Зміст
Вступ
1. Обґрунтування доцільності будівництва ГЕС, що проектується. Склад і тип споруд гідровузла
2. Вибір основного і допоміжного обладнання будівлі гідроелектростанції
2.1 Вибір гідротурбінного обладнання
2.1.1 Схема напорів ГЕС. Вибір типу турбіни і кількості агрегатів ГЕС
2.1.2 Розрахунок основних параметрів гідротурбіни
2.1.3 Розрахунок робочої зони і визначення висотного положення турбіни
2.1.4 Вибір і розрахунок турбінної камери
2.1.5 Вибір відсмоктувальної труби
2.1.6 Підбір елементів системи автоматичного регулювання турбіни (САРТ)
2.2 Підбір гідрогенераторів
2.3 Підбір електричних пристроїв ГЕС – трансформаторів, ОРУ
2.4 Підбір механічного обладнання гідроелектростанції
2.4.1 Сміттєзатримуючі решітки
2.4.2 Затвори
2.4.3 Підйомно-транспортне обладнання
2.5 Підбір допоміжного устаткування ГЕС
3. Розрахунок і конструювання машинної будівлі ГЕС
3.1 Вибір типу і конструкції будівлі ГЕС
3.2 Компоновка агрегатного блоку будівлі ГЕС, обґрунтування його розмірів і конструкції
3.2.1 Нижня (підводно-агрегатна) частина будівлі ГЕС
3.2.2 Верхня будівля (надагрегатна частина) будівлі ГЕС
3.3 Розрахунок і конструювання водоприймача ГЕС
3.4 Водонапірні і водоскидні споруди гідровузла
3.5 Компоновка споруд гідровузла – генплан
3.6 Природозахисні заходи і вимоги експлуатації передбачені на ГЕС, що проектується
Література
Вступ
Електроенергетика є одною з базових галузей індустрії, які мають визначальну роль в розвитку народного господарства. З даний час електроенергетика займає приблизно 25% в загальних затратах всіх енергоресурсів, решта 75% витрачаються для отримання тепла, на транспорт і безпосередньо використовуються у вигляді хімічних компонентів різних виробничих процесів. Тенденція до все більшої електрифікації виробничих процесів визначає розвиток електроенергетики в загальному збільшенні енергоресурсів всіх видів.
Гідроенергетика являється ефективною підгалуззю електроенергетики. Низька вартість гідравлічної електроенергії і, відповідно, висока рентабельність гідроелектростанцій, довге використання їх роботи за рахунок річного стоку, малий знос споруд в процесі експлуатації, висока маневреність при зміні навантаження у користувачів характеризують ГЕС як ефективні джерела електроенергії.
Одночасно з енергетичними задачами при будівництві ГЕС в складі водогосподарського комплексу розв’язуються питання промислового і питного водопостачання, зрошення земель, водного транспорту, лісосплаву і рибного господарства. Водосховища ГЕС створюють необхідні умови для будівництва потужних енергетичних комплексів в складі АЕС, ТЕС, ГЕС, та ГАЕС, а також умови для боротьби з паводками.
У відповідності з завданням на курсовий проект розробляємо проект машинної будівлі ГЕС комплексного гідровузла.
1.Обґрунтування доцільності будівництва ГЕС, що проектується. Склад і тип споруд гідровузла
Гідровузол Насахвані ГЕС-ІІ, запроектований на р.Ріоні, має комплексне призначення – енергетичне (ведучий компонент комплексу), для цілей судноплавства, пропуску паводка і водопостачання. Робота ГЕС передбачається в одному енергетичному комплексі з тепловими електростанціями, які працюють в даному районі.
У відповідності з розробленою схемою використання р.Ріоні визначено будівництво руслової ГЕС потужністю 90МВт з відмітками рівнів у верхньому б’єфі ÑНПР=232,0 м і ÑРМО=229,0 м. Підпір створюється кам’яно-накидною греблею з ядром з суглинка, для пропуску паводка передбачений тунельний водоскид. Згідно СНиП ІІ-50–74 гідровузол з греблею з ґрунтових матеріалів на скельній основі висотою 35 м в залежності від наслідків аварії і висоти греблі відноситься до ІІ-го класу.
2.Вибір основного і допоміжного обладнання будівлі гідроелектростанції
2.1 Вибір гідротурбінного обладнання
2.1.1 Схема напорів ГЕС. Вибір типу турбіни і кількості агрегатів ГЕС
Статичні напори на ГЕС змінюються від максимального до мінімального:
, .Рівень води в нижньому б’єфі визначаємо по кривій зв’язку
при витратах. Втрати у водоводах в першому наближенні приймаємо рівними 0. , .Розрахунковий напір складає:
.Схема напорів приведена на рис. 1.
