Розрахунок енергозберігаючих заходів (стр. 4 из 18)
Не менш крупним підприємством на сьогоднішній день є локомотивне депо Основа, де виконуються всі види ремонту та технічного обслуговування пасажирських тепловозів ТЕП70. Крокуючі в ногу з часом, враховуючи нові економічні умови, колектив депо став автором багатьох технічних нововведень та прогресивних технологій. На його базі утворена лабораторія технічного діагностування тепловозів та основних вузлів, що дозволяє максимально підвищити надійність їх експлуатації. На цьому підприємстві планується утворити базу по ремонту дизелів типу 5Д49.
З приходом на залізницю електричної тяги в експлуатації з'являється новий вид локомотивів електровози.
З 1960 року по теперішній час електровози серії ЧС складають приписний парк депо "Жовтень", яке отримало назву електровозне. За цей період в старішому депо залізниці освоєні всі види ремонтів та технічного обслуговування локомотивів, у тому числі капітальний ремонт електровозів ЧС-2 та ЧС-7, що дозволило підвищити рівень технічного стану парка локомотивів та зекономити значні фінансові кошти залізниці.
Подальша електрифікація дільниць Південної залізниці визвала необхідність реконструкції деяких депо, таких як Куп'янськ та Гребінка. В останньому, з урахуванням перспективи обслуговування електрифікованих дільниць електровозами серії ВЛ-80, виконана реконструкція цеху ТР-3. Також виконана реконструкція цеху ТРЗ в локомотивному депо Куп'янськ з перспективою виконання усіх видів ремонту електровозів серії ВЛ82.
Нове тисячоліття вимагає нового підходу до перевезень, і яскравий приклад того, що локомотивне господарство продовжую розвиватись та вдосконалюватись - забезпечення швидкості в 140 кілометрів на годину прискореному комфортабельному поїзді Харків - Київ тепловозами ТЕП70 локомотивного депо Люботин.
Структурні підрозділи служби локомотивного господарства:
- Електровозне депо "Жовтень";
- Локомотивне депо Основа;
- Локомотивне депо Полтава;
- Локомотивне депо Кременчук;
- Локомотивне депо Ромни;
- Локомотивне депо Смородине;
- Локомотивне депо Лозова;
- Локомотивне депо Харків - Сортувальний;
- Локомотивне депо Гребінка;
- Локомотивне депо Куп'янськ;
- Люботинські авторемонтні майстерні.
3.2 Локомотивне депо "Жовтень"
На рис.3.1 зображено один из цехів локомотивного депо "Жовтень".
Рисунок 3.1 – Локомотивне депо "Жовтень"
В 1869 році разом з початком руху поїздів на ділянці Бєлгород - Харків поруч зі станцією побудовані паровозні майстерні. Ці майстерні стали першим локомотивним підприємством Південної залізниці. Відкриті вони влітку 1869 р.
Надалі підприємство перетворене в паровозне, а пізніше в електровозне депо "Жовтень" (з 1962 р.).
З 1960 року по теперішній час електровози серії ЧС2 становлять приписний парк депо "Жовтень". Із цього ж року бригади депо повели вантажні поїзди по маршруту Харків - Белгород. На початку 1963 року колектив локомотивних бригад депо запропонував нову схему обслуговування пасажирського руху московського напрямку. Їхня ініціатива була схвалена МШС, і вже із травня того ж року на всьому протязі шляху від Москви до Іловайська електровози від пасажирських поїздів не відчіплювалися. Скоротилися зупинки пасажирських поїздів у Курську й Харкові, а в Лозовій вони пропускалися без затримки. В 80-90 р. у депо стали надходити нові потужні машини - пасажирські двосекційні електровози постійного струму ЧС7. Їхня максимальна швидкість дорівньює 180 км/годину.
У найстаршому депо Південної залізниці освоєні всі види ремонтів і технічного обслуговування локомотивів, у тому числі капітальний ремонт електровозів ЧС2 і ЧС7, що дозволило підвищити рівень технічного стану парку локомотивів і заощадити значні фінансові засоби залізниці.
4. КОТЕЛЬНЯ ЛОКОМОТИВНОГО ДЕПО
4.1 Загальний стан
Дільниця котельні розташована в південній частині міста Харкова на території електровозного депо "Жовтень".
Межами ділянки є:
з півдня, півночі та сходу – будівлі та споруди депо "Жовтень";
з заходу – залізничні колії.
Рельєф ділянки спокійний. Місто Харків відноситься до II-В будівельно-кліматичного району.
На дільниці розташовані: котельні з бункером мокрого зберігання солі, димова труба, продувочний колодязь.
В котельні встановлено два парові котли типу МЕ-4-1,4-ГМ, працюючих на природному газі.
Встановлена потужність в котельні 8 т/год пари або 4,48 Гкал/год.
Разом з котлами в котельні встановлена хімводоочистка з чотирма натрій катіонітовими фільтрами діаметром 1000 мм і солерозчинником.
Відведення димових газів здійсняється в металічну димову трубу діаметром 800 мм, висотою 31,815 м.
Дегазація живильної води відбувається в атмосферному деаераторі ДА-15. Повернення конденсату з виробництва здійснюється в деаератор.
Для пом’якшення води передбачено двохступінчате натрій-катіонування в чотирьох фільтрах.
Накопичення живільної води в ємкості 6,3 м3. Поставлення солі автотранспортом, до бункеру вологого зберігання солі.
