Електровимірювальні прилади (стр. 4 из 5)

Змінюючи величину частоти генератора ГЧ, досягають такого стану, при якому частота биття напруги стане зовсім малою (десь одне коливання за 5.10 с). У цьому разі можна вважати, що частоти напруг генераторів ЗГ і ГЧ зрівнюються.

Якщо в цей час показання покажчика частотоміра, що проходить повірку, відрізняється від частоти, генерованої генератором ЗГ, то, віднявши від показу частотоміра ЧМ (у герцах) дійсну частоту, з якою працює генератор ЗГ, можна визначити величину похибки частотоміра.

Метод биття можна застосовувати у виробничих лабораторіях при повірках частотомірів завдяки нескладності потрібного обладнання та достатньо високої точності вимірювань.

Застосовуючи зразковий кварцовий генератор з багатоступінчастим подільником частоти, можна отримати зразкову частоту з похибкою близько 0,000001 %.

Використовуючи термостатовані камертонні генератори, можна досягти точності, на порядок чи два меншої. Їх можна використовувати й без подільників частоти.

Іноді для визначення рівності вимірюваної і зразкової частот як нуль-індикатор використовують телефонну трубку. Це зовсім простий метод, який не вимагає додаткової апаратури, треба лише, щоб величини напруг зразкової і контрольованої частот були достатніми (і безпечними) для телефонної трубки. Але користуватись цим методом доцільно тільки при порівнянні підвищених і високих частот, бо людське вухо нездатне сприймати звуки з частотою, нижчою за 12.15 Гц. Наявність такої "мертвої" зони при порівнянні частот порядку 1000.5000 Гц і вище майже не впливає на точність вимірювань, але при порівнянні частот порядку 40.60 Гц вона зовсім недоречна, бо суттєво зменшує точність порівняння.

2.2 Відношення двох частот

В універсальних цифрових частотомірах передбачена можливість вимірювання відношення двох частот: f_xі f_y. Сигнали вимірюваних частот подаються на формувачі імпульсів (рис.8), які формують імпульси з крутими фронтами для зменшення похибки від дрейфу рівнів спрацювання.

Якщо одна з частот набагато більша за іншу (f_x>>f_y), то імпульс тривалістю Т_у з виходу формувача (рис.8, а) відкриває ключ і імпульси тривалістю Т_х надходять на вхід лічильника імпульсів упродовж часу Т_у. Числовий відлік лічильника імпульсів дорівнюватиме:

Якщо ж частоти f_xі f_yблизькі за значенням, то імпульси з частотою f_yпісля формувача (рис.8, б) подаються на подільник частоти з коефіцієнтом ділення n. Числовий відлік лічильника імпульсів у такому разі дорівнюватиме:

Рис.8

Відсотковий частотомір. Сигнал частотою f_xнадходить на формувач імпульсів (рис.9), який формує імпульси нормованої амплітуди з крутими фронтами. Сформовані імпульси подаються на подільник частоти з коефіцієнтом ділення n₁. З вихідного сигналу подільника частоти формується імпульс тривалістю T₁=n₁T_x=n₁/f_x, Генератор стабільної частоти f₀ і другий подільник частоти з коефіцієнтом ділення n₂ формують другий імпульс тривалістю Т₂=n₂Т₀=n₂/f₀. Обидва імпульси подаються на ключ, який влаштований так, що він відкритий упродовж часу ΔТ=Т₂-Т₁. За час ΔТ на вхід лічильника імпульсів через ключ проходять імпульси з періодом Т₀. Покази лічильника в кінці вимірювання становлять:

Рис.9

Якщо виконати умову

де f_хном - номінальне значення частоти, то

Якщо f_xблизька до f_хном і n₂=100, то N_xвиражатиме наближено відхилення частоти від номінального значення у відсотках.

2.3 Похибки вимірювання частоти і інтервалів часу

Вимірювання частоти і інтервалів часу супроводжується такими складовими похибок вимірювання: похибка квантування; похибка, зумовлена нестабільністю частоти генератора кванту вальних імпульсів; похибка від нестабільності порогів спрацювання формувачів імпульсів.

Похибка квантування. Якщо генератор квантувальних імпульсів синхронізований з початком вимірюваного інтервалу часу (рис.10, а), то похибка квантування Δtвиникає в кінці вимірюваного інтервалу як різниця між результатом вимірювання N_xT₀і вимірюваним інтервалом Т_х:

Δt=N_xT₀-T_x.

