- громадяни повинні виконувати свої обов’язки.
Така форма реалізації Конституції притаманна як суспільству, так і державі, її уповноваженим органам.
Останньою формою реалізації Конституційних норм є застосування – це своєрідна форма реалізації конституційних норм, що відрізняється від інших форм змістом, суб’єктами та актами, які вони приймають.
Зміст застосування Конституційних норм полягає в тому, що це є такою владною організуючою діяльністю державних та інших органів, посадових осіб, яка має своєю метою забезпечити адресатам цих норм реалізацію їх прав та обов’язків, а також гарантувати контроль за даним процесом. Цей вид реалізації притаманний виключно державним органам влади та особам, які представляють ці органи, і реалізується шляхом прийняття акта, який індивідуалізує і конкретизує загальнообов’язковий правовий принцип.
Без акта застосування немає такої форми реалізації конституційних норм. А неододнорідність клонституційних норм зумовлює різноманітність форм їх застосування, в інших – разом з нормами галузевого законодавства.
Всі ці форми реалізації Конституції України повинні застосовуватись та ефективно взаємодіяти між собою для повної та всебічної реалізації основного закону держави.
2.Реалізація Конституції України
2.1 Реалізація Конституції України в законодавчій діяльності.
Конституція України 1996 року зумовила прийняття нових законів незалежної Української республіки, а також внесення певних змін до чинного законодавчих актів, зокрема таких, що регулюють питання громадянства, власності, пенсійного забезпечення тощо.
Основою Реалізації Конституції в законодавчій діяльності є те, що усі закони України побудовані на Конституції України, мають відповідати їй і жодне їх положення не може суперечити їй. Тобто вона є “підгрунтям нормативно-правового масиву законодавчих актів з урахуванням ієрархічного, галузевого та інших аспектів”[5]. Цей принцип закріплено в статті 8 Конституції України, в якій сказано, що “Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй”[6].
Взагалі,розробка та прийняття будь-якого закону обумовлюється соціальними чинниками, якіф закріплені в конституції. Так, для прикладу, можна взяти будь-який нормативно-правовий акт Української держави. Наприклад, Регламент Верховної Ради України. Він приймається у зв’язку з функціонуванням Верховної Ради Укрїни. Регламент Верховної Ради України визначає основні процедури, що здійснюються Веоховною Радою України, у тому числі і заколнодавчу, але в свою чергу цей регламент базується на Конституції України, так як саме в Конституції України визначені основні функції Верховної Ради України (стаття 85 Конституції), вона сама ВРУ визначена єдиним вищим законодавчим органом держави (стаття 75 Куонституції) тощо. Вагоме значення для розвитку законодавства України на основі Консьтитуції України має прийняття нових кодексів: цивільного, господарського, кримінального, сімейного бюджетного, процесуальних кодексів тощо.
Суттєве значення має Конституція України і для розвитку законодавства на основі міжнародних договорів. Це закріплено в статті 9, яка говорить, що «чині міжнародні договори, згодо на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного ззаконодавства України»[7]. Таким чином, ратифікуючи міжнародний договір, Верховна Рада розширює національне законодавство, та приводить його у відповідність з міжнародними стандартами.
Також характерною рисою реадізації Конституції в законодавчій діяльності є те, що закони України деталізують та розширюють значення положень Конституції.
Наприклад, розділ VІІІ Конституції України говорить про правосуддя, визначає його засади, а Закон України “Про судоустрій”, “Про статус суддів” та інші закони, конкретизують та роз’яснюють “основні правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлює загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою”[8]. Втім ці закони та інші нормативно-правові акти, які регулюють це питання, не можуть виходити за межі визначені Конституцією України.
Також можна зазначити, що при прийнятті закону, Верховна Рада України також керується Конституцією України, а отже і реалізує її положення, у якому зазначено, що “Верховна Рада може приймати закони, помтанови та інші нормативно-правові акти”[9] (стаття 91 Конституції).
