Харчова добавка аспартам Е951 (стр. 2 из 2)
V– об’єм аналізуємої проби, дм3;
Розрахунки проводять до другого десятичного знаку.
За кінцевий результат дослідження приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень.
2. Спектрофотометричний метод.
Метод заснований на визначені аспартаму у безалкогольних напоях безпосередньо після їх виготовлення за допомогою спектрофотометру. Цей метод метод не може бути використаний для напоїв, в склад яких входять амінокислоти і речовини білкової природи.
Обладнання і реактиви: спектрофотометр; колориметр фотоелектричний; ваги лабораторні; аспартам; натрій фосфорнокислий двузаміщений; калій фосфорнокислий однозаміщений; нінгідрин (х.ч.); фруктоза (ч.д.а.); ректифікований етиловий спирт; папір фільтрувальний; ваги лабораторні; рН-метр; мірні колби; градуювальні піпетки; скляний рідиний термометр; електроплитка побутова; водяна баня; механічний годинник.
Приготування буферного розчину:
Наважку натрію фосфорнокислого однозаміщеного (Na2HPO4 * 12H2O) масою 28,870 г. переносять у мірну колбу на 1000см3, розчиняють в дистильованій воді, доводять до мітки і перемішують до повного розчинення.
Наважку калію фосфорнокислого однозаміщеного (KH2PO4)3 масою 4,535 г. переносять у мірну колбу на 500 см3, розчиняють в дистильованій воді, доводять до мітки і перемішують до повного розчинення. В конічній колбі змішують 484,5 см3 розчину Na2HPO4 і 15,5 см3 розчину KH2PO4. При необхідності доводять рН буферної суміші даними розчинами до (8,0±0,1) одиниць.
Приготування нінгідринового розчину:
Розчиняють в 500 см3 буферного розчину 1,5 г фруктози, після чого розчиняють у ньому 2,5 г нінгідрину.
Приготування базового розчину аспартаму:
20 мг аспартаму розчиняють при перемішуванні і нагріванні до 50–70 см3 дистильованої води. Розчин переливають у мірну колбу місткістю 100 см3 і доводять до мітки дистильованою водою.
Приготування ряду робочих розчинів аспартаму для побудови градуювального графіку:
В пробірках місткістю по 10 см3 кожна, готують робочі розчини аспартаму, об’єм і концентрація яких вказана в таблиці 1.
Таблиця 2
| Назва показника | Номер пробірки | ||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | |
| Об’єм базового розчину аспартаму, додають у пробірку, см3 | 2,0 | 2,5 | 3,0 | 3,5 | 4,0 | 4,5 | 5,0 | 5,5 | - |
| Об’єм дистильованої води, додають в пробірку, см3 | 8,0 | 7,5 | 7,0 | 6,5 | 6,0 | 5,5 | 5,0 | 4,5 | 10 |
| Концентрація аспартаму у робочому розчині, мг/см3 | 4,0 | 5,0 | 6,0 | 7,0 | 8,0 | 9,0 | 10,0 | 11,0 | - |
Умови проведення аналізу:
Температура базового, робочих розчинів аспартаму, буферного розчину, нінгідринового розчину і розчину етилового спирту – (18,0±2,0) оС.
рН розчину нінгідрину – (8,0±0,1) од.
Вміст аспартаму необхідно визначати після розливу напою.
Нінгідриновий розчин повинен зберігатися у коричневому скляному посуді в холодильнику. Він може використовуватися протягом двох неділь після приготування.
Побудова градуювального графіку:
Для побудування градуювального графіку в окремі пробірки переносять по 6 см3 кожного робочого і до них додають 3 см3 нінгідринового розчину.
Пробірки витримують 16 хв. в киплячій бані, потім за 20 хв охолоджують до (20±1) оС, після чого із кожної пробірки в окрему пробірку переносять по 3 см3 розчину, до якого додають по 5 см3 етилового спирту з об’ємною долею 60%.
Оптичну густину розчину визначають на спектрофотометрі при довжині хвилі 570 нм в кюветі товщиною 10 мм. Контрольним розчином служить розчин пробірка №9 (нульового розчину) і етилового спирту з об’ємною долею 60%, змішують в таких самих кількостях, як і інші проби.
Проведення аналізу:
В досліджуваних зразках напоїв видаляють вуглекислий газ при температурі не вище 20 оС і фільтрують зразки через фільтр розміром пор не більше 0,5 мкм. 20 см3 профільтрованої проби переносять у мірну колбу місткістю 100 см3 і доводять дистильованою водою до мітки.
В пробірку місткістю 10 см3 переносять по 6 см3 кожного розбавленого зразка і до них добавляють по 3 см3 нінгідринового розчину.
Пробірку витримують 16 хв в киплячій бані, потім за 20 хв охолоджують до 20 оС, після чого із кожної пробірки в окрему пробірку переносять по 3 см3 розчину, до якого додають по 5 см3 розчину етилового спирту з об’ємною долею 60%.
Оптична густина розчину досліджуваних зразків визначають порівнюючи з нульовою пробою на спектрофотометрі при довжині хвилі 570 нм в кюветі товщиною 10 мм.
Обробка результатів:
Концентрацію аспартаму в розбавлених зразках досліджуваного напою визначають по оптичним густинам зразків.
