Плоска монохроматична хвиля, що розповсюджується в напрямі осі

, може бути записана у такому вигляді:

.(7)

Рис.2 – Діапазон довжини хвиль
Безпосередньою підстановкою функції (7) у хвильове рівняння (4) можна пересвідчитися, що функція (7) є розв’язком цього рівняння. Величину

називають амплітудою хвилі, аргумент
– фазою, а
– початковою фазою. Вигляд функції (7) показує, що вона періодична у часі з періодом
Т. Ця функція періодична також в просторі з періодом

, званим довжиною хвилі. Параметр

являє собою швидкість поширення поверхні рівної фази коливання і називається фазовою швидкістю хвилі. Крім перерахованих використовуються такі параметри хвилі:

– частота,

– кругова частота,

– хвильове число, а також параметр

. Вектор

, за модулем рівний

і вказуючий напрям поширення хвилі, називають хвильовим вектором.
Фазова швидкість

пов'язана з іншими параметрами такими співвідношеннями:

.
Електромагнітні хвилі можуть існувати з будь-якою довжиною хвилі

. Загальноприйнято розділяти спектр електромагнітних хвиль на радиодиапазон (

), оптичний діапазон (

), діапазон рентгенівського випромінювання і g-променів (

) (рис. 2). Оптичний діапазон звичайно розділяють на ультрафиолетову (УФ, 1 нм < l < 380 нм), видиму (В, 380 нм < l < 770 нм) і інфрачервону (ИК, 770 нм < l < 1 мм) області. Кордони діапазонів і областей носять умовний характер. Електромагнітні хвилі видимого діапазону викликають у людини зорове відчуття, і їх називають світлом.
При розв’язанні багатьох задач, наприклад при підсумовуванні хвиль, замість тригонометричної форми запису хвилі (7) зручніше використати експонентний запис. Функції

і

згідно з формулою Ейлера є відповідно дійсною

і уявною

частинами комплексної функції

. З урахуванням введених параметрів

і

запишемо плоску монохроматичну хвилю (7) в експонентній формі:

.(8)
Символ

звичайно не пишуть в проміжних викладеннях і здійснюють перехід від експонента до її дійсної частини лише в остаточних виразах. Довільну монохроматичну хвилю можна записати у такому вигляді:

, (9)
де

– радіус-вектор довільної точки простору.
Зручним поняттям є комплексна амплітуда

, що характеризує і амплітуду і фазу хвилі. Підставляючи вираз (9) в рівняння (4), можна показати, що комплексна амплітуда повинна задовольняти рівнянню Гельмгольца:

,
де

– оператор Лапласа.

Рисунок 3 – Графіки синусоїдальної напруженості електричного і магнітного полів. Щільність потоку енергії для випадку монохроматичної хвилі
Геометричне місце точок, в яких фаза хвилі в даний момент часу має одне і те ж значення

, називають хвильовою поверхнею або фронтом хвилі. Нормали до хвильового фронту вільної хвилі співпадають зі світловими променями, вздовж яких здійснюється передача світлової енергії. У плоскій хвилі хвильовий фронт плоский. Світлова хвиля від точкового джерела має сферичний хвильовий фронт. Рівняння сферичної хвилі має вигляд

, (10)
де

– амплітуда на єдиній відстані

від джерела. У практичній оптиці джерело вважають точковим, якщо відстань

перевищує лінійні розміри джерела не менш ніж в 10 раз.
Оптичний діапазон характеризується дуже великою частотою коливань (

), і тому миттєве значення амплітуди хвилі вимірювати практично неможливо внаслідок інерційності реальних фотоприймачів. Для людського ока інерційність складає

, а для самих швидкодіючих фотоприймачів її значення приблизно дорівнює декільком наносекундам. Внаслідок інерційності фотоприймачів є можливість реєструвати тільки усереднені значення енергетичних величин. Введемо для усередненої в часі щільності потоку енергії таке означення:
. Графіки синусоїдальної напруженості електричного і магнітного полів, що змінюються в часі, а також щільність потоку енергії для випадку монохроматичної хвилі зображена на рис. 3. З формул (3), (5) і (7) випливає, що

, а

. Отже, середнє значення щільності потоку енергії

. (11)
Величину, що пропорційна квадрату амплітуди електромагнітного коливання, називають інтенсивністю

світла:

, (12)
де

- коефіцієнт пропорціональності,

- величина, комплексно зв'язана з комплексною амплітудою

. Світлову хвилю в будь-якій точці простору однозначно задає правогвинтова трійка векторів

,

і

, однак вектори

і

можуть бути довільно орієнтовані відносно напряму поширення хвилі (вектора

). Цю властивість світлової хвилі характеризують терміном поляризації, введеним на початку XIX ст. Малюсом.