Тобто, прийняття законів відноситься до повноважень Верховної Ради. Сам процес та факи прийняття закону є реалізацією принципу верховенства закону, адже лише в його межахдіють усі суспільні та державні організації.
2.2 Реалізація Конституції України в виконавчій діяльності.
Особливість виконавчої влади серед гілок державної влади, полягає в тому, що саме у процесі її реалізації відбувається реальне втілення в життя законів та інших нормативно-правових актів держави, практичне застосування важелів державного регулювання й управління важливими процесами суспільного розвитку.
Виконавча діяльність в Україні здійснюється системою органів виконавчої влади, які очолюються Кабінетом Міністрів України. До системи органів виконавчої влади входять також міністерства, місцеві державні адміністрації та управління.
Згідно Конституції України основними повноваженнями Кабінету міністрів є:
- забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності;
- забезпечення прав та свобод людини і громадянина;
- забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної політики;
- заходи щодо забезпечення обороноздатності України;
- розробляє програми економічного, соціального, культурного розвитку;
- здійснює інші повноваження.
Таким чином, реалізація Конституції в виконавчій діяльності відбувається через здійснення повноважень виконавчими органами влади.
Вища виконавча влада в особі Кабінету Міністрів України виконує свої повноваження про забезпечення захисту прав та свобод людини і громадянина, та таким чином реалізує положення конституції про права, свободи та обов’язки людини (Розділ ІІ Конституції України); при розробці програм, економічного, соціального культурного розвитку виконує положення Конституції України про задоволення мовних, культурних соціальних та інших потреб як української нації так і національних меншин; при прийнятті заходів про обороноздатність держави, реалізує норму Конституції України положення про неподільність та недоторканність території Української держави.
Діяльність та повноваження місцевих державних органів влади регулюється Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та Законом України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим», у якій міститься положення про Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, яка є виконавчим органом.
Згідно цих законів визначаються повноваження місцевих органів виконавчої влади. Ці повноваження є ідентичними до повноважень Кабінету Міністрів України, проте на відміну від них, діють лише на місцевому рівні.
За умови реалізації конституційної реформи, що вступила в силу з 1 січня 2006 року органи державної виконавчої влади в Україні, поряд із важелями «регулювання і управління», отримують якісно нові важелі впливу на суспільне життя – політичні, державно-владні. Вони фактично реалізують політику коаліції депутатських фракцій до складу якої входять більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України на загальнодержавному та місцевих рівнях. Після прийняття конституційної реформи повноваження Кабінету Міністрів майже не змінилися за змістом, і лише відповідальність, яку несе Кабінет Міністрів за свою діяльність посилилася.
2.3. Реалізація Конституції України в судовій діяльності.
Судова система України складається з двох ланок: судів загальної та конституційної юрисдикції. Ці ланки передбачені розділом VIII Конституції України, і таким чином реалізують положення, які закріплені в цьому розділі. Перші з них представлені системою судів, що формуються відповідно до законів та Конституції України, а єдиним органом конституційної юрисдикції є Конституційний Суд України. Але незважаючи на таке розмежування вони діють на основі законів України та Конституції України, і здійснюючи свої повноваження застосовують Конституцію таким чином:
- Конституційний суд України дає офіційне тлумачення Конституції України;
- вироки суду виносяться на основі положень, які охарактеризовують основні засади діяльності суду;
- громадяни та інші особи звертаються до суду за захистом своїх порушених конституційних прав та свобод, посилаючись на норми Конституції України;
- суди загальної юрисдикції в межах своєї компетенції дають роз'яснення Конституції;
- суди у своїй діяльності керуються Конституцією та іншими законами, які прийняті на її основі тощо.
Так, реалізація Конституції судами України здійснюється різними способами, але основними з них є реалізація норм за допомогою розгляду справ, щодо захисту порушених прав та свобод особи або держави (реалізація статті 8 та статті 55 Конституції України),а також при тлумаченні Конституції (реалізація норм статті 57 та 150) «Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії»[10]. Звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина гарантується безпосередньо на підставі Конституції.