Насос — проточна гідравлічна машина, яка слугує для переміщення й створення напору рідин всіх видів, механічної суміші рідини із твердими й колоїдними речовинами або зрідженням газів.
Особливе значення має застосування насосів, насосних установок або насосних станцій у системах водопостачання й каналізації, де вони є одним з основних вузлів. У системах водопостачання насоси забезпечують подачу води споживачам: промисловим підприємствам, тепловим електростанціям, житловим кварталам населених місць. У системах опалення й гарячого водопостачання за допомогою насосних установок здійснюється циркуляція гарячої води. У системах каналізації насоси забезпечують подачу стічної рідини на очисні спорудження або перекачування її зі знижених районів населених місць в основні міські або районні колектори.
Розвиток насособудування тісно пов'язаний із загальним технічним прогресом у таких галузях, як машинобудування, гідродинаміка, хімічна промисловість, електропромисловість. Завдяки досягненням у цих галузях стало можливим створення насосів різних типів, призначених для перекачування не тільки води, але й агресивних середовищ, рідких металів, криогенних рідин. У цей час вітчизняна промисловість випускає насоси всіх типів, необхідні для народного господарства країни, починаючи від мініатюрних мікронасосів для медичної техніки й кінчаючи гігантськими осьовими насосами для іригаційних систем і енергетики.
. Метою цієї роботи було описати будову та охарактеризувати порівняльну характеристику насосів різних типів.
Для реалізації поставленої мети виконано наступні завдання:
- описано будову та порівняльну характеристику насосів різних типів.
- розглянуто будову та характеристику об’ємних та динамічних насосів.
- розрахували висоту на якій повинен знаходитись насос над рівнем води.
Насоси являють собою гідравлічні машини, призначені для переміщення рідин під тиском. Перетворюючи механічну енергію привідного двигуна на механічну енергію рідини, що рухається, насоси піднімають рідину на певну висоту, подають її на необхідну відстань у горизонтальній площині або змушують циркулювати в будь якій замкнутій системі.
Виконуючи одну або кілька згаданих функцій, насоси в кожному випадку входять до складу обладнання насосної станції.
Основними параметрами насосів, що визначають діапазон зміни режимів роботи насосної станції, склад її обладнання й конструктивні особливості, є напір, подача, потужність і коефіцієнт корисної дії.
Напір являє собою збільшення питомої енергії рідини на ділянці від входу в насос до виходу з нього. Виражений у метрах напір насоса визначає висоту підйому або дальність, переміщення рідини.
Подача характеризується обсягом рідини, що подається насосом у напірний трубопровід в одиницю часу, і виміряється звичайно в м/с, л/с або м год.
Потужність, витрачена насосом, потрібна для створення напору й подолання всіх видів втрат, неминучих при перетворенні механічної енергії на енергію руху рідини по трубопроводах. Вимірювана у кВт потужність насоса визначає потужність привідного двигуна й сумарну потужність насосної станції.
Коефіцієнт корисної дії враховує всі види втрат, пов'язаних з перетворенням насосом механічної енергії двигуна в енергію рідини, що рухається. ККД визначає економічну доцільність експлуатації насоса при зміні інших його робочих параметрів (напору, подачі, потужності).
Історія виникнення й розвитку насосів показує, що спочатку вони призначалися винятково для підйому води. Однак зараз область їх застосування настільки широка й різноманітна, що визначення насоса як машини для перекачування води було б однобічним. Крім водопостачання й каналізації міст, промислових підприємств і електростанцій насоси застосовуються для зрошення й осушення земель, гідроакумулювання енергії, транспортування матеріалів. Існують живильні насоси котельних установок теплових електростанцій, суднові насоси, насоси для нафтової, хімічної, паперової, харчової й іншої галузей промисловості. Насоси використовуються при виконанні будівельних робіт (намив земляних споруд, водозниження, відкачування води з котлованів, подача бетону й будівельних розчинів до споруд), при розробці родовищ і транспортуванні корисних копалин гідравлічним способом, при гідровидаленні відходів виробничих підприємств. Як допоміжні пристрої насоси слугують для забезпечення, змащення й охолодження машин.
Таким чином, насоси є одним з найпоширеніших видів машин, причому їх конструктивна розмаїтість надзвичайно велика, тому класифікувати насоси за їх призначенням досить важко. [1]
Більш логічною є класифікація, заснована на особливостях у принципі дії. Із цього погляду всі існуючі насоси можуть бути розділені на два види: динамічні й об'ємні.
1) У динамічних насосах рідина рухається під силовим впливом у камері постійного обсягу, що об’єднана із підводними і відводними пристроями. Залежно від виду силового впливу на рідину динамічні насоси, у свою чергу, розподіляються на лопатеві насоси й насоси тертя.
