2. Речові докази - ці предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину, встановлення фактичних обставин справи і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.
3. Ст.78 КПК України називає такі види речових доказів;
а) знаряддя вчинення злочину;
б) об'єкти, які зберегли на собі сліди злочину;
в) предмети, які були об'єктами злочинних дій;
г) гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом;
д) інші предмети, які можуть бути засобами встановлення фактичних обставин справи.
4. Збирання доказів - необхідний елемент процесу доказування. У процесуальній та криміналістичній літературі по-різному визначається сутність збирання доказів.
5. Предмети, що можуть бути речовими доказами, виявляються при огляді місця події, обшуку, виїмці та провадженні деяких інших слідчих дій, їх можуть також принести до слідчих органів, прокурора чи суду підозрюваний, обвинувачений, потерпілий та інші учасники процесу, будь-які громадяни.
6. Фіксація доказів - це закріплення доказів в установленому законом порядку. Кримінально-процесуальний закон передбачає як форми процесуального закріплення доказів складання протоколу, безпосереднє залучення доказів до справ, фотографування, складання планів та схем, моделювання та виготовлення копій. Доказами можуть бути тільки ті фактичні дані, що зафіксовані одним із зазначених способів.
7. При зберіганні та передачі речових доказів вживаються заходи, що забезпечують збереження у вилучених об'єктів ознак і властивостей, у силу яких вони мають значення речових доказів у кримінальних справах, та слідів, що є на них, а також збереження самих речових доказів, цінностей, документів та інших речей, майна.
8. Отже, речові докази - це фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільне небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
1. Конституція України вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР зі змінами № 9-рп/2005 (v009p710-05) від 13.10.2005.
2. Цивільний процесуальний кодекс України вiд 18.03.2004 № 1618-IV зі змінами № 543-V (543-16) від 09.01.2007 // ВВР, 2007, № 12, ст.103.
3. Андрусів В. Сутність права особи на захист у кримінальному процесі України // Юридична Україна. - 2006. - № 9. - C.75-78.
4. Бояров В.І., Варфоломеєва Т.В., Вернидубов І.В., Гончаренко В.Г., Гончаренко С.В. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. - К.: Форум, 2004. - 492 с.
5. Гурджі Ю. Ефективність кримінально-процесуальної форми юридичного процесу // Юридична Україна. - 2006. - № 12. - C.82-86.
6. Джига М., Михайленко О. Права та суть потерпілого в системі учасників кримінального процесу // Вісник прокуратури. - 2006. - № 4. - C.63-69.
7. Зейкан Я.П. Щодо проблеми вилучення матеріалів із кримінального процесу // Адвокат. - 2004. - № 11. - C.9-13.
8. Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. Кримінальний процес України. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 704 с.
9. Козинець І. Щодо питання про сутність поняття принципу кримінального процесу // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 12. - C.171-174.
10. Кучинська О.П., Кучинська О.А. Кримінальний процес України. - К.: Прецедент, 2005. - 204 с.
11. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право. - К.: Видавництво "Істина", 2006. - 208 с.
12. Лобойко Л. Функціональне призначення диспозитивного методу кримінально-процесуального права // Юридична Україна. - 2004. - № 12. - C.63-69.
13. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 511 с.
14. Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія і практика - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. - 544 с.
15. Маркуш М. Змагальність у кримінальному процесі: історико-методологічний аспект // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 2. - C.55-61.
16. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права: позиція держави та погляд громадянського суспільства: збірка документів / Інститут законодавства Верховної Ради України; Міжнародний юридичний центр "Легітим" / О.М. Руднєва (наук. Ред..), О.М. Руднєва (упоряд.), Г.О. Христова (упоряд.). - К.: Істина, 2007. - 240 c.
17. Мохонько О. Взаємозв`язок принципу публічності і змагальності у кримінальному процесі України // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 12. - C.81-83.
18. Назаров В.В., Руденко М.М. Кримінальний процес України. Загальна частина. - К.: Текст, 2004. - 208 с.
19. Попелюшко В.О. Державно-правова політика в Україні щодо захисту в кримінальному судочинстві: новітня історія та уроки // Адвокат. - 2006. - № 9. - C.10-17.
20. Самолюк В.В. Передумови та підстави законного представництва у кримінальному процесі // Часопис Київського університету права. - 2004. - № 3. - C.71-81.
21. Сірий М.І. Українська модель здійснення судового контролю на досудових стадіях кримінального процесу // Адвокат. - 2005. - № 9. - C.6-9.
22. Сокира Л. Доцільність у кримінальному процесі // Прокуратура. Людина. Держава (Вісник прокуратури). - 2004. - № 11. - C.29-34.
23. Сокира Л. Принцип доцільності у кримінальному судочинстві України // Прокуратура. Людина. Держава. - 2005. - № 10. - C.100-108.
24. Стахівський С. Щодо поняття та суті доказів у кримінальному судочинстві // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 5. - C.147-151.
25. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України. - К.: А.С.К., 2003. - 1120 с.
26. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України - К.: "А. С.К. ", 2005. - 1056 с.
27. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Загальна частина. - К.: Кондор, 2005. - 152 с.
28. Шумило М. Є., Малюга В.І. Кримінально-процесуальне право України:. - К., 2003. - 94 с.
29. Яновська О.Г. Кримінально-процесуальне право України. - К.: КНЕУ, 2003. - 207с.