Коли робота кінчена, "рукавички" разом із брудом змивають теплою водою з милом. Після цього досить змазати руки звичайним кремом, і ніяких неприємних відчуттів.
Важка робота, жара, духота – от від чого піт звичайно "ллє струмком". Поганий настрій, неприємний запах, неохайний зовнішній вигляд, схильність до застуд – усе це результати великого потовидділення.
Від запаху поту позбутися порівняно легко. Для цієї мети створено безліч дезодорантів; вони випускаються у виді аерозолей, олівців, пудр, кульок і т.п. Їхні звичайні компоненти – дезинфікуючі речовини йароматичні добавки. Тверді дезодоранти включають також високомолекулярні спирти, мила і віск, а рідкі – водно-спиртові суміші.
Дезодоранти попереджають розкладання поту (а неприємний запах викликаний саме цією обставиною), а заодно і маскують ці запахи за допомогою спеціально підібраних сумішей запашних речовин.
Однак при всій зручності дезодорантів це засоби короткочасної дії. Тим часом існують речовини, що запобігають потовиділенню дуже радикальним способом – антиперспиранти. Такі суміші включають солі алюмінію, що служать длякоагуляції (згортання) білків і закупорки потовивідних каналів шкіри; оксид цинку, що володіє в'язкою, що підсушує і протимікробною дією; танин, що утворює з білками шкіри сполуки, що знижують активність потових залоз, і бактерицидну добавку – розведений (0,5-1%) формалін.
В аптеках продаються спеціальні присипки (наприклад, гальманин) і мазі (наприклад, паста Теймурова); це найпростіші, доступні і дешеві готові антиперспиранти. Якщо користуватися ними регулярно, можна істотно знизити потовиділення і зв'язані з цим неприємності.
Якщо сильно упрівають ноги, рекомендується застосовувати готові присипки і креми, що рятують від запаху і повертають відчуття комфорту. При пітливості ніг допомагає обробка корою дуба чи присипка порошком борної кислоти, обов'язково в сполученні з прохолодною “ножною ванною”.
Систематичне застосування цих процедур допомагає справитися з особливостями організму, що заподіюють незручності.
Нездужання підкрадається непомітно, а хвороба чи травма підстерігають зненацька. На той випадок, коли буде потрібно надати першу допомогу, треба мати в домашній аптечці найнеобхідніші перев'язні засоби і ліки. Але домашню аптечку створюють не для самолікування. Її призначення – перша допомога до звертання до лікаря.
У домашній аптечці рекомендується мати наступні засоби:
- Валідол, валокордин чи корвалол, валеріанові краплі – заспокійливі при серцебитті і хвилюванні.
- Борна кислота, настойка йоду, перекис водню, перманганат калію (марганцівка) – антисептичні засоби.
- Стрептоцидова мазь, синтоміцинова мазь, спиртовий розчин прополісу – при опіках, для змазування невеликих ран і тріщин шкіри.
- Бесалол (салол з беладоною), фталазол, фестал, активоване вугілля – болезаспокійливі і дезинфікуючі засоби при легких харчових отруєннях.
- Аспірин, анальгін – болезаспокійливі і жарознижуючі засоби.
- Иодинол, фурацилін, настойка календули – для змазування чи полоскання при хворобах носоглотки.
- Нафтизин чи галазолін, ментолова олія, каметон (аерозоль) – при нежиті.
- Гідрокарбонат натрію (питна сода) – від печії, для полоскання горла.
- Нашатирний спирт (розчин аміаку) – при непритомностях, чаду, сильному сп'янінні.
- Свинцева примочка (розчин ацетату свинцю у воді – свинцевий цукор), троксевазин (мазь) – при забитих місцях.
- Крохмаль, тальк – присипки від попрілостей.
В аптечці повинні бути ще перев'язні засоби – бинти, марля, стерильні серветки, лейкопластир (у тому числі бактерицидний), перцевий пластир, а також піпетки, термометр, грілка, клізма. А тим, хто часто страждає застудами, можна порадити запастися гірчичниками і медичними банками. Якщо в аптечці є ще і пінцет, у вас не буде проблем з видаленням скалок.
Серед лік, даних нам самою природою, крім меду і прополісу, добре мати в будинку мінімальний набір сухих трав. М'яту, ромашку, шавлію використовують у виді відвару для полоскання горла і при зубному болі; корінь валеріани, плоди шипшини і глоду – щоб приготувати заспокійливі чаї.
Є стародавні лікарські засоби, що не втратили свого значення дотепер. Це перманганат калію (марганцівка), пероксид (перекис) водню, йод, нашатирний спирт, різні солі – нашатир, поварена, глауберова й англійська сіль, питна сода, , тіосульфат (гіпосульфит) натрію, ляпіс і інші срібні ліки, "свинцевий цукор" – ацетат свинцю, борна кислота... До числа старожилів домашньої аптечки можна прилічити й аспірин – найрозповсюдженний з жарознижуючих засобів.
1. Аликберова Л. Цікава хімія. – М.: Аст-пресс, 1999. – С. 535-543.
2. Большой энциклопедический словарь: химия. / Под. ред. И.Л. Кнунянц – М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. – 790 с.
3. Власов Л.Г., Трифонов Д.М. Цікаво про хімію. – К.: Техніка, 1968. – С. 165-168.
4. Домашняя химия: руководство на каждый день. – М.: Русское энциклопедическое товарищество, 2001. – 288с.
5. Допризовна підготовка: Підручник для 10-11 класів загальноосвітньої школи. – К.: Вежа, 1998. – С. 306-311.
6. Конарев Б.Н. Любознательным о химии. Органическая химия. – М.: Химия, 1982. – С. 166-168.
7. Курбатова С.В., Яшкин С.Н. Хімічні таємниці запаху. // http://www.uic.ssu.samara.ru/
8. Оудиан Дж. Основы химии полимеров. – М., 1974. – С. 32-37.
9. Седельников В.П. Эта всесильная химия. – Донецк: Донбасс, 1979. – С. 111-120.
10.Стрепихеев А.А., Деревицкая В.А., Слонимский Г.Л., Основы химии высокомолекулярных соединений. – М., 1967. – С. 21-26.
11.Сурова В.И. Химия в быту. – М.: Знание, 1977. – С. 21-25.
12.Химия на службе народного хозяйства. – Харьков: Прапор, 1966. – С. 18-25.
13.Химия в нашем доме. – Ужгород: Карпати, 1976. – С. 54-67.
14.Энциклопедия полимеров. – М., 1972-74, т. 1-2.