Реферат на тему:
Оцінка динаміки якості поверхневих вод басейну р.Дніпро
Стратегічне планування є головним механізмом екологічного управління природоохоронною діяльністю. Основною організаційною формою при цьому виступають екологічні програми різного рівня (від місцевих до Національних та Міжнародних). Прикладом такої програми в Україні є "Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води" [1].
Українська частина басейну Дніпра має складні екологічні проблеми. Водами Дніпра забезпечується біля 30 млн жителів України і приблизно 75% сільськогосподарського землекористування. Біля 80% водних ресурсів України складають ресурси Дніпра, понад 10 тис. підприємств використовують його води. У басейні функціонують біля 50 великих зрошувальних систем і чотири атомні станції. Тривале інтенсивне водокористування, розвиток багатьох галузей промисловості призвели до того, що спроможність до самоочищення природної системи басейну порушена. Щорічно в басейні Дніпра забирається біля 17 км3 води й у водні об'єкти надходить приблизно 8 км3 стічних вод, що містять багато забруднюючих речовин. Це позначається на якості не тільки поверхневих, але і підземних вод. Як відомо, підприємства окремих галузей господарства скидають специфічні забруднюючі речовини. Наприклад, підприємства хімічної промисловості: важкі метали, феноли, ртуть, фтор і т.ін.; чорної металургії: феноли, нафтопродукти, завислі речовини, іони хлоридів, заліза, сульфатів і т.ін. Агресивність промислових стоків велика, а тільки підприємства хімічної промисловості басейну за рік скидають біля 400 млн.м3 неочищених вод [2].
Розв'язання накопичених протягом тривалого часу екологічних проблем у басейні Дніпра потребує значних фінансових ресурсів. Для раціонального використання коштів необхідно визначити пріоритетні завдання та відпрацювати ефективні та економічно вигідні рішення і етапи їх реалізації.
Вирішення завдань "Національної програми…" вимагає активізації усіх видів ресурсів, в тому числі і науково-технічного потенціалу [4].
Інформаційне забезпечення процесів планування, реалізації, моніторингу та оцінки ефективності екологічних програм (регіональних, локальних та басейнових) повинно інтегрувати в першу чергу дані, що стосуються різних аспектів суспільного розвитку – економічних, соціальних та екологічних. При цьому необхідно також враховувати дані та інформацію, що відображають різні суб"єктивні погляди учасників процесу планування та реалізації програм [5].
Екологічні показники з точки зору аналізу ефективності реалізації завдань "Національної програми…" є результуючими всієї водоохоронної діяльності і достатньо об"єктивно відображають зміни екологічного стану як окремих його ділянок, так і басейну в цілому.
Інтегроване управління водними ресурсами є ключовим моментом у реалізації екологічної політики країни: інтеграція природоохоронних програм різних організаційних структур, інтеграція системи моніторингу, інтеграція інформаційних потоків тощо.
Однією з головних задач інтегрованого управління водними ресурсами є екологічне оздоровлення водних джерел, розв'язання конфліктів між інтересами водокористувачів, які мають різні системи вимог.
При впровадженні екологічних імперативів в управління водоохоронною діяльністю крім врахування різних вимог водокористувачів доцільно також враховувати належність об'єкту управління до природної чи господарської ланки кругообігу води.
Збереження природного стану екосистем та їх різноманіття у природних ланках кругообігу води повинно бути головним пріоритетом водоохоронної діяльності в межах річкового басейну. В той же час водоохоронна діяльність в водогосподарських комплексах повинна бути спрямована на підтримку такого стану екосистем (штучно створених водних об’єктів), який би забезпечував можливість відновлення якості води, що відповідає технологічним вимогам первинних та вторинних водокористувачів та якості води, необхідної для відтворення життєвого середовища екосистем [3].
Забезпечення відновлення та збереження сталого функціонування екосистем водних об'єктів, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності, захист водних ресурсів від забруднення та виснаження можливе лише за умов впровадження реалістичного підходу до розв'язання екологічних проблем з визначенням пріоритетних дій та їх цільової спрямованості. Однією з умов досягнення екологічної безпеки водних екосистем є розробка та впровадження у господарську практику комплексу регіональних екологічних нормативів, вимог, правил, а також створення геоінформаційних систем підтримки прийняття управлінських рішень.
Екологічну оцінку динаміки якості води річок та водосховищ басейну Дніпра було виконано за періоди: 1987 рік - як близький за рівнем водності до середньо-багаторічного рівня водозабезпеченості басейну; 1992 рік - як початок кризових явищ у економіці країни; 1997-1999 роки - як період реалізації програм оздоровлення басейну Дніпра.
