Узагальнюючи викладене про різні види інтеграцій та проблемно – інтегративний підхід до викладання хімії, слід зазначити, що його результатом повинні бути наступні досягнення учнів у навчально – пізнавальній діяльності [8]:
- знання набувають системного характеру і можуть вільно використовуватись шляхом трансформації в іншій галузі;
- шляхом оволодіння складними видами діяльності (моделювання), уміння набувати гнучкості й високого рівня узагальненості, що сприяє інтегративному використанню знань, перенесенню методів однієї науки в іншу, що лежить в основі творчої діяльності людини;
- стає цілісною світоглядна картина, посилюється ціннісна сторона пізнання;
- формується високий рівень навчальної мотивації;
- спостерігається розвиток особистої активності, пізнавальної та інтелектуальної ініціативи.
1.3.ЗАСОБИ ІНТЕГРАЦІЇ ПРИРОДНИЧИХ ЗНАНЬ
Зважаючи на вище викладене, ідеї інтеграції змісту природничих знань з кожним роком займають все більш чинне місце в освітньому просторі як України, так і зарубіжних країнах [9, 12, 13, 14, 15]. Можна назвати у зв’язку з цим такі освітні проекти як «Людина і природа» (Великобританія), «Закономірності навколишнього світу» та «Діалектика та екологія» (Росія) тощо. Відображенням інтеграційних тенденцій є також введення у вищій школі Російської федерації та деяких вузах України курсу «Концепції сучасного природознавства».
Не всі проекти виявились однаково вдалими. Бо дуже важливим з дидактичної та методологічної точки зору є вибір ефективних засобів інтеграції, тобто стрижневих ідей, які проходять наскрізною лінією через увесь матеріал предмета (а ще краще – усіх природничих предметів), об’єднують його, і на які у подальшому будуть «нанизуватись» конкретні знання. На вибір засобів інтеграції у поглядах науковців поки – що немає одностайності. Кожен із авторів намагається «вибудувати» курс, базуючись на різних концептуальних засадах.
Привабливою є, наприклад, спроба створення курсу природознавства на основі ідей соціальної екології [16] – включення людини і людства в цілому в природні системи. Досить цікавими видаються також проекти, що базуються на використанні еволюційно–сенергетичної парадигми [17], а також підхід, в якому засобом інтеграції виступає ідея транс дисциплінарних зв’язків, що створюються при використанні «класичної та некласичної стратегій природничо-наукового мислення» [15]. Проте зазначені підходи не охоплюють всього змісту природничих наук, а два останні до того ж передбачають досить високий рівень абстрактного мислення, тому вони більш прийнятні для вищої школи.
Тому, найбільш вдалим і продуктивним для інтеграції природничих знань є підхід, реалізований в освітній програмі «Довкілля»[13,18-20 ], розроблені під керівництвом проф. В.Р.Ільченко. Запропонована нею концепція передбачає вивчення різних предметів на основі загальних законів та уявлень, відмову від заучування великого об’єму емпіричному матеріалу, деталей. Натомість наголошується необхідність засвоєння найбільш загальних законів та понять.
Головним чинником інтеграції в «Довкілля» є послідовне використання фундаментальних законів та закономірностей природи (ФЗП) – збереження, спрямованості процесів до мінімуму енергії взаємодії та їх періодичності. Всі явища та процеси, що вивчаються в шкільних курсах, пояснюються дією ФЗП, що сприяє цілісності та системності розгляду.
Безумовними перевагами такого вибору інтегруючих чинників є, з одного боку, універсальний характер ФЗП, які діють на всіх поверхах ієрархічної структури матерії, а з іншого – можливість їх застосування у середній школі. Суть ФЗП (звичайно, поки що не у повному обсязі) зрозуміло навіть учням молодших класів. Про це свідчать дослідження психологів [21] та більш ніж десятирічний досвід викладання курсу «Довкілля»[14,18,22].
Отже, під час вивчення будь-якої теми, явища відбувається включення його в цілісну систему знань шляхом виявлення в ньому проявів загальних законів природи. За свідченням психологів, лише при такому підході засвоєння знань у свідомості учнів відбувається структурування, систематизація та осмислення одержаної інформації, що сприяє розвитку мислення і встановленню природничонаукових зв’язків, які виявляються лише при взаємодії елементів цілісних систем. Роздрібнені і несистематизовані знання лише тренують пам’ять, а не розвивають мислення. Тому, на мою думку, необхідно відмовитись від емпіричних даних, деталей, а необхідно сприяти кращому засвоєнню матеріалу через міжпредметні та внутрішньопредметні інтеграції.
2.ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖННЯ
2.1 ВІДОБРАЖЕННЯ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВЯЗКІВ У ПРОГРАМІ З ХІМІЇ(ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ)
Проаналізуємо програми з хімії чинної і для 12 – річного терміну навчання та визначимо, які зміни відбулися у кожному з класів (табл. 1)[23,24].
