НПФ для виконання своїх функцій використовує послуги інших юридичних осіб – адміністратора, компанії з управління активами (КУА) і банка-зберігача.
Рада фонду вибирає такі компанії, укладає з ними договори про обслуговування фонду і контролює їх роботу. Вкладники перераховують пенсійні внески на рахунок НПФ, відкритий у зберігачі. Адміністратор НПФ обліковує інформацію про суми внесків та інвестиційного доходу на індивідуальних пенсійних рахунках учасників. КУА примножує кошти, що надходять, шляхом їх інвестування в акції, облігації та інші інвестиційні продукти. Але КУА не має прямого доступу до пенсійних коштів.
Усі операції з пенсійними коштами здійснюються через зберігач, який після перевірки відповідності вимогам з інвестування перераховує гроші на придбання різних фінансових інструментів.
Інвестиційний дохід, за вирахуванням адміністративних витрат на обслуговування фонду, розподіляється між учасниками та обліковується на рахунку кожного учасника. Отриманий дохід повторно інвестується, в результаті чого кошти НПФ зростають за принципом складного відсотка. Така структура НПФ була передбачена з метою недопущення втрати пенсійних накопичень і забезпечення "прозорості" діяльності фондів. НПФ юридично відокремлений від засновників, роботодавців - вкладників і компаній, які надають послуги. Тому навіть у разі банкрутства або ліквідації будь-якої з цих компаній, в тому числі й зберігача, пенсійні кошти не будуть втрачені.
Первые НПФ появились в Украине в 2004 году. К 1 января текущего года их число уже достигло 109. В 2008 году количество участников негосударственных пенсионных фондов увеличилось до 482,5 тысячи, а общая сумма пенсионных взносов достигла 582,9 миллиона гривен.
Під час реформи здійснено низку важливих для дальшого розвитку пенсійної системи перетворень.
У солідарній системі:
- забезпечено призначення пенсій на підставі даних системи персоніфікованого обліку;
- запроваджено розмежування джерел фінансування пенсій за різними пенсійними програмами між бюджетом Пенсійного фонду України та державним бюджетом;
- дещо зменшено обсяг пільг зі сплати страхових внесків, зокрема з травня 2009 року здійснені заходи щодо сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України фізичними особами – підприємцями та членами їх сімей, які приймають участь у впровадженні такими суб’єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними в трудових відносинах, на рівні не меншому мінімального розміру страхового внеску на кожну особу;
- законодавчо розмежовано системи справляння податків та справляння страхових внесків;
- передано до Пенсійного фонду України функції з призначення і виплати пенсій і грошового забезпечення від Міноборони, Держприкордонслужби, УДОУ, органів управління інших військових формувань, СБУ, Служби зовнішньої розвідки України, МВС, Держспецзв’язку, ДПА, Державного департаменту України з питань виконання покарань, МНС, Мінтрансзв’язку та органів судової влади;
- в управлінні Пенсійним фондом України беруть участь представники сторін соціального діалогу (по три представника від профспілок та об’єднань роботодавців);
- встановлено мінімальну пенсійну виплату на рівні не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що дозволило виконати в повному обсязі норми статті 46 Конституції України.
Основні проблеми формування НПФ пов’язані з недостатнім ступенем макроекономічної стабільності держави, низьким рівнем ефективності діяльності підприємств, капіталізації фінансового ринку та доходів населення.
Причини низького темпу розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні:
- низький рівень доходів населення,
- низька поінформованість як працівників, так і роботодавців,
- недостатня зацікавленість роботодавців у фінансуванні недержавних пенсійних програм для працівників,
- обмежений вибір фінансових інструментів, придатних для інвестування в них пенсійних коштів,
- відставання розвитку ринку капіталу від потреб інституційних інвесторівта недостатньо низькі адміністративні затрати системи через невеликий обсяг нагромаджених активів.
Статтею 1 ч. 15 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” вперше на законодавчому рівні визначено НПФ. Це юридична особа, створена відповідно до Закону, що має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку.
На мою думку, варто погодитися із тим, що як суб’єкт правовідносин, НПФ можна розглядати водночас у кількох ракурсах:
- як юридичну особу, що є учасником відносин у сфері господарювання, має статус неприбуткової організації та функціонує, не переслідуючи мети отримання прибутку;
- як фінансову установу, що автоматично залучає НПФ до суб’єктів фінансового права;
- як суб’єктів інвестиційної діяльності;
- як важливу складову ланку системи соціального забезпечення та учасника правовідносин соціального забезпечення. До цього додамо, що оскільки вагому частину в недержавному пенсійному забезпечення займають майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення, у тому числі НПФ, є суб’єктами також цивільного права.
З урахуванням вищенаведеного і враховуючи найбільш істотні ознаки НПФ, можна визначити НПФ як юридичну особу, створену у формі непідприємницького товариства (неприбуткової організації), що функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду і здійснення учасникам пенсійних виплат на підставах і в порядку, встановлених законом, а також забезпечує адміністрування, зберігання пенсійних активів та управління ними.
1.3 Державне регулювання діяльності НПФ в Україні
Головною метою державної політики у сфері пенсійного забезпечення в Україні є реалізація ефективної та зрозумілої пенсійної реформи, прямованої на забезпеченнягідного рівня життя людей похилого віку та інших категорій громадян, які втратили працездатність, адекватного їх життєвим потребам, створення дієвих механізмів захисту прав та інтересів таких громадян, забезпечення прозорості пенсійної системи.
Длядосягнення поставлених завдань урядомпроводяться заходи відповідно до пенсійноїреформи, складовою якої є подальший розвиток недержавного пенсійного забезпечення.
Виділяють два концептуальних підходищодо втручання держави у формування тарозвиток системи недержавного пенсійногозабезпечення, один з яких зводить це втручання до мінімуму, тому що недержавнепенсійне забезпечення розглядається яксаморегулювальна система в ринковій економіці.
Завдання уряду – створення інституціональнихоснов регулювання цих схем. Інший концептуальний підхід базується на гарантуваннідержавою ефективної діяльності НПФ, унеможливленні втрати коштів вкладниками таприйнятті всіх ризиків. Саме такий шляхобрала для себе Україна.
Останнім часомприйнято ряд законодавчих актів і нормативних документів щодо діяльності НПФ. Однак процес їх створення та подальшогорозвитку в Україні дещо уповільнюється,тому що недостатньо досвіду та відсутнісистемні наукові дослідження, розробки йзапровадження ефективних регулювальнихі стимуляційних заходів, які на цьому етапістановлення НПФ є не тільки особливо актуальними, а й складними.
Таким чином, НПФ на початку їх розвитку перебувають у досить складних умовах і внаслідок цього можуть не набути здатності суттєвого впливу на ефективністьфункціонування економічної системи. Необхідність розроблення обґрунтованої політики держави щодо формування механізмів добровільного пенсійного страхування, посилення державного контролю й регулювання таких фондів зумовлена також негативними результатами діяльності трастів та НПФ у 1990-х рр., що за сучасних умов є одним із суттєвих факторів недовіри населення до будь-яких фінансових інститутів. Ураховуючи важливу соціальну роль інституту недержавного пенсійного забезпечення, необхідність збереження пенсійнихкоштів і створення умов для їх примноження, передбачено три напрями захисту пенсійних коштів учасників недержавного пенсійного забезпечення, а саме:
1) законодавчі обмеження:
- установлено вимоги щодо диверсифікаціїнапрямів інвестування пенсійних активів;
- заборонено нецільове використання пенсійних активів;
- установлено вимогу розмежування тавідокремлення активів пенсійного фондувід активів його засновників і роботодавців
– платників, адміністратора пенсійного фонду (далі – АПФ), компанія з
управління активами (далі – КУА), страхових організацій з метою унеможливлення банкрутства НПФ.
- НПФ не може бути проголошений банкрутом і ліквідований за законодавствомпро банкрутство;
2) системні вимоги:
- установлено високі вимоги до порядкустворення, ліцензування та функціонування адміністратора, КУА, зберігача;
- забезпечується чіткий розподіл функційнагромадження, зберігання та управління активами НПФ, а також внутрішнійконтроль за діяльністю суб’єктів, які надають послуги НПФ;
3) регуляторні заходи:
- виконання суб’єктами НПЗ своїх обов’язків контролюється Державною комісією зрегулювання ринків фінансових послугУкраїни, Державною комісією із ціннихпаперів та фондового ринку, Антимонопольним комітетом України, НБУ