Можливий винос радіоактивних речовин за межі Зони становить певну потенційну небезпеку для України, що обумовлено її стратегічним географічним положенням у басейні живлення головної водної артерії України – р. Дніпро.
Природно-географічні умови забрудненої території Полісся сприятливі для міграції 137Cs.
Шляхами міграції радіонуклідів за межі Зони є річний стік (що формується за рахунок поверхневого стоку і виносу радіонуклідів підземними водами); повітряний (вітровий) перенос; біогенний перенос; техногенний перенос.
Основним шляхом міграції радіонуклідів за межі Зони є поверхневий стік. Динаміка середньорічного та питомого виносу 137Cs та 90Sr з р. Прип’ять в Київське водосховище свідчить про його значне зменшення у порівнянні з першими роками після аварії на Чорнобильській АЕС та певну його стабілізацію, починаючи з 1989 року. Факти підвищення виносу 90Sr пов’язані з великими паводками і заторними явищами.
Міграція радіонуклідів у підземні води на даний час не призвела до стійкого суттєвого забруднення підземних вод на всій території Зони.
Вітровий перенос радіонуклідів відіграє незначну роль, чому сприяє наявність суцільного рослинного покрову на більшій частині території Зони після припинення традиційної господарської діяльності. (без урахування інтенсивності вітрового переносу радіонуклідів у випадку пожеж) [4, с. 35].
Біогенний перенос і техногенна міграція радіонуклідів за межі Зони в цілому незначні.
Радіаційний вплив викликав руйнування біоценозів на площі, що займає не більш як 0,3% частини Зони, що відноситься до території ЗВ. На 2-3% цієї території здійснюється діяльність у межах міст та промзон, а на решті 97% - зміни біоценозів визначаються не радіонуклідним забрудненням, а припиненням діяльності людини.
Основними радіаційно небезпечними об’єктами у Зоні є: об’єкт Укриття, проммайданчик ЧАЕС, пункти поховання і тимчасової локалізації радіоактивних відходів (РАВ), став – охолоджувач ЧАЕС.
За максимальними оцінками, в об’єкті "Укриття" зосереджено близько 180 тонн ядерного палива, що містить радіоактивні речовини з активністю більше 740·109 МБк. Крім паливовмісних мас, в об’єкті "Укриття" зосереджена велика кількість радіоактивних відходів, що складаються із залишків активної зони зруйнованого реактора, реакторного графіту, забруднених металевих і будівельних конструкцій енергоблоку.
У сховищі відпрацьованого ядерного палива (СВЯП) ЧАЕС на 1 січня 1997 року було 17473 відпрацьованих тепловиділяючих збірок. Обсяг відходів, накопичених на ЧАЕС, оцінюється величинами: твердих РАВ – 34078 м3, рідких РАВ – 10186 м3, щорічно в результаті діяльності ЧАЕС утворюється 1852 м3 твердих РАВ, 1013 м3 рідких РАВ.
У техногенному шарі проммайданчику ЧАЕС навколо об’єкту Укриття знаходиться значна, досі не визначена, кількість радіоактивних матеріалів, у тому числі паливовмісних мас. Місце розташування проммайданчику ЧАЕС характеризується можливістю розвитку підтоплення з ризиком активізації механічної суфозії або пливуноутворення піщано-суглинистих порід на межі з фундаментами споруд.
В устаткованих у ході аварійних та дезактиваційних робіт двох пунктах поховання (ППРВ) та численних пунктах тимчасової локалізації радіоактивних відходів (ПТЛРВ) зосереджені радіоактивні матеріали, загальний запас активності яких оцінюється в 14,06·109 МБк із сумарним обсягом близько 1 млн.м3.
Став-охолоджувач ЧАЕС – водойма площею 22,9 км2, що вміщує 160 млн.м3 води. У 1996 році середня забрудненість води у ставі-охолоджувачі становила: 137Cs – 4,07·103 Бк/л, 90Sr – 2,74·103 Бк/л. Сумарна активність радіонуклідів у донних відкладах досягала: 90Sr до 1,29·108 МБк, 137Cs до 2,96·107 МБк та 238Pu до 1,11·105 МБк. Радіаційне забруднення ґрунтових вод у районі дренажної завіси ставка-охолоджувача досягло свого піку у 1990-1992 рр. В наступні роки на цьому об’єкті спостерігалося покращення радіаційного стану, однак і в даний час залишається дуже небезпечним накопичення радіоактивності у ньому.
Аварія на Чорнобильській АЕС, увійшла в історію України як одна з найтяжчих трагедій XX століття, наслідки якої будуть позначатись на житті кількох поколінь людей. Чорнобильська катастрофа супроводжувалась викидом великої кількості радіонуклідів в навколишнє середовище, вона призвела до значних людських та матеріальних втрат, погіршення стану здоров'я населення, завдала непоправної шкоди українській культурі. На забруднених територіях зараз проживає 2,6 млн. чоловік.
Населення Зони мешкає у тій частині ЗБВ, що знаходиться під управлінням місцевих Рад. У зв’язку із законодавчою забороною постійного проживання населення в ЗБВ продовжується процес відселення з неї жителів. За роки, що минули після Чорнобильської катастрофи, була проведена велика робота по організації переселення. Проте, на 1 липня 1998 р. у населених пунктах Житомирської області мешкало 6128 осіб, а у Київській – 243 особи.
На повільність темпів відселення впливають економічні, соціально-психологічні, демографічні і адміністративні та правові фактори, а саме:
Глибока економічна криза, що призвела до різкого падіння доходів населення. Все складніше забезпечити мінімально допустимий рівень життя навіть у місцях постійного проживання. Існують реальні побоювання ускладнити матеріальні проблеми і невлаштованість сім’ї в районах нового поселення, втратити передбачені законом пільги для осіб, що проживають в Зоні.
Небажання частини населення покидати рідні місця, оскільки психологічний удар у перший післяаварійний період, почуття побоювання за власне здоров’я та здоров’я дітей поступово притупились і стали фактором повсякденного життя. Також впливовим чинником стає статус потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та передбачені законом компенсації та пільги.
Необхідність надання додаткового житла молодим сім’ям, що утворилися.
Обмежені можливості органів державної влади для впливу як на осіб, що отримали житло у "чистих" районах, але залишились проживати в Зоні, так і по відношенню до осіб, що постійно проживають і прописані у Зоні.
Проблемою залишається відселення громадян, які самочинно повернулися в ЗВ. На 01.07.1998 р. налічувалося 660 таких осіб. Проведені дослідження місць несанкціонованого поселення у ЗВ виявили, що діапазон доз опромінення населення, особливо внутрішнього, залежить від певних режимів поведінки та раціону харчування. Концентрація 137Cs в диких тваринах, рибі, грибах становить десятки КБк/кг, тому при високому рівні споживання вони забезпечують дозу внутрішнього опромінення від декілька десятих до одиниць мЗв/рік. Відповідно до даних дозиметричної паспортизації населених пунктів України, що зазнали радіоактивного забруднення після Чорнобильської аварії, в переважному числі населених пунктів на території ЗБВ додаткові дозові навантаження на населення не перевищують допустимі рівні.
Повинна бути вирішена проблема невідповідності реальної радіологічної ситуації на частині території ЗБВ критеріям, що регламентовані в існуючих законодавчих актах. У зв’язку з припиненням активної діяльності на відчужуваних територіях найважливішим завданням стає дотримання прийнятних правил і принципів діяльності на них з метою недопущення негативних економічних і екологічних наслідків для навколишнього середовища і населення України.
У даний час її масштаби усвідомлюються все повніше і виникає необхідність виконання принципово нових системних заходів: завершення переселення людей із забруднених територій, соціальна та медична допомога населенню, що проживає у забруднених районах, вирішення соціально-психологічних проблем, зменшення дози опромінення населення, забезпечення чистими продуктами харчування, проведення дезактиваційних робіт, створення інформаційних технологій, здійснення радіаційного контролю та радіаційного моніторингу, вирішення проблеми зони відчуження та об'єкта "Укриття", наукове забезпечення розв'язання чорнобильських проблем, розвиток культури і освіти в потерпілих районах.
24 квітня з приводу 16-ї річниці аварії на ЧАЕС у Міністерстві охорони здоров’я відбулася прес-конференція, присвячена медичним наслідкам Чорнобильської катастрофи. В роботі прес-конференції взяли участь заступник Державного секретаря МОЗ, Головний державний санітарний лікар України Ольга Бобильова, провідні фахівці Наукового центру радіаційної медицини АМНУ, Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМНУ, Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМНУ.
На прес-конференції було відзначено, що в Україні внаслідок аварії на ЧАЕС радіоактивного забруднення зі щільністю цезію-137 понад 1 Кі/км2 зазнала територія загальною площею майже 38 тис. км2 (5% території), на якій проживало понад 3 млн. осіб (майже 6% населення).
На початок 2002 р. під медичним наглядом перебувало понад 2506,8 тис. осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі 497,8 тис. дітей. Персональний облік і довготривалий автоматизований моніторинг стану здоров’я постраждалих здійснюється завдяки системі Державного реєстру України, який містить інформацію про 1 667 352 особи, офіційні записи про дозу опромінення більш ніж 96 тис. учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА).
Частка дорослого населення, яке визнане хворим за результатами медичних оглядів, з 1987 р. збільшилась з 37,5 до 84,85%, зокрема серед УЛНА (осіб молодого віку відносно здорових на час ліквідації) — з 21,8 до 92,7%, серед дорослих евакуйованих — з 42,9 до 89,1%, а серед тих, хто проживає на радіаційно забруднених територіях, — з 49,3 до 84,6%. Серед дитячого населення, що постраждало, спостерігаються аналогічні тенденції до погіршення стану здоров’я. Показник визнаних хворими в порівнянні з 1987 р. підвищився в 1,9 разу і становить 76,9%.