H OH OH H OH
Глюкозо–1–фосфат Глюкозо-6-фосфат
3. Глюкозо-6-фосфат розщеплюється фосфатазами до вільної глюкози і фосфорної кислоти:
НО ОН CH2O–Р=О CH2OН H H H H H H OH фосфатаза + Н3РО4 OH OH H O–P=O OH OH H OНH OH OH Н2О H OH
Глюкозо–6–фосфат Глюкоза
Висновок:
постійна концентрація глюкози у крові підтримується процесами глікогенолізу які знаходяться під контролем ендокринної системи: гормон глюкагон стимулює процеси розпаду глікогену до глюкози у печінці а адреналін– у м‘язах та інших внутрішніх органах. Процеси глікогенолізу прискорюються при посиленій м‘язевій роботі, переохолодженні, емоційному збудженні. Незалежно від енерготрат організму завжди в печінці залишається певна кількість глікогену (резерв для роботи головного мозку, серцевого м‘язу і «затравочний глікоген»).
Підтримання стану гомеостазу та виконання певних фізичних вправ приводить до посилення процесів розпаду глікогену та окислення глюкози. Останнє може відбуватися за безкисневих (анаеробних) умов та у присутності кисню (аеробне окислення).
Початковою стадією окислення глюкози є анаеробні перетворення.
3.3 Анаеробний розпад глюкози (гліколіз)
Умовно поділяють на дві стадії – підготовчу і основну.
Підготовча стадія гліколізу розпочинається з активації молекули глюкози, яка через ряд ферментативних реакцій, перетворюється на дві молекули фосфогліце-ринового альдегіду:
H OH H OH
Глюкоза Глюкозо–6–фосфат
HO OH CH2O–P=O НО ОН H H H O=P–O–CH2 OH фосфоглюкоізомераза H HO OH OH H OH