За період з 1992 по 1999 рік без змін якість води збереглася у 46,15% пунктів, стала кращою у 53,15% та лише у 0,7% пунктів стала гіршою.
Порівняння зміни екологічного стану з 1987 року по 1999 рік свідчить про те, що у 31,47% пунктів якість води залишається без змін, покращання якості води спостерігається у 58,04% пунктів спостережень. Погіршення якості води зафіксовано у 10,49% пунктів.
Таким чином з 1992 по 1999 рік спостерігається тенденція до покращання екологічного стану басейну р.Дніпро. Особливо необхідно підкреслити, що ця тенденція висвітлюється у порівнянні і з 1987 роком, що дозволяє з достатньою мірою впевненості говорити про обгрунтованість даного висновку, так як за цей період спостерігалися різні кліматичні умови. Певним чином на зміні екологічної ситуації у басейні р. Дніпро позначилась загальна тенденція до зниження антропогенного навантаження через спад виробництва в Україні. В той же час погіршення екологічного стану в ряді пунктів басейну р. Дніпро потребує спеціального розгляду для виявлення причин погіршення та тлі загальної тенденції до покращання. Потребує також аналізу відсутність зміни якості води майже у 32% пунктів контролю.
Аналіз динаміки значення індексу за сольовим складом поверхневих вод басейну р. Дніпро в період з 1987-1999 рр. свідчить про те, що різке погіршення у 1992 році та покращання у 1999 році якості води за цією характеристикою може бути пов'язане зі зміною водності у досліджувані періоди. За період з 1987 по 1992 рік без змін за цим показником залишилося 54,86% пунктів контролю, якість води покращалась у 4,86% пунктів, погіршення якості води за цим показником відмічається у 40,28% пунктів контролю. Зміна екологічного індексу за сольовим складом в період з 1992 по 1997-1999 роки носить зовсім інший характер. При майже незмінній кількості пунктів, в яких якість води залишилася без змін (58,16%), поліпшення спостерігається вже у 43,03% пунктів, а погіршення - лише в 1,42% відсотків. Порівняння екологічного індексу за сольовим складом між 1987 та 1997-1999 роками свідчить, що в цьому випадку без змін залишилося 60,28% пунктів, погіршення екологічного стану - у 23,4%, поліпшення - 16,31% пунктів контролю. Тобто у цілому за показниками сольового складу якість води за досліджуваний період, хоча і зазнавала суттєвих змін (коливань), але у цілому залишилась майже на одному і тому ж рівні.
Зміна індексу за еколого-санітарними (трофо-сапробними) критеріями у порівнянні з сольовим індексом менш значна. Спостерігається загальна тенденція до збільшення пунктів, у яких відмічається покращення якості води. В той же час залишається значний відсоток пунктів, у яких позитивні зміни не відбуваються. Це може бути пов'язано як з високими фоновими значеннями складових цієї характеристики, так і з незадовільною роботою очисних споруд.
За період з 1987 по 1992 рік відбувалися наступні зміни за еколого-санітарними критеріями: без змін залишалася якість води у 68,06%, погіршення відмічалося у 6,25%, поліпшення - 25,69% пунктів контролю.
За період з 1992 по 1997-1999 роки покращення екологічного стану відмічається вже у 36,11% без змін залишається у 51,39% пунктів, в той же час погіршення якості води відмічається вже у 12,5%.
Зміни якості води в окремих пунктах не носять систематичного характеру. Так в пунктах, які в період з 1987 по 1992 роки характеризувалися покращенням якості води, у наступний період (з 1992 по 1997-1999 роки) часто якість води погіршувалась. Незважаючи на це загальна тенденція зміни якості води за цим показником є виразно позитивною. Порівняння екологічного стану 1987 з 1997-1999 роками дає таки результати: "без змін" - 54,86%, "стало гірше" - 0,69%, "стало краще" - 44,44%. В той же час, абсолютні значення цього блокового екологічного індексу залишаються дуже високими.
За період з 1987 по 1992 рік відбувалося погіршення екологічного стану поверхневих вод басейну р. Дніпро за показниками токсичної дії. Починаючи з 1992 року якість води за цими показниками суттєво покращала. Без змін залишилась якість води лише у 20,98% пунктів, в той же час як покращення було зафіксовано у 72,73% пунктів контролю.
Порівняння за цим індексом екологічного стану поверхневих вод басейну р. Дніпро у 1987 та 1999 роках свідчить про стійку тенденцію до покращення за показниками цього блокового індексу та обгрунтованість цього висновку. Але перед тим, як робити оптимістичні висновки варто зважити на наступне.
Основний "внесок" в такі позитивні зміни робиться ділянками басейну з найбільш розвинутою промисловістю (так званий Дніпропетровсько-Запорізький коридор). Тобто ті райони на рівень забрудненості вод річок яких спад виробництва позначився найбільшою мірою. Втім очевидно, що коли подібні позитивні зміни не пов'язані з природоохоронною політикою та реалізованими природоохоронними заходами, загроза "відновлення" попереднього стану забрудненості ніякою мірою не усунена і вона буде збільшуватись по мірі стабілізації та відновлення обсягів виробництва промисловості.