Екологічна оцінка якості води річок басейну Дніпра виконана за «Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями» (1998). Для розрахунків екологічних індексів якості вод використовувалися дані Укрдержкомгідромету.
Аналіз екологічного стану поверхневих вод басейну у 1987 році виконувався на 109 контрольних створах 40 водотоків за 55 параметрами водного середовища, а у 1992 році - на 103 створах 41 водотоку за 44 параметрами. Як вже відмічалось, надійність оцінки якості вод залежить від надійності екологічної інформації, яка використовується. Нажаль, у різні роки істотно змінюється як кількість пунктів, так і перелік параметрів контролю якості води та строки і періодичність відбору проб, що не може не впливати на результати аналізу екологічної ситуації. Проте, достатньо великий обсяг інформації дозволяє з певним ступенем надійності оцінювати стан поверхневих вод басейну в цілому.
Результати водогосподарської (за рибогосподарськими нормативами) та екологічної оцінки якості води річок свідчать про те, що екологічний стан водотоків басейну в цілому в 1987 році був кращим, ніж у 1992. У якості інтегральної водогосподарської оцінки використано коефіцієнт забрудненості. Розрахунки виконано за офіційно затвердженою методикою "Рекомендации по применению обобщенного показателя для оценки уровня загрязненности природных вод - коеффициента загрязненности" (1982 р.) У якості базових нормативів використано рибогосподарські ГДК забруднюючих речовин, як більш жорсткі. Аналіз цих результатів свідчить про те, що коефіцієнт забрудненості поверхневих вод (КЗ) у 1992 році як і екологічний індекс був вищим у порівнянні з 1987 роком.
У 1987 році більшість пунктів контролю басейну Дніпра (37,6% створів) за екологічним індексом, розрахованим за середніми значеннями показників, можна було віднести до ІІІ категорії («досить чисті води»); а у 1992 році кількість пунктів такої категорії дорівнювала лише 17,5%. У 1987 році в 34,9% створів якість води виходила за межі ІІІ категорії (тобто ці води відносилися до категорій забруднених), а в 1992 році кількість таких створів дорівнювала 54,4%. Відповідно, за екологічним індексом, розрахованим за найгіршими значеннями показників у 1987 р., більшість створів (49,5%) можна було віднести до III-IV категорії, а у 1992 році 52,4% створів - до IV-V категорії.
Динаміка якості вод водосховищ дніпровського каскаду виражена не так яскраво, як це спостерігається у річках басейну Дніпра. Проте якість води водосховищ у 1992 році була гіршою у порівнянні з 1987 роком. Зокрема у 1987 році за максимальними значеннями екологічного індексу до категорії "чистих вод" відносилось 53,1% пунктів спостережень, а у 1992 році - лише 35,6%.
Необхідно звернути увагу на те, що за узагальненими екологічними індексами можливо оцінити лише загальну екологічну ситуацію. Для розуміння того, які саме складові екологічного індексу зазнали змін, необхідно розглянути динаміку блокових індексів якості води. При екологічній оцінці найбільш суттєвим є значення індексу трофності, що пов'язане з великою кількістю показників, за якими він розраховується, та особливостями функціонування водних екосистем басейну (для річок басейну характерна природна висока трофність). Достатньо високі значення показників індексу сольового блоку для деяких південних районів пов'язані з певними недоліками "Методики ..." за якою проводились розрахунки. Для цих вод характерною (природною) є висока мінералізація у зимовий період, що завищує оцінку ступеню забрудненості вод за показниками сольового складу. Саме тому доцільно розробити спеціальну шкалу якості даної категорії вод (перехідних між прісними та солонуватими).
Співставлення даних дозволяє зробити висновок про те, що у 1992 році екологічна оцінка якості води річок басейну Дніпра за блоковими індексами (розрахованими як за середніми значенням, так і за найгіршими) свідчить про погіршення у порівнянні з 1987 роком якості води перш за все за показниками сольового складу та токсичної дії.
При виконанні порівняння між окремими часовими періодами використовувались середні значення індексів (інтегральних та блокових). Слід зауважити, що такий підхід до порівняння часових рядів має очевидні недоліки. Втім, оскільки, по-перше, ряди даних за 1997-1999 рік мають достатню довжину (20-30 спостережень на кожний пункт контролю), та по-друге, цей період порівнюється з двома суттєво відмінними роками (1987 та 1992), це до певної міри виправдовує саме такий спрощений підхід, що базується на моделі варіаційної статистики.
Аналіз екологічної інформації дозволяє зробити висновок про те, що за період з 1987 по 1992 рік якість води у 64,58% пунктів залишилась без змін, за окремими показниками складу поверхневих вод покращалась у 20,14% пунктів, та у 15,28% стала гіршою.