Масспектроскопія (стр. 3 из 3)
У радіочастотному мас-спектрометрі іони здобувають в іонному джерелі однакову енергію e і проходять через систему послідовно розташованих сіткових каскадів. Кожен каскад являє собою три плоско паралельні сітки 1, 2, 3, розташовані на рівній відстані друг від друга. До середньої сітки щодо двох крайніх прикладене високочастотне електричне поле Uвч. При фіксованій частоті цього поля й енергії іонів e тільки іони з певним m/е мають таку швидкість, що, рухаючись між сітками 1 й 2 у напівперіоді, коли поле між ними є прискорювальним для іонів, вони перетинають сітку 2 у момент зміни знака поля й проходять між сітками 2 й 3 також у прискорювальному полі. Вони одержують максимальний приріст енергії й попадають на колектор. Іони інших мас, проходячи ці каскади, або гальмуються полем, тобто гублять енергію, або одержують недостатній приріст енергії й відкидаються наприкінці шляху від колектора високим гальмуючим потенціалом U3. У результаті на колектор попадають тільки іони з певним m/е. Маса таких іонів визначається співвідношенням:
(4)де а - чисельний коефіцієнт, S - відстань між сітками. Перебудова аналізатора на реєстрацію іонів інших мас здійснюється зміною або початкової енергії іонів, або частоти високочастотного поля.
У квадрупольному мас-спектрометрі поділ іонів здійснюється в поперечному електричному полі з гіперболічним розподілом потенціалу. Поле створюється квадрупольним конденсатором (квадруполем), що складається із чотирьох стрижнів круглого або квадратного поперечного перерізу, розташованих симетрично відносно центральної осі й паралельно їй. Протилежні стрижні з'єднані попарно, і між парами прикладені постійна й змінна високочастотні різниці потенціалів. Пучок іонів уводиться в аналізатор уздовж осі квадруполя через отвір. При фіксованих значеннях частоти і амплітуди змінної напруги U0 тільки в іонів з певним значенням m/е амплітуда коливань у напрямку, поперечному осі аналізатора, не перевищує відстані між стрижнями. Такі іони за рахунок початкової швидкості проходять через аналізатор й, виходячи з нього через вихідний отвір, реєструються, потрапляючи на колектор іонів. Крізь квадруполь проходять іони, маса яких задовольняє умові:
, (5)де а - постійна приладу. Амплітуда коливань іонів інших мас наростає в міру їхнього руху в аналізаторі так, що ці іони досягають стрижнів і нейтралізуються. Перебудова на реєстрацію іонів інших мас здійснюється зміною амплітуди Uo або частоти змінної складової напруги.
Роздільна здатність для кожного типу динамічних мас-аналізаторів визначається складною сукупністю факторів, частина з яких, наприклад вплив об'ємного заряду й розсіювання іонів в аналізаторі, є загальними для всіх типів мас-спектрометрів, як динамічних, так і статичних. Для приладів важливу роль грає відношення часу, за яке іони пролітають відстань, рівну ширині іонного пакета до загального часу прольоту іонами простору дрейфу. Для мас-спектрометрів з дуже високою роздільною здатністю, а також для лабораторних приладів широкого призначення, від яких потрібні одночасно висока роздільна здатність, висока чутливість, широкий діапазон вимірюваних мас і відтворюваність результатів вимірів, найкращі результати досягаються за допомогою статичних мас-аналізаторів. З іншого боку, в окремих випадках найбільш зручні динамічні. Наприклад, час-пролітні мас-спектрометри зручні для реєстрації процесів тривалістю від 10-2 до 10-5 сек., радіочастотні мас-спектрометри завдяки малим величинам ваги, габаритів і споживаної потужності перспективні в космічних дослідженнях.
Мас-спектрометри класифікуються також по способах іонізації, у якості яких використаються:
1) іонізація електронним ударом;
2) фотоіонізація;
3) іонізація в сильному електричному полі (польова іонна емісія)
4) іонізація іонним ударом (іонно-іонна емісія);
5) поверхнева іонізація, електрична іскра у вакуумі (вакуумна іскра);
6) іонізація під дією лазерного променя.
