Властивості водяної пари в перехідних точках циклу з частковою регенерацією пари
НомерТочки | Р, Бар | t, 0C | h, кДж/кг | s, кДж/(кг.К) | Стан робочого тіла |
1 | 50 | 330 | 3015 | 6.36 | ПП |
О1 | 25.68 | 243.9 | 2860 | 6,36 | ПП |
25.68 | 225.38 | 968.6 | 2.568 | НЖ х=0 | |
О2 | 11.71 | 186.88 | 2705 | 6,36 | ВНП х=0,960 |
11.71 | 186.88 | 793.7 | 2.206 | НЖ х=0 | |
О3 | 4.558 | 148.38 | 2537 | 6,36 | ВНП х=0,902 |
4.558 | 148.38 | 625.3 | 1.825 | НЖ х=0 | |
О4 | 1.428 | 109.88 | 2354 | 6,36 | ВНП х=0,849 |
1.428 | 109.88 | 460.9 | 1.417 | НЖ х=0 | |
О5 | 0.3311 | 71.38 | 2155 | 6,36 | ВНП х=0,796 |
0.3311 | 71.38 | 298.8 | 0.9718 | НЖ х=0 | |
2 | 0,05 | 32.88 | 1937 | 6,36 | ВНП, х=0,743 |
3,4 | 0,05 | 32.88 | 141 | 0,47 | НЖ, х=0 |
Відносні частки пара
Характеристики циклу Ренкіна з граничною регенерацією пари
1. Питомий теплопідвід: q1 = h1 – h’O1 = 3015 – 968.6 = 2046.4 кДж/кг
2. Питомий тепловідвід: q2 = (h2 – h3)∙ak = (1937 – 141)*0,659 = 1183,5 кДж/кг
3. Питома робота, що отримується в турбіні:
lt = q1 - q2 = 2046,4 – 1183,5 = 862 кДж/кг
4. Характеристика ефективності циклу Ренкіна, тепломеханічний коефіцієнт ТМК:
ηt = lt/q1 = 862/2046 = 0.421
5. Витрата пари на турбіну: Д = N/lt = 1000000/862 = 1160 кг/с
6. Питома витрата пари: dt = Д/N = 1160/1000000 = 0.00116 кг/кДж
7. Питома витрата палива: bt = 1/(QpH * ηt) = 1/(16000*0.421) = 0.000148 кг/кДж
8. Витрата палива: B = bt *N = 0,000148*1000000 = 148 кг/с
9. Витрата охолоджуючої води: W=Д*(h2 – h3)/(h6 – h5) = 1160*1796/84 = 24801 кг/с
10. Кратність охолоджування: n = W/Д = 24801/1160 = 21,38
Результати обчислень характеристик циклу зводимо у таблицю:
Таблиця 9
Назва циклу Ренкіна | Тепломеханічний коефіцієнт | Витрати палива |
Базовий цикл | 0,374 | 167 |
Підвищення початкової температури і тиску пари | 0,415 | 150 |
Підвищення початкового тиску пари | 0,389 | 160 |
Проміжний перегрів | 0,376 | 166 |
Гранична регенерація | 0,437 | 143 |
Часткова регенерація | 0,421 | 148 |
Висновки
1. Збільшення ефективності у циклі Ренкіна при одночасному зв'язаному підвищенні p1 і t1 пояснюється збільшенням середньотермодинамічної температури робочого тіла у процесі підведення теплоти (T1m). Іншою перевагою цього способу є сталий ступінь сухості вологі насиченої пари на виході з турбіни.
2. Введення промперегріву додатково впливає на ефективність циклу Ренкіна тільки при оптимальному виборі проміжного тиску пари у повторному перегрівачі pпп = pc = pd = (0.15 - 0.25) p1 При цьому, крім збільшення Т1m зростає також ступінь сухості пари (Х2пп > X2), що добре впливає на експлуатаційні характеристики турбіни.
3. Серед розглянутих способів підвищення ТМК ПСУ найбільш ефективним є цикл Ренкіна з граничною регенерацією (при z -> ∞). Однак на практиці застосовується регенеративний підігрів живильної води при кінцевому числі ступенів z = 3 - 12, причому збільшення г приводить до збільшення ефективності.
4. Оптимальне число підігрівачів повинно вибиратися на основі техніко-економічного розрахунку паросилової установки, з урахуванням вартості палива, металу, експлуатації, ремонту та ін.
Література
1. Вукалович М.П., Ривкин С.Л., Александров С.А. Таблицы теплофизических свойств воды и водяного пара. - М.: Изд - во стандартов, 1969. - 408 с.
2. Кириллин В. А., Сычев В. В., Шейндлин А.В. Техническая термодинамика. -М.: Знергия, 1974. - 496 с.
3. Попова Т.М. Техническая термодинамика: Конспект лекций. - Одесса: ОГПУ, 1996. - 74 І