Необхідно враховувати і те, що за останні роки відбувається деяке зменшення частоти відбору проб та кількості параметрів, за якими виконуються спостереження, що може певним чином впливати на абсолютні величини індексу.
Виконання оцінки екологічного стану поверхневих вод у басейні р. Дніпро за офіційно діючою "Методикою..." дає дещо усереднену інформацію, яка в деяких випадках приховує наявність погіршення якості води за окремими показниками за рахунок покращення інших. Саме тому були виконані розрахунки екологічних індексів та їх складових (блокових індексів) за модифікованою методикою з урахуванням найгірших значень показників. Розрахунки за модифікованою методикою показали, що у 1987 р. майже 48% пунктів контролю мали інтегральний екологічний індекс більше 6. У 1992 році кількість таких пунктів складала вже 53,47%, а у 1997-1999 рр. - лише 34,03%. Таким чином, висновок про тенденцію до покращання екологічного стану у басейні р. Дніпро підтверджується при проведенні розрахунків за модифікованою методикою. В цілому ж загальна характеристика екологічного стану у цьому випадку більш "песимістична". Найбільш незадовільна екологічна ситуація при використанні цієї методики спостерігається при оцінці за показниками еколого-санітарного (трофо-сапробного) індексу. Пункти, що характеризуються найбільшими значеннями, розташовані достатньо мозаїчно і знаходяться як у південній, так і у північній частинах басейну. При загальній тенденції до покращання екологічного стану басейну р.Дніпро кількість пунктів, у яких значення індексу за еколого-санітарними показниками перевищує 6,0 залишається у 1997-1999 роках на рівні 34,72%. Аналіз зміни екологічного стану поверхневих вод басейну р. Дніпро за індексом показників токсичної дії свідчить, що кількість пунктів, де значення індексу менше 4, зростає за період з 1987 р. по 1992 р. з 2,08% до 11,11% та до 38,89% у 1997-1999 рр. Цей факт підтверджує висновок про загальне покращення токсикологічної ситуації у басейні р. Дніпро, особливо у період з 1992 по 1997-1999 роки.
Таким чином, оцінка динаміки якості поверхневих вод басейну р. Дніпро за період з 1987 року по 1999 рік свідчить про наявність загальної тенденції покращення екологічного стану якості поверхневих вод басейну за інтегральними показниками.
В той же час, слід підкреслити, що використаний метод оцінки і порівняння якості вод дозволяє зробити лише загальні ("для басейна в цілому") висновки. Метод був обраний цілком свідомо, оскільки він менше, порівняно з більш "тонкими" методами та статистичними моделями, залежить від якості вихідних даних, та, з іншого боку, дозволяє робити статистично обгрунтовані висновки за рахунок використання великих обсягів вихідної інформації. При цьому, при аналізі та інтерпретації результатів розрахунків слід постійно мати на увазі, що даний метод дозволяє говорити лише про загальну тенденцію для всього басейну; в той же час висновки по окремим ділянкам та пунктам контролю слід робити дуже обережно, оскільки даний метод пристосований саме для великих масивів даних, при обробці яких окремі похибки в оцінці стану якості вод в окремих пунктах спостереження усереднюються, і за рахунок цього загальна тенденція виявляється достатньо достовірно (за принципом великих чисел).
З цієї точки зору виконану роботу слід вважати як перший (початковий) етап більш глибокого аналізу екологічного стану басейну ріки Дніпро, чинників впливу на нього та ефективності заходів, які реалізуються в межах Національної програми та окремих регіональних програм. Особливо це стосується тих пунктів контролю та басейнів приток Дніпра де на фоні загальної тенденції до покращення якості води спостерігається погіршення або стабільно низькі значення екологічних індексів.
Наведені в цьому розділі результати є однією з перших спроб використання "Методики оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями ..." саме для оцінки динаміки якості вод по роках в масштабі великого басейну. Використання комплексних оцінок (екологічних класифікацій), коефіцієнта забрудненості, екологічного індексу та його блокових складових тощо) дозволяє узагальнити великі обсяги екологічної інформації та отримати інтегровану оцінку динаміки екологічного стану як водного басейну у цілому, так і окремих його ділянок.
Слід зазначити, що у цілому "Методика ..." виявилась цілком придатною, зважаючи на результати, які, по-перше, дуже наочні, а по-друге, досить легко піддаються змістовній інтерпретації.
Надійність цієї оцінки залежить як від якості вихідної інформації, так і від розробленості методів, що використовуються. Розрахунки, виконані з використанням "Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями" показали, що ця методика потребує цілого ряду уточнень. Зокрема:
- в "Методиці..." відсутні чіткі вимоги до статистичної обробки вихідної інформації (вимоги до обсягів вихідної інформації, порядок використання статистик типу середніх значень тощо, методи побудови інтервалів достовірності навколо точкових оцінок тощо);