Кінці ниток нерівні, розволокнені, обернуті всередину просвіту, за рухом снаряда. Розміри вхідного отвору, зазвичай, однакові з діаметром кулі або навіть трохи менші. Пошкодження тканини на виході кулі їх тіла потерпілого частіш за все мають неправильну форму через те, що куля, переборюючи опір м'яких тканин і кісток людини, значно втрачає кінетичну енергію, а тому рухається вперед не головною частиною, а боком. Декілька слів про сліди пострілу на тому, хто стріляв, в основному на руках та його обличчі. Необхідність в знанні таких слідів та їх виявлення виникає, коли існує версія про вбивства чи самовбивство.
Під час пострілів гази, що несуть продукти пострілу, виходять не тільки через ствол (дуло), але й просочуються через інші взаємодіючі частини зброї: затвор, ствольну коробку, кожух-затвор і раму пістолета тощо.
Як наслідок на руці, у котрій знаходився пістолет, відкладаються деякі компоненти вибухової речовини та продукти ї згорання. Під час стрільби з довгоствольної зброї продукти пострілу відкладаються ще й на щоці того, хто стріляв. Щоб вже не повертатись до цього питання декілька слів про методику виявлення цих слідів: є багато методик, зокрема, використовують теплий розплавлений парафін, яким покривають руку стрілка.
Або ж змивають руки розчином дистильованої води, після чого змиви досліджують з використанням оптичних, електронно-мікроскопічних пристроїв, проби на дифеніламін у концентрованій сірчистій кислоті, чи використання нейтронно-активованого аналізу.
Сліди вибуху.
Потрібно зазначити, що у сучасній криміналістичній літературі утверджується стійка тенденція до відпачкування від судової балістики наукових напрацювань з вибухової справи в окремий (самостійний) підрозділ “Зброєзнавство” – а саме “Вибухознавство”.
Вибух є процесом швидкого звільнення великої кількості енергії в обмеженому об'ємі. Уражаюча дія, а отже й слідоутворення відбуваються внаслідок 1) механічної; 2) фівзичної й 3) хімічної взаємодії вибухової хвилі, осколків, які розкидаються, теплоти, що виділяється і хімічних з'єднань при згоранні вибухової речовини.
Тому, слідами вибуху є:
а) частини зруйнованого вибухом цілого (осколки (відламки), частини вибухового пристрою, снаряда, пакувального матеріалу, шматки паперу, тканини і т. п.);
б) частки непрореагованої вибухової речовини (порошинки, запалювальні суміші, бертолетова сіль, селітра, гексоген тощо);
в) сліди кіптяви і згорання вибухових речовин на пошкоджених об'єктах;
г) сліди запаху вибухової речовини;
д) сліди механічних, фізичних і хімічних змін пошкоджених предметів (розриви, злами, кручення, зрушення, оксидація, поява нової речовини тощо.
Під час вибуху на тілі людини залишаються сліди розриву тканин, окіпчування, переломи, синці, опіки і т. п. Вибухові пристрої складаються: із заряда вибухової речовини, приводного (реагуючого) пристрою, вибухівника і корпуса (металічного, дерев'яного, пластмасового).
Деякі види саморобного вибухового пристрою можуть бути безкорпусними, їх часто маскують під портфелі, посилки, ручні ліхтарики, термоси тощо. За конструкцією привідного пристрою і вибухівника саморобні вибухові пристрої можуть бути: контактними і безконтактними.
Вибухивники можуть бути ударні (що спрацьовують від удару, натискання), дистанційні (механічні або електричного впливу), неконтактні (вібраційні, акустичні, радіолокаційні тощо), запрограмовано-виконуючі (що спрацьовують за закодованим сигналом).
РОЗДІЛ 5. ВИЯВЛЕННЯ, ФІКСАЦІЯ І ВИЛУЧЕННЯ СЛІДІВ ЗАСТОСУВАННЯ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ
На місці події, де застосовувалася вогнепальна зброя, завжди є матеріальні сліди, які треба вміти виявити і "прочитати", щоб одержати інформацію, яка дасть змогу встановити: вид зброї, напрямок пострілу, відстань, з якої він здійснений, місце перебування особи, яка стріляла, і того, хто з нею був; чи міг трапитися мимовільний постріл з даної зброї і при яких обставинах; нарешті, по слідах на кулях і гільзах ідентифікувати зброю.
Огляд зброї, боєприпасів і слідів пострілу здійснюється відповідно до вимог норм КПК (статті 190-193, 195) [3, с. 299]. У разі потреби слідчий запрошує для участі в огляді спеціаліста з судової балістики.
Завданням огляду є виявлення, фіксація, вилучення зброї, боєприпасів, слідів пострілу і дослідження їх на місці події для визначення виду, системи, калібру зброї, кількості пострілів, дистанції, напрямку і місця, з якого було зроблено постріл [3, с. 299].
Під час огляду місця події, пов'язаної із застосуванням вогнепальної зброї, слідчий повинен з'ясувати таке:
- чи справді було застосовано вогнепальну зброю;
- вид зброї та боєприпасів, які були використані;
- об'єкти місця події, на яких можуть бути сліди пострілу;
- напрям і дистанцію пострілу;
- імовірне місце перебування особи, яка стріляла;
- кількість зроблених пострілів;
- можливість вчинення самогубства;
- обставини, за яких було здійснено постріл (тобто, чи не був постріл наслідком падіння зброї з певної висоти, чи постріл відбувся без натискування на спусковий гачок) [9, с. 430].
