Вплив антропогенного фактора на життєдіяльність водних організмів (стр. 4 из 6)
Знизився об'єм використання води в оборотній системі Використування на КЕП "Чернігівська ТЕЦ" ТОВ фірми ''ТехНова”, що пов`язано зі зменшенням кількості годин роботи турбогенератора ТТ-3, який працюєна оборотній системі водопостачання Тому збільшився об'єм забору і з р. Десна.
Відчутним залишається вплив міста на гідрохімічний склад р. Стрижень. В порівнянні з 2002 роком збільшилась концентрація забруднюючих речов по хлоридах, органічних сполуках за БСК20, ХСК, амонію сольовому, нітритах, нітратах. Не вирішується питання будівництва очисних споруд зливових вод результаті без очистки вони надходять до водойми.
Негативно вплинув на гідрохімічний стан р.Стрижень порив каналізаційного колектору по вул. Горького, 2 в січні 2007 р. В результаті в річку надійшла значна кількість господарсько-побутових стічних вод.
Викликає занепокоєння факт погіршення гідрохімічного складу води р. Білоус - водойми, в яку надходять близько 90 тис. куб. м на добу недостатньо очищених стічних вод. Порівнянням показників якості води у створах вище та нижче скиду очисних споруд зафіксовано перевищення по амонію сольовому -10,5 разів, ХСК - у 1,7 рази, нітритах - у 4,1 рази, органічних сполуках за БПК20 - у 2,9 рази, хлоридах - 1,76 рази. У зв'язку з забрудненням падає вміст розчиненого кисню у воді, що провокує анаеробні процеси, ускладнюючи процес самовідновлення річки.
Розділ 2 Матеріали та методика досліджень
Для вірної оцінки результатів гідрохімічного дослідження важливо знати, в яку пору року і в яку годину відібрана проба води. Закінчене уявлення про водоймище може бути отримане тільки в результаті регулярного дослідження його протягом року. Загальна характеристика якості води може бути дана на основі повного загального аналізу проб, які були відібрані чотири рази на рік: у середині зими, у середині літа, весною у період весняної повині та у період осіннього паводку. Якщо проби були відібрані взимку, то час доби, коли це відбувалось, значення не має. Але влітку дуже важливо враховувати час відібрання проб. Під час «цвітіння» водоймище увечері багате киснем за рахунок фотосинтезу рослин; рано вранці кисню іноді зовсім не залишається і у воді накопичується багато вільної вуглекислоти за рахунок окиснення органічних речовин, дихання водоростей та тварин. Фотосинтез зелених водоростей може викликати добові коливання у вмісті не тільки розчинених газів, але і у вмісті бікарбонатів кальцію та магнію і деяких інших речовин. Для судження про найбільш погані умови, які розвиваються у водоймищі, достатньо обмежитись дослідженням проб, які відібрані на світанку і для отримання уявлення про можливі добові коливання вмісту у воді тих чи інших речовин треба, крім того, дослідити проби, які відібрані на заході сонця. Найбільш повну картину дає цілодобова станція, на якій проби беруться через кожні 3-4 години [18].
Матеріали та обладнання. Батометр, склянка з трубочками, притерта пробка, шест з дерев'яною площадкою, гумове кільце, ведро.
Завдання І. Вибір місця де беруться проби.
Проби необхідно брати у ділянках водоймища, які найбільш відрізняються одна від одної, наприклад у зоні біля берега та на середині озера або ставка, в заростях і на відкритих ділянках і т. д. При глибині більше 1,5-2 м треба брати проби з поверхні та придонного шару, а іноді і з проміжних шарів (через кожен метр, а при великих глибинах — через кожні 2 - 5 м).
При вивченні забруднення водоймища стічними водами або при його евтрофікації, слід брати проби за 200-3 00 м вище місця, де стічні води впадають у річку і на 2-3 км нижче, щоб отримати дані про самоочисну здатність річки, Також потрібен аналіз самої стічної рідини. Загальне уявлення про шкідливість стічної води можна отримати на основі визначення окисненості та біологічного споживання кисню (БСК) [4].
Завдання 2. Способи якими беруться проби води.
Проби води треба брати за допомогою спеціальних приладів. Відбирати проби води для хімічного аналізу простим набиранням не можна, тому що це призводить до перемішування води з повітрям і результати визначення розчинених у воді газів будуть невірними. Краще користуватися приладом, який називається батометр. Його опускають на визначену глибину у відкритому вигляді, причому вода проміжних шарів у ньому не затримується. На потрібній р глибині батометр закивають за допомогою посильного вантажу. Посильний вантаж одягається на трос, на якому підвішений батометр, потім він пливе по цьому тросу і, вдарив по особливому пристрію у верхній частині батометра, закриває його. Таким чином, перемішування води з повітрям не відбувається і вода береться з потрібної глибини. Для визначення глибини узяття проби, трос, на якому спускають батометр, розмічують за допомогою лоскутків різного кольору, або батометр спускають зі стріли, яка має автоматичний лічильник. У нижній своїй частині батометр має відросток, на який одягнена каучукова трубка з затискачем. За допомогою цієї трубки і відбувається наповнення склянок для проб води. Для робіт на відносно невеликих і неглибоких водоймах використовують батометр, схема якого дана на рис. 2.1. Цей батометр відрізняється тим, що безпосередньо у його стінку вмонтован термометр, навпроти якого в оправі прорізане вузьке віконце, герметичне зачинене склом. Це дає можливість визначати температуру проби води, що береться [18].
