Сучасна модель європейської соціальної держави намагається синтезувати тою чи іншою мірою усі свої цивілізаційні форми, а саме: первинну соціальну державу, державу соціальних послуг, державу загального добробуту та ліберальну соціальну державу з вимірами демократії, свободи та розвитком нових технологічних і правових можливостей для інформаційного суспільства. З іншого боку, саме інформаційне суспільство вимагає від держави зміни акцентів у правовій та економічній сферах, намагаючись примусити державу обслуговувати свої інтереси, які іноді можуть зачіпати свободу і гідність певних суспільних груп та окремих громадян. Завданням держави залишається вдале поєднання збереження демократичних європейських традицій демократії, громадянського суспільства з національною спадщиною, як це вдало ілюструють скандинавські країни, та вимогами глобалізаційного розвитку. Саме за таких умов соціальна держава не тільки збережеться, але й може забезпечити нові можливості для реалізації особистості, подальшого вдалого співіснування держави і громадянського суспільства.
Для сучасної України досвід цивілізованого діалогу соціальної держави та громадянського суспільства є вельми актуальним, зважуючи на хитання та суспільну невизначеність останнього десятиліття. Важливим видається поєднати демократичний інституційний досвід та європейську спадщину з потребою інтегрувати Україну в сучасну глобальну економічну систему. Творче запозичення європейських цінностей дозволить не тільки сприяти реформам у сфері права, освіти, охорони здоров’я та соціальних послуг, але й сприяти загальному добру (commongood), публічному, спільному благу всіх громадян, які є суб’єктами права. Вдале використання європейського інституту добробуту може сприяти усвідомленню необхідності поєднання свободи і рівності прав, справедливості та особистої вигоди, права і моралі, приватної власності та соціальної відповідальності за її використання. Йдеться передусім про необхідність створення в українському суспільстві відповідальності держави не тільки за забезпечення примарної стабільності, але й за гідний рівень освіти, адаптований до вимог інформаційного суспільства, правову реформу, применшення соціальної нерівності, соціальний захист найбільш злиденних верств населення, забезпечення професійної зайнятості, наданні соціальних послуг. Саме створення європейського аналогу соціальної держави в Україні має сприяти формуванню вільної особистості та зміцненню суспільних зобов’язань з боку громадянського суспільства за розвиток інноваційних суспільних стратегій, здатних забезпечити високий рівень життя та суспільну свободу, виміри європейської національної та регіональної ідентичності. Сучасна аморфна незбалансована патернально-бюрократична українська держава з дикунськими кланами періоду початкового накопичення капіталу, орієнтованими на необмежений прибуток, у ХХІ столітті виглядає анахронічною, приреченою на подальшу цивілізаційну деградацію, нездатною вирішити жодної суспільної проблеми. Лише комплексні реформи державних інституцій на тлі загальних процесів модернізації можуть сприяти поступовій інкорпорації України в європейський ціннісний простір, у світ нових інформаційних технологій, ефективно працюючих державних інститутів, контролюючого владу громадянського суспільства.
Висновки
Як бачимо, попри значну критику інституту соціальної держави з боку інтелектуалів, політиків, науковців він залишається вельми важливим в умовах нової постіндустріальної європейської сучасності. Сучасні європейські версії соціальної держави під впливом суспільної критики змінюються та еволюціонують від бюрократичної державної інтервенції в економіку та соціальну сферу до нової моделі співпраці з інформаційним суспільством. Ідеться про ініційовані державою комплексні реформи, які мають на меті адаптувати суспільства європейських країн до викликів глобалізації - нових інноваційних форм розвитку. Попри різноманітні думки щодо зменшення ролі держави на сучасному етапі, видається, що її роль не тільки не послаблюється, але стає ще вагомішою. На сучасному етапі вона не тільки опікується долею найбільш злиденних верств населення, але й виконує функції дотримання свободи, демократії, прав меншин та забезпечує інформаційне суспільство новими правовими можливостями щодо корпоративних та індивідуальних прав власності. Очевидно, що для сучасної України, яка втомилася від невизначеності та стагнації, європейський цивілізаційний досвід поєднання соціальної держави з вимогами інформаційного суспільства є вкрай необхідним. Він міг би сприяти обранню сталого демократичного напрямку європейських соціокультурних пріоритетів та цінностей, які поки що залишаються відсутніми.
Література
1.Фуко М.Істория сексуальності.Плекання себе. - Харків, 2000.
2.Гегель Г.В.Ф.Основи філософії права або природне право і державознавство. - К.: Юніверс, 2000.
3. KohiP.Technologyassessment. Hеlsinki.Sitra.,1999.
4.Мей К. Інформаційне суспільство.Скептичний погляд. К.: К.І.С., 2002.
5. Esping-Anderson G. New welfare state. Washington. 2001.
6. Gould A.. Developments in Swedish Social policy. Loughborough Universit.2003.
7. Stewem L. Hackers: Heroes of the computers revolution. New York: Delta,1998.