2) витрати засудженого, якщо вiн брав участь у справi як свідок до пpeд'явлення йому обвинувачення (компенсуються органами дiзнання, досудового слiдства icyдoм);
3) витрати перекладача компенсуються органами дiзнання, досудового слідства i судом);
4) витрати учасникiв кримiнально-процесуальної дiяльностiiз збереження, дослідження i пересилання речових доказiв (можуть бути компенсованi засудженими чи прийнятi на рахунок держави);
5) неодержаний дохiд, свідкiв, потерпiлих, понятих у видi середньої заробiтньої плати (що компенсуєтъся пiдприємствами, установами, органiзацiями);
6) неодержаний дохiд свідка, потерпiлого, понятого, що, не єробiтником чи службовцем (вiдшкодовується органами дiзнання, досудового слідства судом, що може покласти його на засудженого);
7) витрати свiдкiв, потерпiлих, понятих, експертів, фахiвцiв-вiйськовослужбовцiв компенсується вiйськовими частинами; за наявностi, вимог останнi витрати можуть бути вiдшкодованi органами дiзнання, досудового слiдства, судом, що вправi покласти їх на засудженого;
8) витрати експерта, фахiвця, пов'язанi з їx участю в справi в порядку службового завдання (покладаються на експертну установу, у штатi якого вони складаються);
9) витрати експерта i фахiвця, пов'язанi з їхньою участю в справi, а також винагорода за роботу, виконану не в порядку службового завдання сплачують органи дiзнання, досудового слiдства i суд, що може покласти їх на засудженого ).
Середнiй заробiток за час, що був витрачений у зв'язку з явкою за викликом, зберiгається за працiвниками та службовцями за умови їx участi в кримiнальному судочинствi як свідкiв, потерпiлих, законних представників потерпiлих, перекладачiв, експертiв, спецiалiстiв i понятих. Це правило нестосується випадкiв, якщо ці особи є обвинуваченими чи пiдсудними. Виплата середнього заробiтку здiйснюється, якщовиклик збiгся з часом, упродовж якого робiтиик чи службовець повинен був перебувати на роботi. За неробочий час, затрачений у зв'язку зявкою за викликом, винагорода не виплачується.
Для того, щоб особi отримати середнiй заробiток, на повiстцi робиться відмiтка про її явку в судово-слiдчi органи із зазначенням фактично витраченого часу.
Витрати по явцi (проїзнi, квартирнi, добовi), винагорода за відрив від звичайних занять, а також винагорода експертам, спецiалiстам i перекладачам виплачується органом, що викликав, з коштiв, якi спецiально вiдпускаються на тaкi цiлi, за постановою особи, яка провадитьдiзнання, слiдчого, прокурора, суддi або за ухвалою судунегайно пiсля виконання викликаною особою своїх обов'язкiв. Це стосується й договiрних вiдносин мiж органами та державними експертними установами, штатнi працiвники яких викликались для проведення експертиз таучастi в слiдчих дiях i судовомурозглядi, вiдшкодовується вартiсть цих робiт на користь державної експертної установи у межах зазначених вище норм винагороди.
Вiдшкодування витрат вiйськовослужбовцiв по явцi за викликом проводиться на вимогу вiйськових частин за встановленими нормами. Самим вiйськовослужбовцям витрати не вiдшкодовуються.
Рiшення суду про вiдшкодування судових витрат у випадках передбачених ст. 93 КПК, має бути викладене увироку (п. 10 ч. 1 ст. 324, ст. 331, ч. 9 ст. 335). Якщо з будь-яких причин питання про судовi витрати не було вирiшено при постановленнi вироку, його має вирiшити суд, який постановив вирок, у пор'ядку, передбаченому ст. 409 КПК.
За загальним правилом, судовi витрати покладаютьсяна засуджених (ч. 1 ст. 93 КПК). Тобто судовi виграти пiдл'ягають ст'ягненню в дохiд держави лише з осiб, щодо яких постановлено обвинувальний вирок. Але в окремих випадках суд має право постановити рiшення про вiдшкодування їх за рахунок держави. Коли суд доходить висновку, що судовi витратислiд вiднести на рахунок держави, він у вироку повинен навести мотиви такого рiшення. Наприклад, таке рiшення суд може прийняти в разi нeспроможностi особи, з якої вони мають бути стягнутi (тобто вона є недiєздатною й не має майна, що за законом пiдлягає опису й конфiскації). У справах про неповнолiтніх судовi витрати може бути покладено на батькiв або нaопiкунiв.
Стягнення з засудженого безпосередньо на користь свiдка, потерпiлого, експерта, спецiалiста, понятого,перекладача витрат, пов'язаних з їх явкою та викликом, є недопустимим (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України„Про вiдшкодування витрат настацiонарне лiкування особи, яка потерпiла вiдзлочину, та судових витрат”, вiд 7 лилня 1995 р..).
При виправданнi пiдсудного за однiєю чи кiлькома статтями пред'явленого обвинувачення або при виключеннi одного чи кiлькох епiзодiв cудовi витрати в цiй частині відносяться на рахунок держави.
