Договірні зв’язки здійснювались на підставі і для виконання планових завдань і регламентувались нормативними актами, визначаючими основні права і обов’язки сторін, вимоги до якості продукції, ціни (положеннями про поставки продукції виробничо – технічного призначення і товарів народного споживання, Правилами про підрядні договори на капітальне будівництво, Правилами перевезення вантажів, державними стандартами якості і т.п.). В той же час ряд питань, особливо при поставках продукції машинобудування, зокрема обладнання індивідуального виконання, вирішувався безпосередньо договорами між постачальниками і замовниками. В кінці 70 – 80-х років особливу вагу приділяли виконанню договірних зобов’язань по поставкам продукції.
Якщо підприємства завжди несли матеріальну відповідальність перед замовниками за виконання договірних зобов’язань по строкам, асортименту, комплектності, якості поставляємої продукції, то з кінця 70-х років виконання договірних зобов’язань по поставкам стало показником, по якому оцінювалась діяльність підприємств по виконанню державного плану. Таким чином, не тільки господарські зобов’язання носили планово – договірний характер, але ще і суспільна оцінка діяльності давалась по виконанню планово – договірних зобов’язань.
В цілому економіка функціонувала як єдина планово – централізована управляємо господарська система. В ході економічної реформи в СРСР у другій половині 80-х років ця система була порушена, а після розвалу СРСР – зруйнована. Нові держави, виниклі на базі колишніх союзних республік СРСР, довгий час не могли подолати негативні соціально – економічні наслідки науково не обґрунтованого реформування СРСР у другій половині 80-х років і розвалу єдиного народно – господарського комплексу СРСР.
Юридичні дослідження становлення і формування радянського господарського законодавства складалось і розвивалось окремо від цивільного законодавства, як особлива гілка радянського законодавства. Цей висновок ґрунтується не тільки на працях по загальним проблемам господарського права, але і в спеціальних досліджень, зокрема в дослідженні Е. В. Бєльської.[7]
Як самостійна галузь господарського законодавства було визначено ще у першій Конституції СРСР (1924 року). В подальшому вона розвивалась як самостійна. Це послужило основною причиною становлення і розвитку господарського права як науки, предметом якої є господарське законодавство. Саме ця наука займалась незалежними найголовнішими проблемами господарського законодавства, зокрема законодавством про підприємство ( в той час як у цивілістиці, наприклад особі підприємства, як фігурі, особливого значення не надавалось, під час підготовки актів про розширення прав директорів підприємств, першого положення про державне промислове підприємство цивілістика по суті нічого не могла запропонувати). Господарське законодавство постійно розвивалось і вдосконалювалось.[8]
Схожі процеси становлення і розвитку господарського законодавства проходили в ХХ ст. і у інших країнах. Найбільша схожість з радянським господарським законодавством спостерігалась, безсумнівно, в соціалістичних країнах, особливо з найбільш розвинутою економікою – Чехословацькій Соціалістичній Республіці, Германській Демократичній Республіці. Чехословацьке господарське законодавство було кодифіковане – у 1964 році був прийнятий Господарський кодекс ЧРСР. В ГДР був прийнятий в якості кодифікаційного акту закон про господарські договори. Господарське законодавство формувалось також і в Китайській Народній Республіці, інших соціалістичних країнах.
Розвивалось господарське право і у несоціалістичних країнах. Але тут доцільніше вже розмовляти про не схожість господарського законодавства, а про зближення (конвергенції) систем правового регулювання господарської діяльності.
В той же час радянське господарське законодавство мало багато недоліків, неузгодженостей, протиріч. Воно не було кодифіковане, хоча питання по його кодифікації піднімалось не одноразово починаючи з 1919 року. Було розроблено декілька проектів Господарського кодексу і Основ господарського законодавства СРСР. Останні дискусії навколо проекту Господарського кодексу СРСР відбулися в червні 1985 року на спільному засіданні бюро Відділення філософії і права і Відділення економіки АН СРСР, на якому була прийнята постанова про погодження проекту Господарського кодексу СРСР.[9]
Проте до обговорення проекту Верховною Радою СРСР справа не дійшла. Як це не парадоксально, але підготовні і прийняттю кодифікованих актів протидіяли перш за все окремі представники юридичних наук, так як кодифікація господарського законодавства підірвала їх концепції і корпоративні інтереси в якості викладачів цивільного права, безпідставно претендуючого на статус науки управління адміністративного права. Їх позиція влаштовувала ту частину правлячих кругів, яка боялася, що створення Господарського кодексу обмежує сферу адміністративного впливу в економіці і тому вірогідно обмежить вплив багатьох високо посадовців. Тандем цивілістів зі сторони управління економікою адміністративними методами завадив надати господарському кодексу компактного вигляду і форми, яка би допомогла виробити «правила гри», адекватні сучасній економіці.
У зв’язку з радикальною зміною економічної системи деякі цивілісти намагалися свою «уживчивість» з адміністративними методами управління у радянський час представити в якості властивостей своїх опонентів – юристів-господарників.