Якщо батометра немає, для глибини не більше 2-3 м зі склянки, яка призначена для проби на визначення розчинного у воді кисню або вільної вуглекислоти, виймають скляну притерту пробку, а на її місце вставляють каучукову або коркову пробку, яка обладнана двома скляними трубочками. Одна з цих трубочек майже досягає дна склянки і обрізана як раз рівно з верхнім краєм пробки; інша трубочка простягнута на 20-30 см вище пробки і обрізана рівно з її нижнім краєм (рис. 2.2). Склянку закріплюють на шесті, на якому є мітки метрів і сантиметрів. Шест зі склянкою швидко опускають на задану глибину і вода починає затікати у склянку через трубку, яка закінчується у дна, а повітря виходить через трубку, яка простягнута уверх. Перемішування води з повітрям не відбуається. Про заповнення дізнаються по закінченню виділення на поверхню води пухирців повітря.
При роботах узимку склянки з пробами необхідно щільно оберігати від замерзання і ставити їх у спеціальний утеплений ящик в теплих мішечках з ватною підкладкою, або ставити їх у відро з водою, слідкуя за тим, щоб не замерзла вода у самому відрі.
Завдання 3. Зберігання проб води.
Зберігати проби на визначення розчинених у воді газів не можна. Визначати кисень, вільну вуглекислоту, сірководень та актину реакцію (рН) потрібно обов'язково не пізніше, ніж через кілька годин після відібрання проби. Фіксувати кисень потрібно зразу після наповнення склянок. Лише узимку під час морозів можна принести склянки з пробами у приміщення і там фіксувати кисень. Після розчинення осаду кислотою, визначення кисню може бути відкладене на декілька годин [17].
Відразу після узяття проби необхідно визначити закисне і окисне залізо, тому що закисне швидко окиснюється киснем, розчиненим у воді. У день, коли відібрали пробу, необхідно зробити наступні визначення: фізичні властивості, окисненість, різні сполуки азоту (азот альбумідний, аміак, нітрати та нітрити), фосфати. Вміст усіх цих речовин протягом короткого часу дуже змінюється через окислювальні та мінералізуючі процеси.
Визначати лужність, твердість, загальний вміст заліза, кальцію та магнію, сульфатів і хлоридів можна не зразу, тому що вміст цих речовин незначно змінюється у часі. Якщо початок аналізу затримується, то проби необхідно зберігати при низькій температурі, близькій до 0°С. Це уповільнює процеси окиснення та мінералізації, але не припиняє їх.
При пересиланні для консервації в окрему бутиль наливають 500 мл досліджуваної води і додають до неї 1 мл 25 % сірчаної кислоти; у воді з цієї бутилі визначають окисненість, альбумідний азот та аміак (потрібно нейтралізувати підкислену воду перед визначенням альбумідного азоту і аміаку). В іншу бутиль відливають ще 300 мл води, яка консервується додаванням 0,5 мл хлороформу. У воді з цієї бутилі визначають нітрати, нітрити і фосфати. Для інших визначень воду не консервують [3].
Завдання 4. Реєстрація результатів аналізу.
На систематичний запис усіх етапів гідрохімічного дослідження потрібно звертати серйозну увагу. Не можна відкладати запис навіть на короткий час. При роботі у польових умовах завжди потрібно мати при собі польову книжку, у який реєструється номер станції, місце та глибину, дату і годину відбору проби, температуру, прозорість води, номери склянок з пробами на визначення кисню, вільної вуглекислоти та сірководня, номера склянок з пробами на загальний аналіз. У цій книжці відмічають важливі метеорологічні дані у момент відбору проб. Усі записи у польовій книзі необхідно вести простим олівцем. Зразу після повернення в лабораторію необхідно привести польові записи у повний порядок, звірити номери склянок, дописати упущене, виправити помилки.
Результати лабораторної роботи записують у лабораторний журнал. У цьому журналі відмічають дату, місце відбору і номер проби (номер склянки), дату виконання аналізу, кількість реактивів, які пішли на титрування відібраного для аналізу об'єму води або інші проміжні дані, наприклад, висоту столбу проби та стандарту у циліндрах (при колориметруванні). Тут також записують результати обчислень кількості потрібних речовин.
Рис. 2.1. Батометрдля взяття проб води