Оскільки вимірювана величина до вимірювання невідома, то кінець інтервалу Т_х може з однаковою ймовірністю припасти на будь-який момент між сусідніми квантувальними імпульсами, тому похибку квантування Δtвважають випадковою і розподіленою за рівномірним несиметричним законом з граничним значенням Т₀ (рис.10, б). Математичне сподівання похибки квантування дорівнює T₀/2, а середнє квадратичне відхилення σ=Т₀/√12. Синхронізувати генератор квантувальних імпульсів з початком вимірюваного інтервалу Т_х часто не вдається, тому похибка квантування виникає на початку Δt₁і в кінці Δt₂вимірюваного інтервалу часу Т_х (рис.11). Похибки Δt₁і Δt₂розподілені за рівномірними несиметричними законами з граничним значенням Т₀. Сумарна похибка квантування Δt=Δt₁+Δt₂розподілена за трикутним законом (законом Сімпсона) з граничним значенням Т₀. Математичне сподівання сумарної похибки квантування дорівнює нулю, а середнє квадратичне відхилення σ=Т₀/√6.

Рис.10

Рис.11

Відносна гранична похибка квантування під час вимірювання частоти за визначений інтервал часу Т_N дорівнює:

Отже, відносна гранична похибка квантування збільшується із зменшенням частоти. Для розширення частотного діапазону частотомірів у зону нижніх частот вдаються до таких заходів:

1. На нижніх частотах похибку квантування можна зменшити, збільшуючи N·T₀, але це веде до збільшення тривалості вимірювання, тобто до зменшення швидкодії.

2. Застосувати множення вимірюваної частоти, в результаті чого вимірювана частота переноситься у зону високих частот.

3. Перетворити T_х→U_х,а далі відбувається визначення числового значення 1/U_х.

4. Виміряти відносне відхилення вимірюваної частоти за допомогою цифрового відсоткового частотоміра.

5. Застосувати спеціальні пристрої для вимірювання похибок дискретності Δt₁і Δt₂.

6. Вимірювати період Т_х з наступним перерахунком періоду в частоту f_x.

Відносна гранична похибка квантування у вимірюванні періоду дорівнює:

Таким чином, відносна гранична похибка квантування збільшується зі збільшенням вимірюваної частоти f_xі зменшується зі збільшенням частоти квантувальних імпульсів f₀.

Верхнє граничне значення частотного діапазону, якщо задано допустиме граничне значення похибки квантування, визначається швидкодією лічильника імпульсів, тобто максимальною частотою імпульсів f₀, яку лічильник здатен підраховувати

f_mах=σ·f₀.

Похибка, зумовлена нестабільністю частоти генератора квантувальних імпульсів, виявляється в основному як повільний відхід частоти внаслідок старіння кварцового резонатора.

Похибка від нестабільності порогів спрацювання формувачів імпульсів зумовлена двома чинниками: зміщеннями рівнів формування в каналах і шумовими напругами, що діють на вхід формувача.

Похибка, зумовлена дрейфом порога спрацювання,

де Δu - дрейф порога спрацювання формувача імпульсів; v_x - швидкість зміни вимірюваного сигналу. Якщо сигнал синусоїдний з амплітудою U_mі часто тою f_x, то максимальна швидкість зміни сигналу v_x=2πf_xU_m, Якщо дрейф Δu виразити через швидкість дрейфу v_dі період Т_х, тобто Δu=v_dT_x,то вираз можна записати у такому вигляді:

Відносна похибка

Похибка, зумовлена впливом шуму із середнім квадратичним відхиленням σ_Nна вхід формувача імпульсів,

Відносна похибка:

Отже, відносна похибка, зумовлена впливом шуму, не залежить від вимірюваної частоти, а визначається відношенням сигнал/шум.

2.4 Резонансний метод вимірювання частоти

Принцип дії аналогового резонансного частотоміра (рис.12 ґрунтується на порівнянні вимірюваної частоти f_xз частотою резонансного контуру f_р. Сигнал з частотою f_х, яку необхідно виміряти, через взаємно індуктивні елементи подається на коливальний контур LC_х. Резонансну частоту контуру можна змінювати, змінюючи ємність конденсатора С_х: