Т – термін корисного використання об’єкта основних засобів;
К – кумулятивний коефіцієнт;
Тк – кількість років, що залишилися до кінця корисного використання об’єкта;
SТ – сума числа років корисного використання об’єкта основних засобів;
АВ – місячна сума амортизаційних відрахувань;
Ом – місячний обсяг продукції (робіт, послуг);
Ва – виробнича ставка амортизації;
О – загальний обсяг продукції.
Крім вищенаведених методів, підприємство може застосувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, передбачених податковим законодавством.
Нарахування амортизації проводиться протягом всього періоду експлуатації основного засобу. При вибутті основного засобу сума нарахованого зносу списується на зменшення первісної вартості основоного засобу.
Об’єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі).
Нарахування амортизації починається при визнанні об’єкта основних засобів активом (при зарахуванні на баланс) з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним до використання. Нарахування амортизації призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття основних засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісяно.
Перевіряючи правильність і своєчасність нарахування амортизації згідно із Зпконом України “Про оподаткування прибутку підприємств” для цілей оподаткування, ревізору необхідно знати, що амортизації підлягають:
1) витрати, пов’язані із придбанням основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання (включаючи витрати на придбання племінної худоби).
2) сума основних фондів, самостійно виготовлених для власних виробничих потреб, яка включає витрати на виплату зарплати працівникам, які були зайняті виготовлення таких основних фондів;
3) сума витрат на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння, які перевищують п’ять відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року;
4) суми, витраченої на придбання, ремонт, модернізацію легкового транспорту лише юридичним особам, основною діяльністю яких є надання платних послуг з перевезення сторонніх громадян (транспортні парки) та послуг з наданням легкового транспорту в оренду (прокат) громадянам, організаціям.
Не підлягають амортизації і повинні відноситись до складу валових витрат звітного періоду витрати на придбання і відгодівлю продуктивної худоби, вирощування багаторічних насаджень, придбання основних фондів, нематеріальних фондів з метою подальшої реалізації іншим платникам або їх використання у виробництві іншим платникам, утримання основних засобів, що знаходяться на консервації.
Не підлягають амортизації і проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрат бюджетів:
1) на будівництво та утримання споруд благоустрою, житлових будинків і архівних фондів;
2) витрати бюджетів й утримання автомобільних доріг загального користування, утримання бібліотечних фондів;
3) витрати на придбання, ремонт та модернізацію легкових автомобілів, що використовуються для інших цілей.
Важливим етапом ревізії є перевірка дотримання встановлених норм амортизаційних відрахувань по групах основних фондів:
· групи 1 – 5%
· групи 2 – 25%
· групи 3 – 15%, річних.
Оскільки платник податку може самостійно приймати рішення про застосування прискореної амортизації тільки до групи 3, то ревізор повинен перевірити правильність її застосування: 1 рік – 15%, 2 – 30%, 3 – 20%, 4 – 15%, 5 – 10%, 6 – 5%, 7 – 5%.
Нарахування прискореної амортизації підприємством не проводиться, якщо воно випускає продукцію (роботи, послуги), ціни на яку встановлюються державою.
Нарахування амортизації по об’єктах основних засобів групи 1 проводиться до досягнення балансової вартості такого об’єкта 100 неоподатковувани мінімумів доходів громадян.
Залишкова вартість такого об’єкта відноситься до складу валових витрат за результатом відповідного податкового періоду, а вартість об’єкта прирівнюється до 0.
По групах 2 і 3 нарахування амортизації проводиться до досягнення балансовою вартістю основних щасобів цих груп нульового значення.
Якщо підприємство застосовує щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів, то коефіцієнт індексації визначається за формою:
КС = (і(а - 1) - 110)/100
де і(а - 1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.
Якщо підприємство застосовує коефіцієнт індексації, то воно зобов’язане визнати капітальний дохід в сумя, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів, визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта і балансовою вартістю такої групи основних фондів до проведення такої індексації.
Даний капітальний дохід належить до складу валових доходів підприємства кожного звітного кварталу (протягом року) в сумі, яка дорівнює відповідному проценту річної норми амортизаційної групи основних фондів від суми капітальних доходів.
2.5. Ревізія ремонту основних засобів.
Комплексна ревізія основних засобів передбачає перевірку виконання плану планово-попереджувального ремонту і освоєння кошторисних асигнувань на капітальний та поточний ремонт.
Згідно з П(С)БО 7 в процесі експлуатації основних засобів підприємство може здійснювати заходи, що ведеть до збільшення економічних вигод, первісно очікуваних від використання відповідних об’єктів основних засобів. На суму витрат, пов’язаних з покращанням основних засобів, збільшується їх первісна (переоцінена) ватрість.
Крім витрат на покращання, підприємства несуть витрати на ремонт основних засобів. Дані витрати не призводять до збільшення первісно очікуваних економічних вигод, тому їх відносять не на збільшення первісної вартості, а до витрат поточного перілду.