У тому разi, якщовинними буде визнано кiлькох осiб суд постановляє ст'ягнути судовi витрати з ycix засуджених. Розмiр вiдшкодування кожного з них визначає суд, враховуючи при цьому ступiнь вини та майновий стан засуджених (ч. 2 ст. 93 КПК). Стягнення судових витрат в солiдарному порядку закон не передбачає.
Якщо пiдсудного буде визнано винним, але звiльнено від покарання, суд має правопокласти на нього cудові витрати.
У разi винесення виправдувального вироку або постанови про припинення кримiнальної справи судовi вирати, зазвичай беруться на ракунок держави. Однак при закриттi справи через примирення потерпiлого з обвинувачениму справах про злочини справи по яким порушуються не iнакше, як за скаргoю потерпiлогo, cудовi витрати суд може покласти повнiстю або частково на одного зних або на обох.
Захисника з числа адвокатівв більшості випадкiв обирає та запрошує обвинувачений чи його законнi представники через юридичнi консультації. При цьому вони вносять визначену суму грошей для оплатипрацi адвоката.
Якщо захисник бере участь у справiза призначенням, оплата його працi провадиться за рахунок держави в порядку iрозмiрах,встaновлениx Кабiнетом Мiнiстрiв України. Але суд також за згодою засудженого або ociб, ,якi несутьмайнову вiдповiдальність за його дiї, має правопокласти такестягнення на них (ч. 6 ст. 93 КПК).
Постанову суду про стягнення з засудженого кoштiв дляоплати прaцi захисника суддя виносить у нарaдчiй кімнатi або у залi засiдання. В останньому випадку ця постанова заноситься до протоколу судового засiдання.
Стаття 93' КПК передбачає, щокоштивитрачені закладом охорони здоров'яна стаціонарне лiкуванняособи, потерпiлої вiд злочину, зa винятком випадку завдання такої шкодипри перевищеннi меж необхiдної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановлені вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому ст. 28 КПК та частинами 2 і 3 статті 93 КПК.
Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету та їх використання затверджено постановою КМУ від 16 липня 1993 р., де зазначено: сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, де перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.
Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, що підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого зі стаціонару лікувального закладу.
Сума витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день визначається виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць, в якому проводилось лікування, на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, на капітальні вкладення, на капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
У разi заподіяння шкоди здоров'ю потерпiлого неповнолiтнiми витрати на його стацiонарне лiкування відшкодовуються особами, якi за законом несуть за неповнолiтнiх матерiальну вiдповiдальнiсть ( статті 446 і 447 Цивільного Кодексу Укрaїни).
Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що коли потерпiлий на час розгляду справи продовжує стацiонарно лiкуватися, витраченi на його лiкування кошти стягуються з засудженого по день постановлення вироку, a витрати на подальше лiкування можуть бути стягнутi засудженого в порядку цивiльного судочинства. В разi вчинення злочину групою осiбвитрати на стацiонарне лiкування потерпiлого стягуються вiдповiдно до ч. 2 ст.93 КПК з кожного засудженого i окремо зурахуванням ступеня їх вини та майнового стану. Витрати на стацiонарне лiкування потерпiлого вiддiй особи, яка вчинила їх у станi неосудностi, не стягуються.
У разi, якщо при постановленнi вироку рiшення про відшкодування коштiв, витрачених на стацiонарне лiкування потерпiлого, не було прийнято, стягнення їх провадить в порядку цивiльногосудочинстваза позовом заінтересованих осiб.
Стягнення коштiв, витрачених на стацiонарне лiкуванняпотерпiлого, за позовом закладу охорони здоров'я, органу Miністерствa фiнансiв або прокурораупорядку цивiльного судочинства провадиться також у разi, якщо при постановленi вироку суму коштiв ще не було визначено, а також у разi вiдмови в порушені чи закриття кримiнальної справи, внаслiдок акту амнiстiї або помилування, за примиренням потерпiлого з обвинуваченим (пункти 4, 6 ч. 1 ст. 6 КПК), закриття кримiнальної справи внаслiдок змiни обстановки, передачею особи на поруки громадськiй органiзацiї чи трудовому колективу, або з застосуванням донеповнолiтнього примусових заходiв виховного характеру тощо (cтaттi 7-10КПК).
Стягненi кошти залежно вiд джерела фiнансування закладу охорониздоров'я зараховуються до вiдповiдного державного бюджету або на користь юридичної особи (вiдомства), якiй належить заклад охорони здоров'я ( 5 ).
Висновок
Для побудови демократичної i правової держави в Українi необхiдно забезпечити неухильне дотримання Конституцi, ї законiв та iнших нормативних актiв у всiх сферах суспiльного життя, в тому числi i в правоохороннiй дiяльностi. Неухильне дотримання законiв забезпечить умови за яких неможливими будуть рiзнi порушення прав i свобод людини i громадянина.