Реальністю була планове і централізоване господарське управління. Називали і називають цю реальність по різному. Но предметом права була саме ця реальність, реальні господарські відносини планової системи господарювання в масштабах всієї держави. Після цього відбувся розпад на більш мілкі і більш відокремлені друг від друга господарські системи. З’явилась нова реальність, особливості якої повинна враховувати система правового регулювання господарської діяльності.
Висновки
Отже з вище викладеного можна зробити висновки, що розвиток як галузі так і науки почався ще у першій половині ХХ століття. Про це свідчать роботи таких вчених, як: А.Г. Гойхбарг - «Хозяйственное право РСФСР» (1921 р.), Л.Я. Гінзбург - «Курс советского хозяйственного права» та багато інших вчених.
Шлях який подолала наука господарського права важко назвати легким, адже протягом ХХ століття навколо даної науки точилося багато дискусій, була велика кількість спірних питань. Проте були і позитивні моменти у розвитку даної науки, так наприклад розвиток законодавства та розширення прав підприємств 50-х років, у далекому 1961 році під редакцією В.В. Лаптєва і Г.Я. Торчинського юридичною службою Держплану СРСР був підготовлений фундаментальний, у двох томах, збірник «Законодательные акты по вопросам народного хазяйства СССР».
Також слід зазначити, що господарське право, як самостійна галузь законодавства була зазначена у Конституції СРСР (1924 р.).
За часів розвитку господарського права відносини які регулюються даною наукою відносили до відання різних дисциплін у тому числі їх приписували до цивільного права. На даний час існує багато прибічників різних теорій пов’язаних з існуванням та розвитком даної науки, але тим не менш дана наука яка зародилась багато десятиліть тому існує і до сьогодні, і знайшла своє закріплення у Господарському кодексі, який набрав чинності 1 січня 2004 року.
Список використаних джерел
1. Давид Р. Основные правовые системы современности. – М.: Прогресс, 1988.
2. Мамутов В.К. Цимерман Ю.С. Права промышленных предприятий, объединений и министерств в решении хозяйственных вопросов. – М.: Юрид. лит., 1969. – С. 248; Положения о социалистическом государственном производственном предприятии // СП СССР. - № 19 – 20. – С. 155; Закон СССР «О государственном предприятии (объединении)» от 30 июня 1987 г.// Экономическая газета. – 1987. - № 28. – С. 10 – 15.
3.Законодательные акты по вопросам народного хозяйства СССР. – М.: Юрид. лит., 1961. – Т. 1. – С. 784; Т. 2. – С. 686.
4. Мамутов В.К. Предприятие и вышестоящий хозяйственный орган. – М.: Юрид. лит., 1969.
5. Основные акты о правовой работе в народном хозяйстве / Составители С. З. Михайлин. И. Е. Замойский, А. М. Серебряков, Д. Х. Липницкий, И. И. Повшенко. – М.: Юрид. лит., 1983. – С. 518.
6. Правовая работа в народном хозяйстве. – М.: Юрид. лит., 1986. – С. 670.
7. Бельская Е. В. Становление и развитие советского хозяйственного законодательства: Автореф. дис. … канд. юр. наук. – М.: ИГП АН СССР, 1988.
8. Обсуждение проекта Хозяйственного кодекса СССР // Сов. государство и право. – 1985. - № 12. – С. 135 – 138.
[1]Давид Р. Основне правовые системы современности. – М.: Прогресс, 1988.
[2] Мамутов В.К., Цимерман Ю.С. права промышленных предприятий, объединений и министерств в решении хозяйственных вопросов. – М.: Юрид. лит., 1969. – С. 248; Положение о социалистическом государственном производственном предприятии // СП СССР. - № 19-20. – Ст. 155; Закон СССР «О государственном предприятии (объединение)» от 30 июня 1987 г. // Экономическая газета. – 1987. - № 28. – С. 10-15.
[3] Законодательные акты по вопросам народного хозяйства СССР. – М.: Юрид. лит., 1961. – Т. 1. – С. 784; Т. 2. – С. 686.
[4] Основные акты о правовой работе в народном хозяйстве / Составители С.З. Михайлин. И.Е. Замойский, А.М. Серебряков, Д.Х. Липницкий, И.И. Повшенко. – М.: Юрид. лит., 1983. – С. 518.
[5] Правовая работа в народном хозяйстве. – М.: Юрид. лит., 1986. – С. 670.
[6] Мамутов В.К. Предприятие и вышестоящий хозяйственный орган. – М.: Юрид. лит., 1969.
[7] Бельская Е.В. Становление и развитие советского хозяйственного законодательства: Автореф. дис. … канд. юр. наук. – М.: ИГП АН СССР, 1988.
[8] Половину томов 10 – томного Свода законов СССР и Свода законов УССР составляет хозяйственное законодательство.
[9] Обсуждение проекта Хозяйственного кодекса СССР // Сов. государство и право. – 1985. - № 12. – С. 135 – 138.