Ретроспективна відповідальність - це відповідальність за дії, які порушують вимоги соціальних норм і які спричиняють за собою суспільне засудження і несприятливі наслідки для порушника. Юридична відповідальність традиційно розроблялася в правовій науці як відповідальність ретроспективна, тобто вона безпосередньо зв'язується з протиправною поведінкою. По відношенню до суб'єктів юридична відповідальність набуває державно-примусового характеру. Це відбувається через те, що держава, закріплюючи норми права, визначає юридичну відповідальність незалежно від волі і бажання правопорушників [41,c.30].
Ретроспективна юридична відповідальність - провідний елемент механізму правової охорони суспільних стосунків, які формують державу, особливий політико-правовий стан, вид і міра державного примусу, своєрідна осуджуюча реакція держави протиправної поведінки осіб.
Малєїн Н.С. характеризує юридичну відповідальність трьома ознаками: державний примус, засудження правопорушення і його суб'єкта, наявність несприятливих наслідків для правопорушника [46,c.167].
Розкриваючи вміст юридичної відповідальності, необхідно відзначити наступні ознаки:
· юридична відповідальність складається з двох аспектів: норм матеріального і норм процесуального права, причому процесуальне право лише регулює порядок і умови накладання, застосування юридичної відповідальності за правопорушення;
· юридична відповідальність є одним з видів соціальної відповідальності;
· визначальною ознакою юридичної відповідальності є покарання;
· юридична відповідальність встановлюється лише правовими актами, які видаються органами державної влади і управління, а також посадовими особами;
· відмітною ознакою юридичної відповідальності є те, що вона застосовується за здійснення правопорушення, за порушення правових норм;
· юридична відповідальність є однією з форм державного примусу, а тому застосовується або державними органами, або за дорученням державних органів суспільними органами.
На підставі цього можна зробити висновок: юридична відповідальність – це встановлена державою міра примусу за скоєне правопорушення [46,c.158].
Існують розхожі думки про цілі юридичної відповідальності в правовій науці, і представники галузевих наук висловлюються по-різному. Наприклад, І.А. Галаган називає як цілі адміністративної відповідальності усунення порушень правопорядку, охорону суспільства і держави, інтересів і прав громадян від правопорушень, покарання винних з метою їх виправлення і перевиховання, попередження здійснення ними нових правопорушень, попередження здійснення правопорушень іншими нестійкими особами [13, c.112].
На думку Н.С. Малєїна, цивільно-правова відповідальність має компенсаційне, превентивне і репресивне завдання. Зміст кримінальної відповідальності включає вимогу відшкодування морального збитку, нанесеного правопорядку і осуд злочинців [45,c.170].
В.Г. Смирнов вважає, що регулювання за допомогою покарання злочинця має на меті кару (відплату), а також виправлення і перевиховання особи, яка скоїла злочин .
Про кару і виховну дію як єство кримінального покарання говорить також В.С. Єгоров [27,c.115].
О.Е. Лейст вважає, що головна мета юридичної відповідальності – «забезпечення законності, попередження і припинення правопорушень, максимально можливе усунення збитку, заподіяного ними суспільству»[39,c.123] .
Як випливає з наведених вище позицій, практично всі дослідники сходяться на тому, що цілями юридичної відповідальності є охорона правопорядку, попередження правопорушень і виховання громадян у дусі пошани до права.
Цілі юридичної відповідальності конкретизуються в її функціях. До функцій можна віднести: захист правопорядку, штрафну і каральну функції (покарання винного), а також функцію виправлення і перевиховання особи, яка скоїла правопорушення (приватна і загальна превенція правопорушень), правовідновлюючу і функцію сигналізації. Всі функції взаємозв'язані і нероздільні, прояв однієї з них неможливий без прояву інших функцій [31,c.67].
При цьому каральна функція (відплата) має за мету покарати винну особу за здійснене правопорушення, відплатити йому за скоєне. Попереджувальна (виховна) функція полягає у відповідній дії на особу, яка скоїла правопорушення, а також на інших осіб (все суспільство в цілому) з метою здійснити оптимальний вплив на вибір правослухняного варіанту поведінки або попередити про невигідність і караність протиправного. З точки зору суспільних і особистих інтересів важливіше не допустити порушення цих інтересів, попередити правопорушення, ніж потім компенсувати його шкідливі наслідки. Правовідновлююча(компенсаційна) функція - це компенсація причиненного правопорушником матеріального або морального збитку, відновлення порушеного права. Стягнення з правопорушника заподіяної шкоди (збитків) компенсує втрати сторони, яка потерпіла, яке відновлювало її майнову сферу.