2) Об'ємні насоси працюють за принципом витиснення рідини з камери за рахунок зменшення її обсягу. Періодична зміна обсягу камери відбувається за рахунок зворотно – поступального або обертового руху робочого органу насоса. Позмінне заповнення камери перекачуваною рідиною та її спорожнювання забезпечуються клапанними пристроями вхідного й вихідного патрубків насоса. [2]
Конструктивне виконання насосів різних типів визначається головним видом їх робочих органів.
Необхідно відзначити, що, незважаючи на значні особливості в принципі дії, конструкції насосів всіх типів, включаючи насоси, застосовувані в системах водопостачання й каналізації, повинні задовольняти вимогам, до яких у першу чергу відносяться:
- надійність і довговічність роботи;
- економічність і зручність експлуатації;
- зміна робочих параметрів у широких межах за умови збереження високого ККД;
- мінімальні розміри й маса;
- простота пристрою, що полягає в мінімальній кількості деталей і повної їх взаємозамінності;
- зручність монтажу й демонтажу.
Вибір типу насоса в кожному конкретному випадку відбувається з урахуванням його експлуатаційних і конструктивних якостей, що найбільш повно задовольняють технологічному призначенню насосної станції. [1]
Імпеллерні насоси – забезпечують ламінарний потік продукту що перекачується на виході з насоса і можуть використовуватися як дозатори.
Пластинчаті насоси– забезпечують рівномірне й спокійне всмоктування продукту що перекачується на виході з насоса, можуть використовуватися для дозування. Можуть бути як регульованими, так і нерегульованими. У пластинчастих регульованих насосах зміна подачі здійснюється за рахунок зміни обсягу робочої камери завдяки зсуву ексцентриситету ротора і статора. Як регулюючий пристрій застосовуються гідравлічні й механічні регулятори.
Гвинтові насоси – забезпечують рівний потік продукту що перекачується на виході з насоса, можуть використовуватися для дозування.
Поршневі насоси – можуть створювати досить високий тиск, погано працюють із абразивними рідинами, можуть використовуватися для дозування.
Перистальтичні насоси - створюють невисокий тиск, хімічно інертні, можуть використовуватися для дозування.
Мембранні насоси – створюють невисокий тиск, хімічно інертні, можуть використовуватися для дозування.
Вакуумні насоси – насоси, що здійснюють відкачку за рахунок періодичної зміни обсягу робочої камери.
Імпеллерні насоси – не вимагають попереднього зливання продукту в всмоктувальний патрубок, можуть створювати розрідження й всмоктати перекачуваний продукт.
Пластинчасті насоси – застосовуються для перекачування густих і важкорозріджених продуктів, типу патоки, згущеного молока, смоли. При виконанні із сорочкою обігріву використовуються для перекачування продуктів, що застигають, шоколадної глазурі.
В об'ємних насосах силова взаємодія робочого органа з рідиною відбувається в замкнутих обсягах (робочих камерах), які поперемінно повідомляються з порожнинами усмоктування й нагнітання.
Робоча камера є найважливішим елементом об'ємного насоса. При роботі насоса ця камера спочатку заповнюється рідиною (усмоктування), а потім рідина витісняється з неї (нагнітання). Цей процес повторюється багаторазово. Робочий орган, що забезпечує заповнення робочої камери рідиною, а потім витісняє її, називають витискувачем. Найпоширенішим витискувачем є поршень.
Як було відзначено вище, робоча камера з'єднується з порожнинами усмоктування й нагнітання поперемінно. Це приводить до властивостей, характерним для об'ємних насосів і вони відрізняють їх від динамічних насосів.
Першою із цих властивостей є герметичність, тому що практично у всіх об'ємних насосів робоча камера на будь-який момент часу з'єднана або з порожниною усмоктування, або з порожниною нагнітання, тому ці трубопроводи також розділені.
Відділення усмоктувальної порожнини насоса від напірного трубопроводу призводить до можливості створення в ній досить значного розрідження. Останнє дозволяє перед початком нагнітання забезпечити підйом рідини в усмоктувальному трубопроводі до рівня насоса й заповнити цей трубопровід рідиною. Дану властивість називають самоусмоктуванням. Слід зазначити, що висота усмоктування в цьому випадку обмежується тиском насичених пар даної рідини.
До об'ємного відноситься велика кількість насосів різних типів: поршневі, плунжерні, діафрагмові, гвинтові, шестеренні. Найпоширенішими з об'ємних насосів є поршневі й плунжерні. У системах водопостачання й каналізації поршневі насоси в цей час застосовуються відносно мало: для підйому води зі шпар малого діаметра, для перекачування грузлих рідин, наприклад осаду з первинних відстійників, а також як дозувальні насоси. [6]