Окремим видом водокористування є скидання стічних вод у водні об’єкти. Таке скидання дозволяється лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
Водокористувачі зобов’язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони:
- можуть бути використані в системах оборотного, повторного і послідовного водопостачання;
- містять цінні відходи, що можуть бути вилучені;
- містять промислову сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені нормативи технологічних відходів;
- містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концентрації;
- містять токсичні речовини та збудників інфекційних захворювань;
- за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи;
- призводять до підвищення температури води водного об’єкта більш ніж на 3 градуси за Цельсієм порівняно з її природною температурою в літній період;
- є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищення і знезараження.
Крім того, забороняється скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар’єри тощо). Скидання ж вод з накопичувачів промислових забруднених стічних вод у поверхневі водні об’єкти має здійснюватися згідно з індивідуальним регламентом, погодженим з державними органами екології та природних ресурсів.
Хоча водним законодавством визначені два види порядку користування водними об’єктами (право загального і спеціального водокористування), однак у ВК України передбачені випадки, коли за своїм характером використання водних об’єктів не є спеціальним.
Законодавством визначені види неспеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних), подача (перекачка) води водокористувачам у маловодні регіони, використання підземних вод для вилучення корисних компонентів, бурові, геологорозвідувальні роботи, якщо вони виконуються без забору води та скидання зворотних вод, та інше (ч.3 ст.48 ВК України).
За строками здійснення право користування водами поділяється на безстрокове та строкове. При безстроковому (постійному) строк користування водами не встановлюється, наприклад, не встановлюється строк користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту. При строковому, яке в свою чергу може бути короткостроковим (до трьох років) і довгостроковим (від 3 до 25 років), строк встановлюється. Законодавством при необхідності передбачається подовження строку водокористування на період відповідного строку короткострокового або довгострокового користування.
Використання водних об’єктів можливе і на умовах оренди (ст.51 ВК України). Передача права оренди на користування водними об’єктами забороняється. Право водокористування на умовах оренди оформлюється договором. Водокористувачі (орендатори) можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування у порядку, встановленому для цього водокористування.
Первинне та вторинне водокористування є також видами права водокористування. Первинне водокористування здійснюється водокористувачами, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинне ж водокористування здійснюється водокористувачами, які не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.
Серед видів користування водами слід виділити платні та безплатні. Безплатними видами є загальне водокористування (ст.47 ВК України), користування водними об’єктами для потреб повітряного транспорту (ст.53 ВК України). Платним є передусім спеціальне водокористування. Цьому питанню у ВК України присвячено статті 30 і 32. Слід зазначити, що здійснюється вказаний вид збору з метою забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Він включає в себе збір за використання води водних об’єктів та за скидання в них забруднюючих речовин. Нормативи збору за спеціальне водокористування і порядок стягнення таких зборів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
1. Баб’як О. С, Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. - 216 с.
2. Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2006. – 192 с.
3. Екологічне право. Особлива частина Підручник. Для студентів юридичних вузів і факультетів. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001.
4. Екологічне право України За редакцією професорів В.К. Попова і А.П. Гетьмани. Харків, "Право". 2001.
5. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2005. - 848 с
6. Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. – К., 1991.
7. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. - 248 с.