Функція сигналізації виявляється в тому, що поширеність певного виду правопорушень свідчить, по-перше, про явно недостатню жорсткість вживаних в даному відношенні заходів відповідальності, а по-друге (як наслідок), - про необхідність пошуку інших (разом з юридичною відповідальністю) шляхів і заходів боротьби з порушеннями в даній сфері суспільних стосунків [1,c.120].
Юридична відповідальність володіє ще превентивною (профілактичною) і регулятивною функцією.
Досягненню цілей юридичної відповідальності і реалізації функцій служать її принципи.
Принципи юридичної відповідальності - це засадничі ідеї, які виражають сутність, природу і призначення інститутів відповідальності.
Базильов Б.Т. на перше місце в системі принципів юридичної відповідальності ставив законність підстави її настання [2,c.15].
Не менш важливим принципом юридичної відповідальності є її обгрунтованість. Суть його в тому, що відповідальність визначається на підставі ретельного вивчення і правильної правової оцінки всіх обставин правопорушення [2,c.25].
До принципів відповідальності відноситься і її невідворотність. Своєчасність — ще одна необхідна риса відповідальності. Своєчасність відповідальності означає можливість залучення правопорушника до відповідальності протягом терміну давності, тобто встановленого законом періоду часу.
Найважливішим є принцип індивідуалізації покарання. Даний принцип передбачає прийняття до уваги міри суспільної небезпеки правопорушення, особи злочинця, а також обставин, які виходять за рамки складу злочину. Він зобов'язав максимально враховувати не лише характер правопорушення і його наслідки, але також і особливості особи, яка скоїла правопорушення, пом'якшувальні і обтяжливі обставини [22,c.55].
Окремо можна виділити такий принцип відповідальності, як справедливість. Особливість цього принципу виявляється в тому, що він характеризує юридичну відповідальність не з правового, а з морального боку. При такому підході діяння, яке становить правопорушення, а також заходи юридичної відповідальності за його здійснення потрібно оцінювати, виходячи з категорій «справедливо» — «несправедливо». Суть справи в тому, що при найретельнішому дотриманні принципів відповідальності вона виявиться несправедливою, якщо правопорушник в точній відповідності із законом, який діє, піддався надмірно суворому або, навпаки, занадто м'якому покаранню або стягненню. Іншими словами, в основі справедливої відповідальності лежить, перш за все, дотримання принципу відповідності правопорушення і відповідальності за його здійснення [22,c .57].
Юридична відповідальність володіє не лише своїми ознаками, але і елементами структури.
Елементами структури юридичної відповідальності є підстави відповідальності, суб'єкти, умови, заходи відповідальності, процедура і порядок затосування відповідальності. Принципова структура всіх видів юридичної відповідальності єдина. Але вміст кожного з елементів в тому або іншому вигляді юридичної відповідальності свій: цим і розрізняються між собою види юридичної відповідальності.
Івакин В.І. і Духно Н.А., спираючись на думку сучасної правової науки, виділяють дві підстави юридичної відповідальності: перша – закон як правова підстава, друга, – саме правопорушення, тобто адміністративна провина, дисциплінарна провина, злочин, інакше кажучи, фактична підстава, яка приводить в рух всю структуру юридичної відповідальності [25,c.15].
Агєєва Є.А. виділяє основні категорії юридичної відповідальності: правопорушення, державний примус, санкція. На підставі цього юридичну відповідальність можна визначити як санкціоноване застосування державою встановлених законом несприятливих заходів, які реалізують негативну правову оцінку суспільства і держави правопорушника [1, c.123]
Поглядів на досліджувану в роботі категорію серед юристів-теоретиків немало, але, синтезуючи відмічені визначення юридичної відповідальності і її основні ознаки, можна дати узагальнене поняття юридичної відповідальності згідно з прийнятими нормами законодавства.
Юридична відповідальність – це міра державного примусу, зв'язаного з певними позбавленнями для правопорушника.
Деякі дослідники виділяюь інші ознаки вищевказаної категорії. Для юридичної відповідальності характерні чотири основні ознаки: по-перше, юридична відповідальність - лише одна з форм державно-примусової дії на порушників норм права; по-друге, вона застосовується до осіб, які здійснили правопорушення; по-третє, застосовується до правопорушників лише уповноваженими на це державними або іншими органами; по-четверте, відповідальність полягає в застосуванні до правопорушника передбачених законом санкцій, які є заходами юридичної відповідальності.
Юридична відповідальність є найбільш серйозною формою державно-примусової дії на порушників норм права. Разом з нею праву властиві і інші форми і способи дії на поведінку людей.