Таблиця 1 – Основні розділи програми з хімії
| Програма з хімії Міністерства освіти та науки України для загальноосвітніх навчальних закладів (2001 р.) | Програма з хімії Міністерства освіти та науки України для загальноосвітніх навчальних закладів (2004 р.) |
| Вивчають з 8 по 11 класи по 2 години в тиждень | Вивчають 7, 10, 11 класи по 1 години в тиждень, 8, 9 класи по 2 години в тиждень. |
| 7 клас - не вивчають | 7 клас:- початкові хімічні поняття (17 год.);- прості речовини: метали та неметали (10 год.) |
| 8 клас:- початкові хімічні поняття (18 год.);- прості речовини. Повітря (14 год.);- складні речовини. Основні класи неорганічних сполук (20 год.); - хімічні реакції (9 год.) | 8 клас:- кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами (8 год.);- основні класи неорганічних сполук (25 год.);- періодичний закон і періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва. Будова атома (15 год.);- хімічний зв'язок і будова речовини (10 год.). |
| 9 клас:- періодичний закон і періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва. Будова атома (17 год.);- хімічний зв'язок і будоваречовини (8 год.);- розчини (15 год.);- загальні відомості про метали (22 год.). | 9 клас:- розчини (15 год.);- хімічні реакції (9 год.);- органічні сполуки (30 год.). |
| 10 клас:- загальні відомості про неметали та їх сполуки (28 год.);- органічні сполуки (34 год.). | 10 клас:- неметалічні елементи та їхні сполуки (14 год.);- металічні елементи та їхні сполуки (14 год.). |
| 11 клас:- органічні сполуки (38 год.);- роль хімії в житті суспільства (8 год.);- узагальнення знань про неорганічні та органічні речовини (13 год.). | 11 клас:- органічні сполуки (30 год.). |
| 12 клас:знання з природничих предметів узагальнюються в курсі «Людина і природа». |
1. У програмі 2004р вивчення хімії починається з 7 класу (1 година в тиждень), у програмі ж 2001р. воно передбачалось з 8 класу (2 години в тиждень). Саме це дасть змогу на етапі основної школи надати учням базові хімічні знання, зосередити увагу на необхідності вивчення хімії, на застосуванні хімічних знань у подальшому житті.
Основною метою теми «Початкові хімічні поняття» є не завантаження дітей інформацією (у діючий програмі передбачається також вивчення понять кількість речовини, моль – одиниця кількості речовини, стала Авогадро, молярна маса), а надання елементарних і основних знань з хімії. Учні навчаються наводити приклади металічних і неметалічних елементів, простих і складних речовин, хімічних явищ у природі та побуті; розрізняють фізичні тіла, речовини, матеріали, фізичні і хімічні явища, фізичні та хімічні властивості речовин, чисті речовини і суміші, прості і складні речовини, атоми, молекули, йони, використовують закон збереження маси речовини для складання рівнянь хімічних реакцій (розкладу, сполучення, горіння), а періодичну систему як довідкову. При цьому час відбувається міжпредметна інтеграція «фізика – хімія», адже у фізиці розглядають ті ж поняття, що і в хімії. Учні отримують більш глибокі знань від того, що вони на обох предметах вивчають однакові поняття.
Що ж стосується поняття хімічна реакція, то семикласники не просто «чують» його, а вчитель їм демонструє різні реакції, які супроводжуються:
виділенням газу; випаданням осаду; зміною забарвлення; появою запаху;
тепловим ефектом.
Наступною темою у 7 класі є «Прості речовини: метали та неметали ». Тут розглядаються елементи Оксиген і Ферум (але, я вважаю, що доцільно було б вивчати ( так було у програмі 2001р.) і елемент Гідроген, адже він один із основних елементів, який має протилежні властивості - металів та неметалів.), які є прикладами металів та неметалів. Вивчення цих представників простих речовин забезпечує краще розуміння такої класифікації. Учні оцінюють наслідки процесу іржавіння заліза, значення каталізаторів, і основне, на мою думку, це те, що вони характеризують роль кисню в життєдіяльності організмів, і проводять аналіз колообігу Оксигену.
Знайомляться з різноманітними методами вивчення хімічних сполук та явищ, з експериментом та спостереженням, а також із законом як формою наукових знань.
Щодо міжпредметних зв’язків, то у кінці 1 семестру на уроках фізики, діти знайомляться з будовою атому, у цей час у хімії закінчують вивчати тему «Початкові хімічні поняття» і є ймовірність використовувати фізичні знання при розгляді елементів та їх сполук – це по-перше, а по-друге це - роль кисню в життєдіяльності організмів і колообіг Оксигену учні можуть і повинні згадати з біології. Адже на початку 7 класу вчителі біології знайомлять учнів з цими поняттями, а також з новим і незрозумілим поки-що їм процесом – фотосинтезом. Але чи доцільно це робити біологам? На мою думку ні, бо це хімічне поняття. Тому існує два рішення [25, 26]:
1) вивчати це поняття раніше, разом з фізичними та хімічними явищами;
2) вводити це поняття у біології пізніше, а саме у другому семестрі, а не на початку сьомого класу.