З лютого 1999г. спільно з радіостанцією «Відлуння Москви» за підтримки інституту «Відкрите суспільство» запущений проект «Заповідники Росії». В рамках проекту кожну останню суботу місяця на радіо «Відлуння Москви» організований цикл передач про найбільш гострі проблеми російських природних територій, що охороняються, за участю співробітників заповідників і провідних фахівців в області заповідної справи. Хочеться відзначити, що програма «Марш парків» була удостоєна премії Генрі Форда 1997г. «За збереження культурної спадщини і охорону навколишнього середовища».
Зі всього сказаного можна судити про те, що встановлення нових зв'язків і партнерств між організаціями державного сектора, бізнесу і серед неурядових об'єднань послужить подальшому, ефективнішому рішенню проблеми збереження природи.
3. ЗАПОВІДНИКИ
Особливо важливу роль в роботі по охороні природи грають державні заповідники, створені для того, щоб забезпечити збереження всіх природних комплексів, зосереджених на певній території, що представляє особливо великий науковий і культурний інтерес. На цьому просторі повинна бути припинена всяка господарська діяльність рубка лісу (окрім вибіркової санітарної), косовиця трави, випас худоби, охота і т.д. Основне значення заповідників служити еталонами природи, бути місцем пізнання ходу природних, не порушених людиною процесів. Заповідники стали базою збереження, відтворення і ліквідації загрози зникнення багатьох рідкісних видів рослин і таких тварин, як бобер, кулан, зубр, плямистий олень, тигр, леопард, соболь, звичайна гага, фламінго і ін.
Основи заповідної справи в Росії були закладені видними вченими діячами охорони навколишнього середовища, такими як. П. Бородін, Г.А. Шкіряників, А.П. Семенов-тян-шанський, Д.К. Солов'їв. Ідея створення перших росіян державних заповідників була гаряче підтримана Г.Ф. Морозовим и В. Н. Сукачевим.
В даний час державні заповідники мають статуси природоохоронних науково-дослідних організацій Росії і більше 60 років ведуть довготривалі наукові дослідження за єдиною програмою «Літопис природи». Ці дослідження є основою для екологічного моніторингу і контролю за станом природного середовища. У 90-х рр. XX в. у Росії налічувалося більше 80 заповідників, зокрема 16 біосферних, загальною площею більше 20 млн. га, що складало 1,2 % території країни. Був відкритий міжнародний російський-фінляндський заповідник «Дружба-2», проводилася робота із створення нових міжнародних заповідників в прикордонних районах: російський-норвезького, російський-монгольського.
Серед російських заповідників головне місце займають 16 біосферних заповідників ЮНЕСКО. У шести з цих заповідників є станції комплексного фонового моніторингу (прогнозу). Ці станції поставляють дані про хімічне забруднення еталонних заповідних екосистем. У багатьох заповідниках були створені розплідники, в яких зберігається цінний генофонд, вивчаються і розлучаються рідкісні види тварин. Як приклад дамо коротку характеристику деяких заповідників.
Ільменський заповідник знаходиться на Південному Уралі, організований в 1920г. і займає територію близько 300 кв. км. Не багато на землі є місць, які по красі і природним багатствам можуть порівнятися з Ільменамі. Академік А. Е. Ферсман, що вклав багато праці в дослідження даного заповідника, писав: «Хто з дослідників мінералогів і любителів природи не чув про Ільменських горах! Хто... не мріє відвідати цей «мінералогічний рай», єдиний на землі по багатству, різноманітності і своєрідності копалин!»
Ільмени - природний геологічний музей. Тут гірські породи і мінерали залягають досить неглибоко, а в деяких місцях виходять прямо на поверхня. На порівняно невеликій площі тут виявлено 250 мінералів від звичайних і рідкісних, знайдених тільки там. Заповідник відомий не тільки мінералогічними багатствами. У далекому минулому клімат Ільменського заповідника мінявся від тропічного до льодовикового. Це привело до різноманітності рослинного і тваринного миру. Велику частину території заповідника (85 %) займають ліси. По вершині Ільменського хребта зустрічаються ділянки листяних лісів, у річок переважають осичняки і вільшняки. На півночі заповідника велику частину займають березняки. В околицях озер Велике Міассово, Савелькуль, Бараус розташовані хороші соснові бори. Живими свідками стародавніх епох можна назвати рослини, які збереглися з часів чверткового заледеніння, мирт болотний, богульник, росянка, підбіл, що ростуть на сфагновых болотах. Найстародавніші з них це шиверекія подільська, анемона пермська, ятришник шоломоносний, минуарція Гельма. Ці рослини занесені в Червону книгу Росії.
У лісах, на гірських схилах і лугах мешкають різні види тварин: косуля, лось, заєць, вовк, лисиця, горностай, борсук, з'явилися кабани і ведмеді. Ільменський державний заповідник - природоохоронна і наукова установа входить до складу Уральського наукового центру Російської академії наук.
