Розробка топково-пальникового пристрою котла (стр. 8 из 11)
Основними заходами захисту від ураження електричним струмом є передбачені ПУЭ-87 організаційні і технічні заходи.
До організаційних відносяться наступні заходи:
1) призначення особи, відповідальної за електрогосподарство;
2) навчання персоналу залежно від виду використовуваного ними устаткування;
3) використання засобів індивідуального захисту;
До технічних відносяться наступні заходи:
1) застосування захисного заземлення;
2) занулення;
3) забезпечення недоступності струмоведучих частин електроустановок.
6.4.2 Вимоги безпеки до судин, що працюють під тиском
Посудини, які працюють під тиском, відносяться до обладнання з підвищеною небезпекою. Вимоги до їх устрою, виготовленню, монтажу, ремонту й експлуатації визначені правилами улаштування і безпечної експлуатації судин, працюючих під тиском. Вони поширюються на судини, які працюють під тиском понад 0,07 МПа. Конструкція посудин повинна бути надійною, забезпечувати безпеку при експлуатації і передбачати можливість їх огляду, очищення, промивання , продувки і ремонту[4].
Посудини, які працюють під тиском, повинні бути оснащені приладами безпеки: запобіжними клапанами, манометрами, термометрами, запірною арматурою, показниками рівня води.
6.5 Пожежна безпека
Пожежна безпека забезпечується відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004-91 [22] системами:
- система запобігання пожежі;
- система пожежного захисту.
А також дією низки організаційних заходів.
Приміщення котельного цеху по вибухо-пожежобезпеці відноситься згідно з НАПББ. 07.005-86 [13] до приміщення категорії Г, щитової – Д.
Відповідно до ДБН В.1.1-7-02 [12] виробничі приміщення виконуються з будівельних конструкцій ІІ ступеня вогнестійкості. Згідно з [14] в усіх виробничих, допоміжних приміщеннях повинні бути встановлений протипожежний режим, що забезпечує нормальний і безпечний рівень праці персоналу відповідно до вимог Правил пожежної безпеки і інструкціями з пожежної безпеки в адміністративних і службових приміщеннях Міненерго України.
Система запобігання пожежі:
- контроль і профілактика ізоляції;
- наявність плавких вставок і запобігання в електрообладнанні;
- для захисту від статистичної напруги використовується захисне заземлення.
Система пожежного захисту:
1. Аварійне відключення і переключення апаратури.
2. Наявність первинних засобів пожежегасіння (ВВК-8), тому що вуглекислота має погану електропровідність, або порошковий вогнегасник.
3. Система оповіщення, світлова і звукова сигналізація.
4. Захист легкоспалахуючих частин обладнання вогнезахистними матеріалами.
5. Використання негорючих матеріалів для акустичної обробки стін і стель.
6. У приміщенні, де немає робітничого персоналу, встановлюється автоматична система пожежного захисту.
7. Приміщення повинно бути обладнане пожежними щитами. До складу пожежного щита входять:
багор залізний - 1 шт.; відро - 2 шт.; лом - 1 шт.; лопата-1 шт.; вогнегасник (ВВК-8)-2 шт.;сокира-1 шт.;ящик з піском 0,5 м3.
Для успішної евакуації персоналу при пожежі розміри дверей робочого приміщення повинні бути: ширина дверей не менше 1,5 м, висота дверей не менше 2 м, ширина коридору 1,8 м. Робоче приміщення повинно мати два виходи, відстань від найбільш віддаленого робочого місця не повинна перевищувати 100 м.
Відповідно до інструкції РД 34.21.122 – 87[15], блискавкозахисту підлягають зовнішні технологічні установки, а також будинки і спорудження, які віднесені до категорії І, зони захисту типу А. Будинки станції захищені від прямих ударів блискавки окремо розташованим блискавковідводом висотою 200 м. Блискавковідвід складається з опори димаря, блискавкоприймача, металевої стрічки, струмовідводу і заземлювача.
6.6 Охорона навколишнього середовища
Охорона навколишнього середовища - комплекс заходів щодо охорони, раціональному використанню і відновленню живої і неживої природи. У наш час заходи щодо захисту навколишнього середовища мають широке місце в економічних і соціальних відносинах країни [16]. В Україні розроблені тимчасові норми вмісту шкідливих речовин в димових газах [17]. ГДК забруднюючих речовин, що викидаються ТЕЦ у повітря відображені в таблиці 6.5 [18]:
Таблиця 6.5- ГДК забруднюючих речовин в атмосфері.
| Речовина | ГДК, мг/м3 | |
| Максимально разова | Середньодобова | |
| Оксид азоту N02 | 0,085 | 0,085 |
| Оксид вуглецю СО | 3,00 | 1,00 |
| Пил вугiльний | 1,00 | |
Джерелами забруднення ґрунту і водяного басейну є виробничі стоки і шкідливі викиди продуктів згоряння. До числа стічних вод, що викидаються електростанцією, відносяться:
- води, що містять нафтопродукти у виді масла і мазуту,
- води після обмивки поверхонь нагріву котлоагрегатів,
- скидні води після установок хімічного очищення води,
- скидні води після консервації і хімічних промивань теплосилового обладнання.
