Одержана формула (14.1.10) показує, що магнітний момент атома у випадку дії змінного в часі магнітного поля зменшується за рахунок намагнічування атома у протилежному напрямі.

Магнетики, для яких характерна ця особливість, називаються діамагнетиками.

Покажемо, що у випадку, коли

не збігається з напрямком дії змінного в часі магнітного поля, такі атоми здійснюють прецесію. Частота цієї прецесії дорівнює

;

але

, тому

, де
.

Величину

- називають гіромагнітним відношенням, а
- Ларморова частота прецесії.

Рис.3

2. Магнітна сприйнятливість і проникність

Якщо магнетики намагнічуються у ту ж сторону, що і

, то вони називаються парамагнетиками.

Кількісною мірою намагнічування є вектор намагніченості, який можна подати через одиницю об’єму речовини:

, (2.1)

де n – концентрація атомів або їх число в одиниці об’єму магнетика;

- індукований магнітний момент атома, друга складова у рівнянні (1.10).

З урахуванням викладеного одержуємо

,

або

. (2.2)

Величину

називають магнітною сприйнятли-вістю.

Якщо магнітна сприйнятливість <0, то такі магнетики називають діамагнетиками.

За розрахунками Кюрі-Венса для парамагнетиків

.

У цьому випадку магнітна сприйнятливість обернено пропорційна до абсолютної температури.

З інших міркувань встановлено, що

, (2.3)

де  - відносна магнітна проникність середовища;  - магнітна сприйнятливість.

Із співвідношення (14.2.3) одержуємо:

 > 1- парамагнетики;  < 1 - діамагнетики.

Прикладом діамагнітних речовин є металевий вісмут. При внесенні шматочка вісмуту, підвішеного до нитки у зовнішнє магнітне поле, останнє цей шматочок виштовхує з магнітного поля.

Парамагнітна мідь або латунь слабо втягуються у зовнішнє магнітне поле.

3. Циркуляція намагнічування. Вектор напруженості магнітного поля

Нехай у деякому середовищі діє зовнішнє магнітне поле, напрям якого показаний на рис. 4

Рис.4

Замкнутий контур, показаний на рис.14.4, охоплює певну кількість атомних струмів іk, а також струм провідності І.