Хоперський заповідник займає територію близько 16 тис. га в заплаві річки Хопер. Частина заповідника рясніє старицами, протоками, озерами, а решта площі зайнята лугами, дубовими і іншими листяними лісами. Дуже цікавий мешканець заповідника вихухоль, ради якого він, власне, і був створений. Чисельність звіра була стабілізована виловами до необхідної межі. Досить добре прижилися річковий бобер, плямистий олень, стали з'являтися лосі і кабани. Створений розплідник чистопорідних зубрів.
Баргузінський заповідник був організований в 1916г., розташований на побережжі озера Байкал, займає площу більше 248 тис. га. У першому розділі трохи сказано про те, що заповідник створювався з метою збереження соболя, який довгий час був головним об'єктом полювання. Заповідник займає західні схили Баргузінського хребта, найвищого в Забайкаллі. Велика частина заповідника покрита темнохвойною тайгою. У заповіднику мешкають близько 40 видів ссавців і 220 видів птахів.
4. ЗАПОВІДНИКИ І ПАМ'ЯТНИКИ ПРИРОДИ
Широко практикується створення мисливських і риболовецьких заповідників. Ця категорія територій, що охороняються, відрізняється від заповідників тим, що носить тільки частковий або вибірковий характер, а не всеосяжний, як в заповідниках. У заповідниках впродовж ряду років або постійно, в певні сезони або цілорічно, охороняються окремі види тварин, рослин або частина природного комплексу. Господарське використання решти природних ресурсів вирішується в такій формі, яка не наносить збитку об'єкту, що охороняється, або комплексу.
Заповідники різноманітні по своїх цілях. Вони служать для відновлення або збільшення чисельності мисливсько-промислових тварин (мисливські заповідники), створюються для сприятливої обстановки для птахів під час гніздування, линьки, міграцій і зимівель (орнітологічні), охорони місць нересту риб, нагулу молоди або місць їх зимових скупчень, збереження особливо цінних лісових гаїв, окремих ділянок ландшафту, що мають велике естетичне і культурне значення (ландшафтні заповідники).
Загальна кількість заповідників в 90-і рр. XX сторіччя в Росії складала 1519, з них федерального значення 71, місцевого 1448. Вони займали 3 % території країни.
Заповідники, на відміну від інших систем природоохоронних територій є надзвичайно динамічною і мобільною формою охорони природних об'єктів.
Є ще і пам'ятники природи, які знаходяться під державною охороною. Вони є окремими об'єктами або пунктами, що мають видатну наукову або культурну цінність. До пам'ятників природи можуть бути віднесені стародавні, могутні дуби, особливо красиві гаї, окремі скелі, величезні валуни, печери і т.д. Деколи з ними пов'язані народні легенди, історичні спогади і події.
У Росії є 29 пам'ятників природи федерального значення, які займають площу 15,5 тис. га і розташовані переважно на європейській території. Число пам'ятників природи місцевого значення налічує декілька тисяч.
У Курганній області в 90-х рр. XX сторіччя 91 природний об'єкт мало статус державного пам'ятника природи, з них 41 ботанічні. Назвемо деякі з них: у Білозерськом районі сосновий ліс з віковими деревами в Тебянякськом лісництві; у Шадрінськом районі сосновий бор в у с. Мильниково, Носиловська дача; у Шатровському районі бор-брусничник в у с. Мостовка, ділянка лісу з ялиною сибірською природного походження і багато інших.
5. ЗАХОДИ ПО ЗАПОБІГАННЮ ЗАБРУДНЕННЮ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
Дуже серйозною є проблема чистоти атмосфери, і вона далеко не нова. Дана проблема виникла разом з появою промисловості і транспорту, які працюють на вугіллі і на нафті. Протягом двох останніх сторіч задимлення повітря носило місцевий характер. Дим, кіптява від порівняно рідкісних заводів і фабрик майже повністю розсівалися у великому повітряному просторі. Проте швидке зростання промисловості в XX сторіччі привело до такого збільшення об'ємів і токсичності шкідливих викидів, які не можуть вже розчинятися в атмосфері до стану нешкідливих для природного середовища і людини концентрацій.
Головними і найбільш небезпечними джерелами забруднення атмосфери є промислові, транспортні і побутові викиди. Наприклад, спалювання викопного палива (вугілля, нафта) грає певну роль в забрудненні атмосфери. За рахунок газів антропогенного походження утворюються кислотні осідання і зміг.
Кислотні осідання сірчана і азотна кислоти, що утворюються при розчиненні у воді діоксинів сірі і азоту і випадні на поверхню землі разом з дощем, туманом, снігом і пилом. Потрапляючи в озера, річки, кислотні осідання нерідко викликають загибель всього живого. Вони ж можуть викликати пошкодження листя, а часто і загибель рослин, прискорювати корозію металів і руйнування будівель. Кислотні дощі спостерігаються переважно в районах з розвиненою промисловістю.