Такому діапазону зміні напорів задовольняє номенклатурна поворотно-лопатева турбіна ПЛ 30/587 з деяким збільшенням її міцності за рахунок використання міцніших с т а л е й, (о с к і л ь к и Hст.max=32 м>30 м).
2.1.2 Розрахунок основних параметрів гідротурбіни
По графіку областей застосування турбін по потужності турбіни:
Nt=Na/hг= Nуст/Z×ηг=90/(3·0,97)=30,93МВт
і розрахунковому напору Нр= 26 м знаходиться діаметр робочого колеса D1=4,5 м та синхронне число обертів no= 150 об/хв. Висота відсмоктування на відмітці рівня моря при максимальному напорі складає hS= -6 м.
Отримані параметри турбіни уточнюємо розрахунком з використанням універсальної характеристики турбіни ПЛ 30/587.
Діаметр робочого колеса визначаємо по формулі:
.Приймаємо стандартний номенклатурний діаметр робочого колеса D1=4 м і складаємо його конструктивну схему (рис. 2.).
Частоту обертів робочого колеса визначаємо по формулі:
Приймаємо синхронне число обертів no=166,7 об/хв. Уточнюємо приведенірозрахункові оберти:
.Знаходимо розрахунковий ККД турбіни hтр=hмр+Dh та знаходимо номінальну потужність турбіни NTO:
,
Де hмр=0,84 –ККД моделі турбіни в розрахунковій точці знімається в режимній точці.
Dh=hто-hмо – поправка на різницю діаметрів натурної турбіни та її моделі
hто, hмо – оптимальні значення ККД турбіни та моделі, hмо=0,89 – знімається з універсальної характеристики, hто-знаходимо по формулі:
.Таким чином Dh=0,96–0,89=0,07, а hтр=0,84+0,07=0,91.
.
По потужності NT.O. уточнюємо витрату турбіни QTP:
Загальна маса турбіни при Hmax=32 м по емпіричній залежності складає:
Приймаємо масу турбіни GT=250т. Масу робочого колеса знаходимо по формулі:
Приймаємо GPK=45т.
2.1.3 Розрахунок робочої зони і визначення висотного положення турбіни
Робоча зона турбіни на головній універсальній характеристиці визначається чотирикутником зі сторонами n¢i=const при Нмін і Нмакс і вершинами Qi¢при вказаних напорах при умові забезпечення номінальної потужності турбіни Nто при hтр.
При цьому зліва зона обмежується лінією зміни приведеної витрати при відповідній гарантованій потужності Nт.мін.гар= 0,6NTO по всьому діапазоні зміни напорів (від Нмакс до Нмін).
При Нмаx=32,0 м.
, .При Нмін=26,0 м.
По знайденим значенням наносимо зону роботи на універсальну характеристику (рис. 3.).
Зліва зона обмежується лінією, яка проходить через точки з витратами:
при Нмаx –
,при Нміn –
Висотне положення турбіни визначається допустимою висотою відсмоктування Hs:
Hs=10-ksH-ÑT/900;
де k=1,05 – коефіцієнт запасу; s – коефіцієнт кавітації, знаходиться по універсальній характеристиці; ÑT-абсолютна відмітка розташування турбіни над рівнем моря, приймаємо ÑT=ÑНБмін.
Конструктивну відмітку осі турбіни знаходимо за формулою:
Ñо.тк= ÑНБ+Нsк,
де Нsк - конструктивна висота відсмоктування, для ПЛ турбін Нsк=Нs. При змінних режимах роботи і коливаннях рівнів в нижньому б’єфі висотне положення турбіни повинно задовольняти умову: Ñо.тк=ÑНБ+Нsк = мінімум.
Розрахунки зводимо в таблицю:
Табл.2.
Н, м | ÑНБ, м | Координати режимних точок | σ | σH | КσН | Т900 | НS | НSk | OТK | ||
р.т. | м3/с | , об/хв | |||||||||
32 | 200 | A | 1,234 | 117,9 | 0,45 | 14,4 | 15,84 | 0,22 | -6,06 | -6,06 | 193,94 |
26 | 200 | B | 1,685 | 130,8 | 0,7 | 18,2 | 20,0 | 0,22 | -10,22 | -10,22 | 189,78 |
23 | 206 | C | 1,685 | 139 | 0,7 | 16,1 | 17,7 | 0,229 | -7,93 | -7,93 | 198,7 |
Остаточно приймаємо Ñо.тк=189,7 м з невеликим пониженням в запас. Оскільки при прийняті витраті
=1685 л/с зона роботи турбіни вийшла за границю універсальної характеристики то для компоновки споруди приймаємо Ñо.тк=195,7 м.