Ревізору необхідно знати, що підприємство для цілей оподаткування, має право протягом звітного року відносити на валові витрати будь-які витрати, пов’язаних з покращенням групи 1, 2 і 3 основних фондів у сумі , що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фонді на початок звітного періоду.
Якщо витрати перевищують зазначену суму, то їх відноять на збільшення балансової вартості окремих об’єктів групи 1 або балансової вартості груп 2, 3 і підлягають амортизації за нормами.
Ревізія операцій по поточному ремонту основних засобів починається з вивчення:
a) змісту плану поточного ремонту як по підприємству, так і його структурних підрозділів;
b) обгрунтування нормативу затрат на проведення ремонту;
c) аналізу його виконання в ревізованому періоді.
Виявивши невиконання плану за обсягом, перевитрату коштів, ревізор з’ясовує причини, винуватців та наслідки.
Практика КРР показує, що зустрічається економія у витратах на поточний ремонт. Причини такої економії слід детально вивчити, тому що вона виникає за рахунок неповного виконання обсягу робіт по поточному ремонту основних засобів. За даними первинних документів і записів в облікових регістрах ревізор встановлює:
1. правильність списання матеріальних цінностей на ремонт;
2. випадки виписування фіктивних документів на підставних осіб, які не брали участі у ремонті;
3. правильність застосування розцінок при оплаті праці;
4. факти здійснення за рахунок підприємства ремонту власних квартир і т.д.
Ревізію операцій на капітальний ремонт основних засобів необхідно починати із перевірки правильності складання плану капітального ремонту і аналізу його виконання за видами основних засобів і окремих об’єктів, за обсягом і собівартістю. У план капремонту включають ті об’єкти основних засобів, що відповідають вимогам капітального ремонту. По всіх таких об’єктах капітального ремонту повинна бути кошторисно-технічна документація.
При підрядному способі проведення капітального ремонту на підставі договорів підряду і доданих до них умов ревізор встановлює об’єкти, термін проведення та вартість ремонту за договором. Якщо виявлено випадки передачі в ремонт незапланованих об’єктів основних засобів або завищення вартості ремонту окремих об’єктах, ревізор повинен одержати пояснення від відповідних посадових осіб та встановити причини порушень та винуватців.
Дещо складнішим процесом є ревізія витрат на виконання капремонту, здійсненого господарським способом. При цьому перевіряється правильність формування статей витрат на виконання капітального ремонту на підставі даних первинних документів і звітів, а також правильність розподілу непрямих витрат.
Перевіряючи витрати, потрібно вияснити, чи отримано при розбиранні відремонтованих об'’ктів придатні для подальшого використання матеріальні цінності та перевірити їх оприбуткування.
При ревізії затрат на капітальний ремонт нерідко викриваються необгрунтовані завищення обсягів і вартості ремонтних робіт. Ці факти визначаються шляхом встановлення реальних обсягів виконаних ремонтних робіт методом контрольного обмірювання, експертизи. Після цього здійснюється зіставлення отриманих даних із звітними даними по актах приймання ремонтних робіт. У випадку виявлення відхилень по кожному такому фатку беруться письмові пояснення відповідальних осіб.
Важливе місце у ревізії займає перевірка якості капітального ремонту основних засобів, яка характеризується безвідмовністю в роботі відремонтованих об’єктів, скороченням простоїв, викликаних несправністю, зменшенням затрат на поточний ремонт, дотриманням строків міжремонтних періодів.
Складання проміжного акту ревізії наявних грошей у підзвітних осіб.
Ревізія розрахунків із підзвітними особами включає контроль операцій за витрачанням коштів на операційні і господарські потреби, службове відрядження працівників. При цьому потрібно керуватись відповідними нормативними документами, дотримання яких у процесі ревізії перевіряється за даними аналітичного і синтетичного обліку за рахунком 372 “Розрахунки з підзвітними особами”, головної книги і балансу. Спочатку перевіряється достовірність даних у реєстрах бухгалтерського обліку і звітності на початок і кінець періоду, що ревізується. Потім ревізією перевіряється дотримання правил витрачання коштів на операційні і господарські потреби (оплат послуг і робіт, придбання канцелярських приладів, проїзних квитків, дрібного господарського інвентаря тощо). Зокрема, з’ясовують, чи затверджене керівником підприємства коло посадових осіб, які користуються правом одержання грошей у підзвіт на вказані витрати, чи дотримується підзвітними особами розрахункова дисципліна, зокрема, подання авансового звіту про витрачені кошти на операційні і господарські витрати – не пізніше наступного дня після одержання авансу, а на витрати на відрядження – не пізніше 3 днів після повернення з відрядження. Перевіряється також, чи не було випадків видачі в підзвіт грошей без подання звіту про раніше отримані кошти.