Смекни!
smekni.com

Параметричний резонанс (стр. 1 из 2)

РЕФЕРАТ

на тему:

Параметричний резонанс


Розглянемо рух математичного маятника, точка підвісу якого z0 коливається вертикально з частотою со і амплітудою а:z0= = acos

t. Внаслідок коливань точки підвісу система координат, початок якої збігається з точкою підвісу, неінерціальна. Тому, слід врахувати силу інерції, яка в розглядуваному випадку дорівнює

lz = — m

0 = m
2a cos
t.

Потенціал цієї сили виражається формулою

U = —lzz = —mla

2 cos
cos
,

де 8 — кут відхилення маятника від вертикалі, вибраний за уза­гальнену координату. Функція Лагранжа в цьому разі має вигляд

L =

+ mgl cos
+ mla
2cos
t cos
,

а рівняння Лагранжа

Для малих коливань (

1) це рівняння зводиться до лінійного рівняння

де

= g/l.

Таким чином, коливання точки підвісу математичного маятника еквівалентне зміні з часом його параметрів:

Параметром, що залежить від часу, тут є частота

Ця залежність за певних умов, як буде показано нижче, приводить до наростання з часом амплітуди коливань, тобто до параметрич­ного резонансу або параметричної нестійкості.

Розглянемо спочатку загальний випадок, коли функція

(t) в рівнянні (40.1) є довільною періодичною функцією часу

(t + Т) =
(t)

з періодом Т — 2

/
. У зв'язку з цим можна сказати, що рівнян­ня (40.1) інваріантне відносно перетворення t→t+T. Звідси випливає, що коли
(t) є розв'язком рівняння то функція
(t— Т) теж має бути його розв'язком. З курсу диференціальних рівнянь відомо, що рівняння другого порядку завжди має два лі­нійно незалежні розв'язки Ql (t) і 92 (t), а будь-який інший розв'я­зок можна подати у вигляді лінійної комбінації цих двох розв'яз­ків. Зокрема,

1 (t + T)= а11
1 (t) + а12
2(t),

2 (t + T) = а21
1 (t) + a22
2 (t).

Завжди можна вибрати систему лінійно незалежних розв'язків так, щоб вони були дійсними. Оскільки аргумент t функцій

1 (t + T) і
2 (t + T) дійсний, то
1 (t + T) і
2 (t + T) також будуть дійсними. Звідси випливає, що коефіцієнти а11 в формулах дійсні; крім того, їхній визначник відмінний від нуля, інакше функції
1 (t + T) і
2 (t + T) були б лінійно залежними. Справді, якщо припустити, що визначник

то а11=

, а

1 (t + T) =
1 (t) + а12
2(t + T) =
[a21
1 (t)+a22
2 (t)] =
2 (t + T)

що означає лінійну залежність функцій

1 (t + T) і
2 (t + T)/ Покажемо, що завжди можна вибрати два таких лінійно неза­лежних розв'язки рівняння, що зміна їх при заміні tна t+ Т зводиться до множення на деякий сталий .множник, тобто
(t + T) =
. Справді, нехай
1 (t) і
2 (t) не мають такої властивості. Тоді помножимо першу рівність на деяку величину
, а другу — на
і додамо їх:

(t + T)

Підберемо числа

і
так, щоб виконувалися різності

Це система однорідних рівнянь відносно величин

і
, розв'я­зок якої існує, якщо

Звідси знаходимо два, взагалі кажучи, комплексно спряжених зна­чення величини

:
1 і
2, кожному з яких відповідає оди:І розв'я­зок системи однорідних рівнянь. Поклавши в
=
1 , знаходимо
Тоді із співвідношення

1 (t + T)

Аналогічно для

=
2, маємо

2 (t + T)

Отже, завжди можна вибрати два таких лінійно незалежних розв'язки рівняння, щоб зміна їх при заміні tна t+ Т зво­дилась до множення на сталий множник:

1 (t + T)
,
2 (t + T)