Різні процеси з елементарними частинками помітно відрізняються за інтенсивністю їх протікання. В зв’язку з цим взаємодії елементарних часток ділять на види: сильну, електромагнітну, слабку, гравітаційну. Інтенсивність взаємодій прийнято характеризувати безрозмірними параметрами, пов’язаними з квадратами констант зв’язку відповідних взаємодій.
Сильна взаємодія обумовлює найбільший зв’язок елементарних часток; для неї
, радіус дії ; саме вона забезпечує зв’язок нуклонів у ядрі.Електромагнітна взаємодія – менш інтенсивна і характеризується параметрами
, ; зокрема, ця взаємодія відповідальна за зв’язок електронів з ядрами в атомах і – атомів в молекулах.Слабка взаємодія теж – короткодіюча, її параметри –
, ; вона відповідальна за повільні процеси розпаду квазістабільних часток, час життя яких лежить в межах 10–6 – 10–14с.Гравітаційна взаємодія – універсальна, але, в зв’язку з малими масами елементарних часток, на характерних для них відстанях ~10–15м вона помітної ролі не грає;
, ; однак, вона може стати суттєвою на відстанях ~10–35м.Слід відмітити, що відносна роль різних взаємодій змінюється з ростом енергії часток. Проте, різні властивості симетрії сприяють розділенню взаємодій до досить значних енергій. Лише в границі самих великих енергій поділ взаємодій на види, мабуть, втрачає зміст.
В залежності від участі в тих чи інших взаємодіях елементарні частинки ділять на класи: фотон, лептони (“легкі” частинки), адрони (“сильні” частинки) з підкласами мезонів (“середніх” часток) та баріонів (“важких” часток), гравітон.
Фотони
є квантами електромагнітного поля зі спіном j=1; вони приймають участь лише в електромагнітній взаємодії, але не зазнають сильної і слабкої взаємодії.Групу лептонів складають електрон е–, м’юон
, тау-лептон , відповідні нейтрино та їх античастинки. Спін всіх цих частинок j=1/2, тобто вони є ферміонами (підкоряються статистиці Фермі-Дірака); m , . Лептони приймають участь у слабкій взаємодії (заряджені – також і в електромагнітній), але не зазнають сильної взаємодії.Підгрупу мезонів складають піони
, каони , -мезон, деони ; , , . Всі вони – нестабільні: розпадаються за рахунок слабкої і електромагнітної взаємодії, приймають участь також у сильній взаємодії. Спін мезонів j=0, тобто вони є бозонами (підкоряються статистиці Бозе-Ейнштейна).Підгрупа баріонів об’єднує нуклони (р, n) і гіперони (
, маса яких ~1,2~1,8 mp. Спін баріонів j=1/2, тобто вони, як і лептони, є ферміонами. Баріони приймають участь у всіх видах взаємодій. Відкриті на прискорювачах резонанси, список яких все збільшується, є сильновзаємодіючими короткоживучими частинками ( ). Вони трапляються з цілим і напівцілим спіном, тому, відповідно, відносяться до мезонів або баріонів.Гравітони (гіпотетичні кванти гравітаційного поля) – частинки зі спіном j=2, приймають участь лише у гравітаційній взаємодії.
Кожна елементарна частинка описується сукупністю дискретних значень певних фізичних величин, що її характеризують (квантових чисел). Загальними характеристиками всіх елементарних часток є маса m, час життя
, спін j, електричний заряд Q. В залежності від часу життя елементарні частинки діляться на стабільні, квазістабільні і нестабільні. Стабільними вважаються електрон, протон, фотон, нейтрино. До квазістабільних відносяться частинки, які розпадаються за рахунок електромагнітної і слабкої взаємодії. Нестабільними є резонанси, які розпадаються за рахунок сильної взаємодії. Спін частинки j, що характеризує її власний момент імпульсу, може бути цілим або напівцілим кратним величини – постійної Дірака. В цих одиницях у відомих часток jнабуває значень 0, , 1, … Електричний заряд Q частинки є цілим кратним елементарного заряду е; у відомих елементарних частинок Q .Було помічено, що квантові числа елементарних часток пов’язані з законами збереження, які відображають певні симетрії природи. Наприклад, закони збереження енергії Е, імпульсу
, момента імпульсу відображають властивості симетрії простору-часу. Відповідні закони збереження (а також закон збереження електричного заряду) є точними. вони виконуються у всіх видах взаємодій. Разом з цим, елементарні частинки характеризуються ще рядом квантових чисел, пов’язаних з так званими “внутрішніми” симетріями.Це, перш за все,– баріонний заряд В. Для всіх баріонів В=+1, для антибаріонів В=–1, для останніх часток В=0; має місце закон збереження баріонного заряду; вважається, що він може порушуватися.
По-друге,– лептонний заряд L. Для всіх лептонів L=+1, для антилептонів L=–1, для останніх часток L=0; має місце закон збереження лептонного заряду; вважається, що і він може порушуватися.
При розгляді адронів було помічено, що вони розбиваються на групи часток близьких за масою з подібними властивостями, якщо “виключити” електромагнітну взаємодію (зарядові мультиплети). Для характеристики цього було введене квантове число ізотопічного спіну І, яке пробігає цілі і напівцілі значення. Число часток у мультиплеті N=2I+1, вони відрізняються значенням “проекції” ізоспіну Із і величиною електричного
заряду (заряд часток у мультиплеті Q=Iз+В/2). Наприклад, для нуклонів І=1/2, тому
(протон, нейтрон). Має місце закон збереження ізоспіну, порушується електромагнітною і слабкою взаємодією.Важливою характеристикою адронів є так звана внутрішня парність
, яка описує симетрію правого і лівого; порушується слабкою взаємодією. Нею ж порушується так звана зарядова парність яка описує симетрію часток та античасток і вводиться для абсолютно нейтральних часток.Поняття античастинки ввів П. Дірак (1928 р.). Він встановив квантово-релятивістське рівняння для електрона, яке, при заданому імпульсі частинки р, дає власні значення енергії
, (7.43)