5.1 Особливості огляду вогнепальної зброї
Виявлену на місці події зброю фіксують за допомогою фотозйомки та описують в протоколі огляду [9, с. 430]. Виявлену зброю фотографують за правилами вузлової та детальної фотозйомки з масштабною лінійкою. На знімку мають бути зафіксовані не тільки зброя і місце її виявлення, а й розміщення окремих частин зброї - курка, ствола, затвора, запобіжника. Оглядають навколишню місцевість, підлогу, грунт з метою виявлення можливих слідів від удару зброї чи її падіння. Для цього оглядають також виступні частини й деталі зброї. Визначають відстань від зброї до двох постійних орієнтирів на місцевості та до рук трупа [2, с. 68].
Під час огляду зброї забороняється торкатися спускового гачка; зброю необхідно тримати стволом догори.
При огляді зброї необхідно дотримуватися певних правил. Так, при огляді бойової зброї необхідно:
1) встановити, чи знаходиться курок (ударник) на бойовому або захисному взводі та чи є патрон у патроннику;
2) витягти магазин, оглянути його поверхню;
3) розрядити зброю;
4) вжити заходів щодо відшукання слідів;
5) оглянути внутрішню поверхню каналу ствола для виявлення слідів пострілу у вигляді нагару, незгорілих порошинок;
6) встановити, чи немає яких-небудь ушкоджень на зброї або чи не відсутні які-небудь частини;
7) визначити наявність або відсутність запаху пороху в каналі ствола [7, с. 68].
Оглядати зброю слід у гумових рукавичках, тримаючи її за місця, де відбитків пальців не може бути. Забороняється брати зброю за дульний зріз (бо там можуть бути сліди крові, частинки клітинного матеріалу) і вводити сторонні предмети у її ствол [2, с. 227].
Зброю під час огляду слід тримати на чистому аркуші паперу. У протоколі роблять запис про місцезнаходження виявлених сторонніх об'єктів - відбитків пальців, волосся тощо [9, с. 430].
Об'єкти, що становлять інтерес для слідства і можуть бути втрачені, запаковують окремо [16, с. 360].
Зі зброї вилучають магазин, фіксують кількість патронів у ньому і їх маркування. Потім видаляють патрон з патронника. У мисливській зброї виймають ствол. Винятком з цього правила є револьвер - у нього патрони та стріляні гільзи не вилучаються з камор. За маркувальними ознаками фіксують, яка з камор розміщується напроти ствола, і роблять запис послідовності розташування в них гільз і патронів. Після розряджання зброї встановлюють її особливості та наявні маркування [9, с. 431].
Зброю забороняється розбирати, чистити та змащувати, оскільки невідомо, що потрібно буде для майбутньої експертизи. Тільки у виняткових випадках, коли немає можливості негайно відправити зброю на експертизу, для запобігання корозії канал ствола можна протерти клаптиками чистої білої тканини до повного зникнення нальоту мастила та кіптю, і змастити зброю. Використані для чищення зброї клаптики тканини необхідно запакувати окремо в аркуш білого паперу, пронумерувати в порядку їх пропускання через канал ствола і відправити їх разом зі зброєю на експертизу. Вони можуть знадобитися для з'ясування, чи здійснювався постріл зі зброї після її останнього чищення, а також давність пострілу. Кінець ствола обгортають клаптем чистої тканини і обв'язують нитками чи закривають ствол з дульної та казенної частин пробками. Після цього зброю запаковують [4, с. 322].
Якщо на зброї виявлено сліди пальців рук, то цих слідів не повинен торкатися матеріал упаковки. Патрони, кулі, гільзи, шрот, пижі оглядають, фотографують і запаковують в окремі аркуші чи пакети. На упаковці зазначають назву предмета, час і місце його вилучення і розписуються слідчий і поняті. Слідчий перев'язує і опечатує упаковку [4, с. 322].
Відправляючи зброю на експертизу, слід повідомити експертові про умови зберігання та застосування зброї (скільки й куди було здійснено пострілів тощо). Якщо необхідно здійснити експертизу слідів пострілу, експерту надають предмет або його частину зі слідами. Вологі предмети перед відправленням на експертизу просушують при кімнатній температурі, пошкодження на одежі обшивають з обох сторін клаптями чистої білої тканини [4, с. 322].
У протоколі огляду про зброю слід вказати: місце виявлення, відстань від двох нерухомих об'єктів, положення ствола зброї, вид, систему, наявність і зміст маркувальних позначок, номер зброї або її частин, загальний стан зброї, положення курка, запобіжника, кожуха затвора, наявність патрона (гільзи) у патроннику, магазині (барабані), слідів пальців на зброї, кіптяви і нагару, сторонніх часток у стволі та слідів запаху порохових газів [4, с. 322].
5.2 Особливості огляду слідів пострілу
Патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, прокладки, пижі підлягають виявленню, фіксації й дослідженню при огляді на місці події [9, с. 433].