Передбачена утилізація конденсату випару, який надходить до охолоджувача випару.
4.1.1 Газопостачання
Постачання газу до котельні здійснюється від внутрішньої мережі по газопроводу середнього тиску Р = 2 кгс/см2 (Рmin = 1 кгс/см2).
Зниження тиску газу з Р = 2 кгс/см2 до Р = 0,4 кгс/см2 здійснюється в запроектованій ГРУ, розташованій на другому поверсі в добудованому приміщенні до котельні.
ГРУ обладнано фільтром ФСС-50, лічильником газу ЛГК-150-400-6,3, запобіжним запірним клапаном ПКН-100, регулятором тиску РДУК-2-50, запобіжним клапаном ПКС-50С. Котли обладнані системою автоматики зі щитом ШДЕ-6.
Річна витрата газу – 900 т.у.п. (776 тис.м3/рік).
Продування газопроводів перед пуском котла – через продувні свічки в атмосферу.
На газоходах котлів передбачене встановлення газоаналізатору кисню та термометра для замірів температури відхідних газів.
4.1.2 Архітектурно-будівельна частина
Проект "Котельні електровозного депо "Жовтень" Південної залізниці розроблено для будівництва в II-В кліматичному районі згідно СНіП 2.01.01-82. Розрахункова зимова температура зовнішнього повітря згідно СНіП 2.01.01-82 – 23 ºС.
Нормативне навантаження згідно СНіП 2.01.07-85:
Повітряне – 30 кг/м2 для II повітряного району.
Снігова – 70 кг/м2 для II снігового району.
Клас будови – II.
Ступінь вогнестійкості – II.
Згідно технологічному звіту про інженерно-геологічні пошуки, виконані інститутом "Укрзалізницяпроект" в 1998 р. Основами фундаментів є ґрунти шару "2" – суглинок жовто-сірий, зеленувато-сірий, напівтвердий.
Ґрунтові води скриті на глибині 2,3-2,5 від поверхні землі і можуть підійматися на 1,0 м вище зафіксованого рівня. Глибина промерзання ґрунтів – 1,5м.
Розміри і майданчики технологічних приміщень прийняті на підставі норм розміщення обладнання. Санітарно-побутові приміщення розраховані згідно СНіП 2.09.04-87.
Будівля котельні складається з існуючої частини та добудови.
Існуюча частина має розміри 13,28 * 20,13 * 6,45 м.
Добудована частина має розміри 5,7 * 17,0 * 8,2 м.
Будівля котельні зроблена з цегли.
В існуючій частині передбачені нові побутові приміщення. Добудована частина запроектована за змішаною схемою: каркасною і з несучим уздовж ними і поперечними стінами. Просторова жорсткість будівлі забезпечується спільною роботою стін і плит перекриття. Зв’язок стін і плит перекриття здійснюється шляхом приварки закладних деталей плит покриття до закладних деталей монолітного поясу.
Зовніш ні та внутрішні стіни вироблені із силікатної цегли (ГОСТ 379-79), перегородки зі звичайної глиняної цегли (ГОСТ 530-80), балки, колони та сходи – металічні.
Покрівля котельні – рулонна, з трьох шарів руберойду, утеплювач керамзитобетон 600кг/м3.
4.1.3 Електротехнічна частина
Електротехнічна частина виконана згідно з:
СНіП 3.05.06-85 – електротехнічні пристрої;
ГОСТ 32-9-81 – норми штучного освітлення об’єктів залізничного транспорту.
ПУЭ-85 – правил устрою електроустановок.
Електропостачання об’єкта розроблено на підставі технічних умов, виданих службою електропостачання Південної залізниці №54/506 від 20.05.98 р.
Встановлена потужність – Ру = 122 кВт.
Розрахунковий струм – I = 140,7 А.
Категорія електропостачання – II.
Джерело електропостачання – ТП-36.
Електропостачання котельні здійснюється від РУ-0,4 кВ трансформаторної підстанції ТП-36. Низьковольтний кабель запроектовано з розрахунком проектних навантажень і падіння напруги в електроприймачах.
Основними електроприймачами є електроприводи технологічного та санітарно-технічного обладнання.
Для живлення електроприймачів проектом передбачені силові розподільні шафи серії ПР 8504 з автоматичними вимикачами на фідерах, що відходять.
Живильні та розподільні мережі виконано кабелями марки АВВГ – 0,66.
Для управління електроприводами запроектовані ящики управління серії Я 5000. Захист електродвигунів механізмів від перевантажень забезпечується тепловими реле магнітних пускачів ящиків управління, від короткого замикання – автоматичними вимикачами.
Управління приводами здійснюється кнопками управління з ящиків Я 5000, а також в автоматичному режимі.
В якості джерела освітлення використані світильники з лампами накалювання. Напруга мережі робочого та аварійного освітлення 220 В, ремонтного освітлення – 36 В, освітлення вимірювальних приладів – 12 В.
В проекті в якості групового щитка прийняті щитки серії ПР, для аварійного освітлення – автоматичний вимикач АП50Б-ТМ. Тип і кількість світильників прийнято з урахуванням призначення приміщень та норм освітлення. Проводка в котельній залі виконана кабелем марки АВВГ – 0,66, в інших приміщення проводом АППВ скрито під штукатуркою і в порожнинах перекриттів.