До зовнішніх електропроводок належать також і вводи в будинки та споруди від повітряних ліній електропередач, що з'єднують розгалуження від цих ліній до внутрішньої електропроводки, починаючи від ізоляторів, встановлених на зовнішній поверхні стіни чи даху будинку, до затискачів ввідного пристрою.
Якщо зовнішню електропроводку прокладають незахищеними ізольованими проводами, їх розміщують так, щоб вони були недоступні, на безпечній відстані для людей, наприклад, з балкона, лоджії, тераси. Так, при горизонтальному прокладанні під покрівлею, балконом чи терасою ця відстань повинна бути не меншою ніж 2,5 м, над вікнами — 0,5 м, під вікнами і балконом — 1 м; при вертикальному прокладанні — не менше 0,75 м до вікна і 1 м до балкона. Проводи прокладають від землі на відстані не меншій 2,75 м.
Якщо проводи підвішують на опорах, біля будинків, то відстань до балконів і вікон повинна бути не меншою 1,5 м при невеликому їх відхиленні. Якщо прольоти між опорами становлять до 6 м, то відстань між проводами повинна бути не меншою 0,1 м, при прольоті більше 6 м — не менше 0,15 м. В усіх випадках відстань від проводів до стін і опорних конструкцій не повинна бути меншою 50 мм.
Під покрівлями житлових, громадських будинків і глядацьких споруд не можна прокладати зовнішню електропроводку (винятком є вводи у будинки і розгалуження до них). Вводи у будинки прокладають через стіни в ізоляційних трубках. Допускається виконувати ці вводи через покрівлі у стальних трубах, в торгових павільйонах, кіосках, пересувних будках й інших спорудах невеликої висоти, на покрівлях яких виключене перебування людей. При цьому відстань від проводів до покрівлі повинна бути не меншою 0,5 м. Зовнішня електропроводка по покрівлях житлових, громадських будинків та глядацьких споруд не допустима.
Проводи й кабелі в трубах, коробах і гнучких металевих рукавах прокладають так само, як внутрішню електропроводку в сирих і особливо сирих приміщеннях, причому в усіх випадках з ущільненням місця з'єднання та розгалуження.
8. Перевірка, випробування та передача в експлуатацію змонтованих електропроводок
Виконавши монтаж електропроводок (перед тим як подати напругу в мережу), перевіряють правильність з'єднання схеми проводки зовнішнім оглядом і перевіркою мегаомметром. Одночасно перевіряють і стан ізоляції мережі.
Електричні характеристики виконаного заземлення перевіряють, вимірюючи опір заземлювального пристрою і повний опір петлі "фаза-нуль".
Існує декілька методів вимірювання опору заземлення. Основними є метод амперметра-вольтметра і метод з використанням вимірювача заземлення. Методом амперметр-вольтметра опір заземлювача визначають за спадом напруги і величиною струму. Під час вимірювання опору одиночного заземлювача Rх зонд 3 і допоміжний заземлювач В повинні бути на відстані від нього, не меншій 20 і 40 м.
Живлення вимірювального кола здійснюється від мережі 220/127 В або від зварювального трансформатора.
Вимірюють опір заземлювача при від'єднаних магістралях заземлення. Опір заземлювача визначається як відношення напруги до струму, які знаходять за показам амперметра і вольтметра:
Rx=Ux / I
Опір заземлювача можна виміряти також безпосередньо за допомогою вимірювача заземлення — приладу типу МС-07. Прилад розміщують поблизу заземлювача і приєднують до нього затискачами /, і Е, замкнутою перемичкою. Допоміжний заземлювач приєднують до затискача а зонд — до затискача Е2, Живлення на петлю подається від зварювального або понижувального трансформатора, один вивід якого приєднують до заземленої нейтралі трансформатора, а інший до фазного проводу, який ближче до трансформатора, але за вимикальним апаратом.
Для утворення петлі "фаза—нуль" кінець відповідного фазного проводу в контрольованого устаткування металево з'єднують з корпусом, імітуючи замикання на корпус. Опір петлі визначають за формулою:
Zп = и І І,
де U— покази вольтметра, В; І — покази амперметра, А.
Вимірювання рекомендується здійснювати при максимально можливих значеннях струму.
Значення струму однофазного короткого замикання шукають за формулою:
електропроводка ізолятор кабельний діелектричний труба
Iк.з= U/Zn
де U— фазна напруга в мережі, В;Х— повний опір петлі "фаза— нуль", Ом.
Величина струму однофазного короткого замикання повинна перевищувати в три рази номінальний струм плавкої вставки або в 1,5 рази струм вимикання максимального розчеплювача автоматичного вимикача.
Після перевірки оформляють приймально-здавальну технічну документацію, яка складається при виконанні монтажу, перевірок і випробувань.
Технічна документація
Документи загального характеру
1. Акт здачі електромонтажних робіт з додатками.
2. Відомість технічних документів.
3. Відомість змін і відхилень від проекту.
4. Відомість недоробок, що не перешкоджають експлуатації.
5. Відомість змонтованого електроустаткування.
6. Акт передачі приміщень під монтаж електроустаткування.
7. Акт приймання електроустаткування під монтаж.
Документи з електропроводок
1. Акт огляду каналізації і труб перед закриттям.
2. Протокол перевірки надійності кріплення світильників.
3. Протокол вимірювання опору ізоляції електропроводок перед вмиканням.
4. Протокол фазування кабелів і шино проводів.