Концентрація аспартаму С, мг/100 см3, в напоях визначають за формулою:
,де Ср – концентрація аспартама в розбавлених зразках, мг/100 см3;
К – ступінь розбавлення.
4. Застосування аспартаму в харчовому виробництві
Гігієнічні норми: ДДН 40 мг/кг ваги тіла в день. Небезпека по ГН-98: ГДК у повітрі робочої зони 2 мг/м3, клас небезпеки 3; ГДК у воді 1,0 мг/л, клас небезпеки 4. ЄС: відповідно до Директиви по підсолоджувачам (червень 1994) дозволений в 12 групах харчових продуктів, низькокалорійних або без цукру, і в 12 групах продуктів, споживаних у малій кількості – до 4000 мг/кг. У РФ дозволений у жувальній гумці із цукром як підсилювач смаку й аромату в кількості до 2,5 г/кг (п. 3.14.9 СанПіН 2.3.2.1293–03); у безалкогольних напоях на основі ароматизаторів, фруктових соків, молочних продуктів без додавання цукру або зі зниженою калорійністю, напоях алкогольних з утримуванням спирту не більше 15 об.%, напоях, що містять суміш безалкогольних напоїв і пива або сидру, вина, лікеро-горілчаних виробів, біологічно активні добавки до їжі рідкі в кількості до 600 мг/кг; у десерти ароматизовані на водній основі, на зерновій, фруктовій, овочевій, молочній, яєчній і жировій основі без додавання цукру або зі зниженою калорійністю, кондитерські вироби зі зниженою калорійністю або без додавання цукру, сендвічі з начинкою на основі какао, молочних продуктів, сухофруктів, жиру, фруктах консервованих зі зниженою калорійністю або без додавання цукру, джемах, варенні, мармеладі зі зниженою калорійністю, продуктах переробки фруктів і овочів зі зниженою калорійністю, сухих сніданків із зернових з утримуванням харчових волокон більше 15% або отрубів не менш 20% у кількості до 1 г/кг; у сухих закусках і сніданках у кількості до 500 мг/кг; у кондитерських виробах зі зниженою калорійністю або без додавання цукру на основі крохмалю, какао, сухофруктів, біологічно активних добавках до їжі твердих у кількості до 2 г/кг; у жувальній гумці без додавання цукру, біологічно активних добавках до їжі – вітамінах і мінеральних речовинах у формі сиропів і жувальних таблеток у кількості до 5,5 г/кг; у морозиві (крім вершковому й молочного), фруктовому льоді зі зниженою калорійністю або без додавання цукру, спеціалізованих дієтичних продуктах для зниження маси тіла в кількості до 800 мг/кг; у фруктові й овочевих кисло-солодких консервах, кисло-солодких консервах з риби, рибних маринадів, ракоподібних і молюсків у кількості до 300 мг/кг; у соусах і гірчиці в кількості до 350 мг/кг; у здобних хлібобулочні й борошняних кондитерських виробах для дієтичного харчування в кількості до 1,7%; у супах зі зниженою енергетичною цінністю в кількості до 110 мг/кг; в «прохолодних» (освіжаючих подих) цукерках (таблетках) без додавання цукру в кількості до 6 г/кг; у пиво зі зниженою енергетичною цінністю в кількості до 25 мг/кг (п. 3.15.1 СанПіН 2.3.2.1293–03); для роздрібного продажу (п. 2.1 СанПіН 2.3.2.1293–03).
Застосування: Основними областями використання є виробництво напоїв, молочних продуктів, кондитерських виробів. Часто застосовується в складі суміші підсолоджувачів. Добре сполучається з ацесульфамом К. При цьому проявляється не тільки кількісний, але і якісний синергізм. Обидві речовини приблизно в 200 разів солодше цукру, а в суміші – в 300 разів. Солодкість ацесульфама відчувається миттєво, але не дуже довго, солодкість аспартама, навпроти, відчувається не відразу, але тримається довше. Суміш обох в різних пропорціях дозволяє підібрати оптимальну насолоду для будь-якого продукту. Для варіння й випічки, а також для кислих харчових продуктів із тривалим строком зберігання (соуси, гірчиця) аспартам непридатний, тому що розщеплюється на складові, втрачаючи при цьому свої функції. У дуже невеликих дозах може проявляти властивості підсилювача смаку.
Список літератури
1. Сарафанова Л.А. Пищевые добавки: Энциклопедия. – 2-е изд., испр. и доп. – СПб: ГИОРД, 2004, – 808 с.
2. Д.К. Шапиро. Практикум по биологической химии. Под ред. А.С. Вечера. Изд 2-е, перераб. и доп. Минск, «Вышэйш. школа», 1976. – 288 с.
3. Гост 30059–93 Напитки безалкогольные. Методы определения аспартама, сахарина, кофеина и бензоата натрия.4. Химическая энциклопедия: в 5 т.:т. 1: А Дарзана / Редкол.:КнуняцИ.Л. (глав. ред.) и др. – М.: Сов.энцикл. 1988. – 623 с.
5. Орлова Н.Я. «Фізіологія та біохімія харчування» – К.:Київ. Державний торгівельно-економічний університет, 2001. – 248 с.
6. Пищевая химия/ Нечаев А.П., Траунберг С.Е., Кочеткова А.А. и др. Под ред. А.П. Нечаева. – СПб.:ГИОГД, 2001. – 592 с.