· виявляти обставини і причини, які призводять до порушень природоохоронного законодавства, проводити профілактичну роботу по попередженню таких порушень;
· захищати екологічні права і інтереси громадян, пояснювати громадянам вимоги природоохоронного законодавства;
· брати участь у громадській екологічній експертизі, що проводиться згідно Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" незалежними групами спеціалістів.
16. Громадські інспектори працюють у взаємодії з державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідного підрозділу Державної екологічної інспекції.
17. Громадські інспектори можуть заохочуватись за досягнення у галузі охорони навколишнього природного середовища органами Мінприроди України за рахунок коштів позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища або коштів громадських природоохоронних формувань,передбачених їх кошторисами, та інших надходжень.
18. Громадські інспектори зобов'язані сумлінно виконувати покладені на них завдання та систематично інформувати відповідний підрозділ Державної екологічної інспекції про результати своєї діяльності і щорічно звітувати про свою роботу.
19. Громадські інспектори, котрі належним чином не виконують свої функції або зловживають наданими їм правами, можуть бути виключені зі складу громадських інспекторів з вилученням посвідчення рішенням органу, що їх призначив,за ініціативою цих органів або за клопотанням організацій, що їх рекомендували.
Рішення про виключення можуть бути оскаржені,залежно від того, хто призначав цього громадського інспектора:
· керівним органам відповідних природоохоронних формувань, або їх вищестоячим органам;
· головному державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища відповідної території, а в окремих випадках Головному державному інспектору України з охорони навколишнього природного середовища.
1. Питання про доцільність екологічної експертизи діючих промислових й інших об'єктів може розглядатися у виняткових випадках.
2. Організація такої експертизи повинна здійснюватися спільно експертними й інспекційними підрозділами обласних Державних управлінь - силами спеціалізованих організацій, що мають досвід підготовки екологічних паспортів підприємств, обслідування і оцінки ситуацій на діючих виробництвах.
3. Подібна експертиза може здійснюватись за погодженням між зацікавленими у її проведенні сторонами на взаємоприйнятних для них умовах.
4. В процесі екологічної оцінки діючого об'єкта:
1) виявляються всі наявні джерела забруднення атмосфери - стаціонарні (організовані), неорганізовані і пересувні; джерела забруднення водойм - технологічні процеси виробництва, цехи, ділянки і установки, де утворюються забруднені стічні води; джерела забруднення грунтів і підземних вод - місця утворення промислових відходів;
2) визначається наявність і ефективність дії природоохоронних очисних споруд і устаткування, які задіяні на підприємстві для забезпечення попередження негативного впливу джерел забруднення на довкілля;
3) відпрацьовуються пропозиції щодо доцільності зміни технологічних процесів; реконструкції, ремонту чи повної заміни очисних споруд і установок; монтажу нових додаткових пилогазоочисних установок і споруд для очистки забруднених стічних вод; здійснення додаткових заходів по утилізації чи екологічно безпечному захороненню промислових й інших відходів; проведенню заходів по упорядкуванню, благоустрою і озелененню території підприємства, організації санітарно-захисної зони (якщо об'єкт нею не забезпечений) і дотриманню її статусу.
5. Якщо йдеться про екологічну експертизу діючого об'єкта, що відноситься до екологічно небезпечних, обов'язковою умовою її проведення і забезпечення підготовки керівництвом об'єкта і його власником матеріалів оцінки впливу господарської діяльності на оточуюче навколишнє середовище (ОВОС), які і повинні бути об'єктом такої експертизи.
1. Екологічна експертиза нової технології і техніки здійснюється шляхом експертної оцінки документації (проектів) їх створення і практичного впровадження на нових і діючих підприємствах, а не вже змонтованих технологічних ліній чи реальних зразків техніки.
2. Документація по створенню і впровадженню нових технологій і техніки підлягає державній екологічній експертизі лише в тому випадку, якщо ці технології і техніка стосуються екологічно небезпечних видів діяльності.
3. В процесі експертизи оцінюються тільки показники, що стосуються забезпечення охорони довкілля від забруднення і раціональності використання природних ресурсів, всі інші - економічні, технічні і т.д. - до уваги не беруться.
4. При здійсненні подібної експертизи, завдання підготовки робочих матеріалів попередньої оцінки відповідної документації доцільно давати, за домовленістю, місцевим проектним і проектно-конструкторським організаціям, а також вищим учбовим закладам (чи окремим групам їх спеціалістів) відповідного розробкам профілю.
5. Екологічна експертиза нової технології і техніки і одним з видів екологічної експертизи, що здійснюється у дві стадії.
Документація оцінюється попередньо на рівні місцевого Державного управління, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, на території, підвідомчій якому передбачається первинне впровадження нової технології чи техніки, і проходить остаточну експертизу на рівні центрального апарату цього міністерства.
6. Екологічна експертиза документації по створенню і впровадженню нової технології і техніки як самостійний вид експертної діяльності, здійснюється виключно за ініціативою замовника, оскільки в обов'язковому порядку така документація повинна проходити державну екологічну експертизу у складі відповідних техніко-економічних обгрунтувань (ТЕО), техніко-економічних розрахунків (ТЕР) і проектів (робочих проектів) будівництва нових, розширення, реконструкції і технічного переозброєння діючих підприємств, на яких передбачається практичне застосування нової технології і техніки.
1. Атомна енергетика і промисловість (включаючи видобуток і збагачення руди).
2. Біохімічне, біотехнічне і фармацевтичне виробництво.
3. Обробка, транспортування, зберігання, поховання і утилізація небезпечних (токсичних) промислових відходів.
4. Нафтохімія і нафтопереробка.
5. Видобування і переробка природного газу, будівництво газосховищ.
6. Хімічна промисловість, шкірянопереробні, текстильні виробництва (із фарбуванням тканин).
Металургія (чорна і кольорова).
Вугільна і гірничовидобувна промисловість.
9. Виробництво, зберігання і застосування мінеральних добрив і отрутохімікатів.
10. Виробництво, зберігання, транспортування і знищення боіприпасів, вибухових речовин і ракетного палива.
11. Виробництво електроенергії і тепла на базі органічного палива, гідроенергетика.
12. Виробництво азбесту, скла, цементу.
13. Виробництво целюлози.
14. Електронна і мікроелектронна промисловість.
15. Гідротехніка і меліорація.
16. Виробництво, зберігання і транспортування горючих, токсичних, вибухонебезпечних речовин, включаючи матеріали, що можуть утворювати отруйні продукти згорання і спричиняти пилові вибухи.
1 Науково-дослідницька діяльність, у процесі якої використовуються токсичні речовини, природні і штучно синтезовані організми, бактерії, віруси, втрата контролю над якими може становити екологічну небезпеку.
1 Розміщення і будівництво аеропортів, залізничних вузлів і вокзалів, морських і річкових портів.
19. Розміщення і будівництво тваринницьких комплексів і птахофабрик.