В аналітичній мас-спектроскопії найбільш часто застосовуються завдяки відносній технічній простоті й досить сильним створюваним іонним струмам способи: 1 - при аналізі речовин, що випаровують; 6 - при роботі із нелеткими речовинами й 5 - при ізотопному аналізі речовин з низькими потенціалами іонізації. Спосіб 6 завдяки великому енергетичному розбросу іонів вимагає аналізаторів з подвійним фокусуванням навіть для досягнення роздільної сили в кілька сотень одиниць. Значення середніх іонних струмів, створюваних іонним джерелом з іонізацією електронним ударом при енергії іонів в 40 - 100 ев і ширині щілини джерела кілька десятків мкм (типової для лабораторних мас-спектрометрів), становлять 10-10 - 10-9 а. Для інших способів іонізації ці струми звичайно менші. «М'яка» іонізація, тобто іонізація молекул, супроводжувана незначною дисоціацією іонів, здійснюється за допомогою електронів, енергія яких лише на 1 - 3 ев перевершує енергію іонізації молекули, а також з використанням способів 2, 3, 4. Одержувані при «м'якій» іонізації струми звичайно рівні 10-12 - 10-14 а.
Величини іонних струмів, створюваних у мас-спектрометрах, визначають вимоги до їхнього посилення й реєстрації. Чутливість застосовуваних підсилювачів рівна 10-15 - 10-16 а при постійній часу від 0,1 до 10 сек. Подальше підвищення чутливості або швидкодії досягається застосуванням електронних помножувачів, які підвищують чутливість виміру струмів до 10-18 - 10-19 а.
Приблизно ті ж значення чутливості досягаються при використанні фотографічної реєстрації іонів за рахунок тривалої експозиції. Однак через малу точність виміру іонних струмів і громіздкості пристроїв введення фотопластинок у вакуумну камеру аналізатора фотореєстрація мас-спектрів зберегла певне значення лише при дуже точних вимірах мас, а також у тих випадках, коли необхідно одночасно реєструвати всі лінії мас-спектра через нестабільність джерела іонів, наприклад при елементному аналізі у випадку іонізації вакуумною іскрою.
Прийнята система індексів для мас-спектрометрів класифікує прилади в основному не по типу пристрою, а по призначенню. Індекс складається із двох букв (МІ - мас-спектрометр ізотопний, МХ - для хімічного аналізу, МС - для фізико-хімічних, у тому числі структурних, досліджень, МВ - прилад з високою роздільною здатністю) і чотирьох цифр, з яких перша вказує на використовуваний метод поділу іонів по масах (1 - у магнітному однорідному полі, 2 - у магнітному неоднорідному, 4 - магніто-динамічний, 5 - час-пролітний, 6 - радіочастотний), друга - на умови застосування (1 - індикатори, 2 - для виробництв, контролю, 3 - для лабораторних досліджень, 4 - для спеціальних умов), а останні дві є номером моделі.
Висновок
Широке використання мас-спектроскопічних методів аналізу обумовлене необхідністю проводити точні хімічні дослідження. У фармацевтичному аналізі потрібно точно та швидко визначати вміст лікувальної речовини у препараті, дана речовина може і не мати певної характерної хімічної реакції. Тому визначення її методами звичайної хімії утруднене. Хроматографічний метод вимагає підбору певних розчинників для речовини, тому цей метод не ефективний для експресного аналізу. І лише мас-спектрометричний аналіз, досить часто в сукупності із хроматографією дозволяє швидко визначати вміст органічних речовин у препаратах. Дослідження складу лікарських препаратів не єдине застосування мас-спектрометрії в фармацевтиці. Досить часто необхідно визначити чистоту препарату, особливо коли ми маємо справу із радіоактивними препаратами призначеними для радіотерапії, лікування онкозахворювань. Це завдання вирішує ізотопна мас-спектрометрія, яка вивчає природні та техногенні варіації ізотопного складу хімічних елементів. Вона дозволяє виявити всі елементи періодичної системи із чутливістю 10-12 г.
Широкий розвиток комп’ютерної техніки дозволив багато рутинної роботи, яку раніше виконували дослідники перекласти на ЕОМ, що підвищило швидкість проведення досліджень та їх точність, дозволило розробити цілком автоматичні станції мас-спектрометричного аналізу.
Література
1. Рафальсон А. Э., Шерешевский А. М., Мас-спектрометричні прилади. – М. Хімія, 1968;
2. Бейнон Дж. Мас-спектрометрія і її застосування в органічній хімії. Пер. з англ.. – М. Хімія, 1964;
3. Химия: Справочное издание/ под ред. В. Шретер, К.-Х, Лаутеншлегер, Х. Бибрак и др.: Пер. с нем. – М.: Химия, 1989.– 648 с.
4. Химическая энциклопедия в 5 т. / под ред. И. Л. Кнунянца. – М.: Советская энциклопедия, 1990.
5. Хмельницький Р. А., Мас-спектрометрія в органічній хімії. – Л.: Хімія, 1972.