Усі стічні води підприємства піддаються очищенню від шкідливих речовин перед скиданням у водойму. Для виконання цих вимог застосовуються механічні, хімічні, а також комбіновані методи очищення. У складі очисних споруджень передбачаються відстійники, гідроциклони, біологічні фільтри, спорудження для насичення очищених вод киснем і інші спорудження. Також з метою зменшення шкідливих викидів застосовують очистку димових газів, конструктивні, технологічні й інші рішення. Наприклад, для зниження викидів оксиду азоту використовуються такі режимно-технологічні методи: зменшення коефіцієнту надлишку повітря, рециркуляція димових газів у топку, ступеневе спалювання, впорск вологи в топку, впровадження більшої кількості пальників меншої потужності, використання спеціальних пальників з малою емісією оксидів азоту. Для зниження викидів сірки здійснюються: очистка палива від сірчаних сполук до його спалювання, газифікація палива, спалювання палива в кип’ячому шарі, а також очистка димових газів від оксидів сірки вапняним, вапняковим, магнезитовим, аміачно-циклічним, содово-циклічним і другими засобами.
Для зменшення викидів пилу і золи в довкілля використовуються пило- і золоочисні установки: електрофільтри, рукавні фільтри, скрубери, труби Вентурі та ін. Зола і шлаки можуть використовуватись для виробництва будівельних матеріалів, шляхового покриття, цементу.
7. Економічна оцінка та обгрунтування
Згідно з законом України "про інвестиційну діяльність " інвестиції розглядаються як вкладення в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою їх подальшого збільшення, отримання соціального ефекту і т.д. Вкладення з метою утворення або модернізації основних фондів (будівель, споруд та обладнання) називаються капітальними вкладеннями. Джерелами приросту та головним мотивом інвестицій є отриманий прибуток (економія).
Загальним критерієм ефективності капіталовкладення є рівень отриманого прибутку на вкладений капітал. Під прибутком розуміється не тільки приріст капіталу, а також темп його приросту, який повністю компенсує зміни покупної спроможності грошей (інфляції). На протязі всього періоду експлуатації (продажі) об’єкту інвестування, повинно забезпечуватися не менш ніж мінімальний рівень прибутку (рентабельності) який компенсує всі ризики інвестора, пов’язані з розробкою проекту, включає процентну ставку по кредитам, виплату дивідендів і т.д.
7.1 Способи оцінки економічної ефективності
Існує два способи оцінки ефективності інвестицій:
- статичний (простий);
- динамічний (методи дисконтування).
До статичних методів відносяться розрахунки звичайного терміну за який окупаються капіталовкладеннями і простої норми прибутку.
Динамічні методи оцінки є більш точними і находять широке використання у світовій практиці . Вони утворені на методах дисконтування і базуються на цілому ряді економічних принципів.
Перший принцип – оцінка відшкодування інвестиційного капіталу за рахунок чистого грошового потоку (прибування), суми чистого доходу, економії собівартості, отримуваної у процесі експлуатації (реалізації) об’єкта, а також суми амортизаційних відчислень.
Другий принцип – обов’язкове дисконтування (приведення к поточній вартості) як інвестиційного капіталу, так і суми грошового потоку.
Третій принцип – вибір диференційної ставки відсотку в процесі дисконтування грошового потоку, ставки дисконтування, а в наслідку доходів (грошового потоку) від капітальних вкладень формується з урахуванням таких факторів, як середня реальна депозитна ставка, ставка середнього відсотку, темпу інфляції (премія за інфляцію), премія за ризик, премія за низьку ліквідність. Більш висока відсоткова ставка, прийнята як ставка дисконтування, повинна бути використана в варіанті з великим ризиком та тривалим терміном реалізації.
Четвертий принцип – варіація значень відсоткової ставки, використаної задля дисконтування в залежності від мети оцінки. У ролі відсоткової ставки для дисконтування можна прийняти середню депозитну або кредитну ставку, ставку позиченого проценту, індивідуальну норму рентабельності капіталовкладень з урахуванням рівня інфляції, рівня ризику та ліквідності інвестицій, альтернативну норму рентабельності по іншим можливим видам інвестицій.
7.2 Вихідні дані
Таблиця 7.1 Вихідні данні розрахунку експлуатаційних затрат.
| Найменування показників | Позначення | Одиниці виміру | Значення |
| Потужність електрообладнання | N | КВт | 320 |
| Ціна електроенергії |  |  | 0,5 |
| Ціна води |  |  | 10,0 |
| Ціна вугілля марки АШ |  |  | 220 |
| Фонд праці установки на рік | Т | год | 6000 |
| Чисельність обслуговуючого персоналу | n | осіб | 10 |
| Відчислення на соціальне страхування | - | % | 38,64 |
| Зарплата | З | грн | 1000 |
| Паропродуктивність | D |  | 640 |
7.3 Розрахунок капітальних вкладень (інвестицій)