Гідробіоценоз Кременчуцького водосховища (стр. 8 из 9)
Нині контроль за станом якості води у межах Черкаського регіону здійснюють управління екології та природних ресурсів, установи санепідслужби області, відділ екології та раціонального природокористування Черкасько го міськвиконкому, комунальне підприємство «Черкасиводоканал». Контроль за скидами стіч них вод здійснює регіональне управління водних ресурсів. Результати роботи названих орга нізацій є основними джерелами інформації щодо якості стану води р. Дніпро у межах Чер каської області. Проблема полягає в тому, що відомства мають свою мережу спостереження за станом якості води р. Дніпро, які не підлягають узгодженню. Обмін інформацією між відомствами не відрегульовано і не розроблено методологію її узагальнення.
Вода р. Дніпро у межах Кременчуцького водосховища контролюється на межі Черкаської та Київської областей вище Канівської ГЕС, у гирлах річок Рось, Вільшанка, Золотоношка, Супой, Тясмин, у межах водоза бору м. Черкаси, на кордоні Кіровоградської та Черкаської областей, в акваторії порту м. Світловодськ.
Вода досліджується за такий основними показниками: температура, запах, забарвлення, прозорість, каламутність, наявність домішок, завислих речовин, лунність, амоній сульфат (за азотом), нітрати, нітрити, розчине ний кисень, БПК, ХПК, рН, сухи залишок, кальцій, магній, хлоріон, сульфат-іон, залізо, фтор, СПАР, сірководень, хлорорганічні, фосфорорганічні, мідьмісткі, миш’якмісткі, тормісткі пестициди, об'ємна активність техногенних радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90, наявність лактозопозитивних кишкових паличок, збудників кишкових інфекцій, життєздатних яєць гельмінтів.
За результатами досліджень вода р. Дніпро відповідає 2-3 класу якості води поверхневих водоймищ (ГОСТ 2761-84) та характеризується помірним ступенем забрзуднення (СанПіН №4630-88).
Лімітуючими показниками якості води р. Дніпро є органічні речовини, мікроорганізми, каламутність, запах, біологічне спожиання кисню (БПК), хімічне споживання кисню (ХПК), частково юзчинений кисень, індекс лакто-юпозитивних кишкових паличок, астково бактерії Ешерихії Колі. У пунктах спостереження періодично реєструються понаднормативні концентрації однієї або екількох речовин. Насамперед у ніпровській воді постійно вияв-яються залізо, марганець, мідь, цинк, періодично — феноли. Вивчено динаміку зміни показика БПК за 2001-2003 роки. За існуючого нормативу 6 мгО2/дм3 даний показник становить у межах 8 мг02/дм3 (гирла р. Золоношка та Супой) (рисунок 2.1).
Переміщення нормативів БПК відзначено у II та III кварталах, що може пояснити підвищенням температури та збільшенням кількості забруднюючих скидів у водоймища підприємствами.
Хімічне споживання кисню перевищує діючий норматив (З0 мг02/дм3) у гирлі р. Золотоношка та Супой, що вказує на високий ступінь їх забруднення (рисунок 2.2).
Рисунок 2.1 – Динаміка зміни показника БКП у воді кременчуцького водосховища за 2001-2003 роки.
Рисунок 2.2 - Динаміка зміни показника ХПК у воді Кременчуцького водосховища за 2001-2003 роки.
Проте розчинений у водоймищі кисень не перевищує нижню межу нормативу (не менше 4 мг/дм3) (рисунок 2.3).
Рисунок 2.3 – Динаміка зміни вмісту розчиненого кисню у воді Кременчуцького водосховища за 2001-2003 роки.
Показники каламутності практично у більшості створів перевищують норматив (не більше 1,5 мг/дм3 ) фактично від 1,8 до 3,5 мг/дм3 (рисунок 2.4).
Встановлено, що найбільш забрудненими пунктами спостереження є гирла річок Золотоношка, Супой, Рось, Тясмин.
Зустрічаються випадки виникнення надзвичайних екологічних ситуацій, пов'язаних з різким підвищенням температури води, наявністю великої площі мілководь, нераціональним використанням водних ресурсів.
В усіх пунктах спостереження виявляється марганець, а підприємств, які його використовують, у межах досліджень немає.
Рисунок 2.4 – Динаміка показника каламутності води Кременчуцького водосховища за 2001-2003 роки.
Як результат, зниження у воді розчиненого кисню призводить до невиправданої загибелі риби (літо 2002 p.).
В усіх пунктах спостереження виявляється марганець, а підприємств, які його використовують, у межах досліджень немає.
Підвищений вміст заліза (0,31-0,33 мг/дм3 за нормативу 0,3 мг/дм3) пояснюється за рахунок його вимивання з ґрунтів з високим вмістом та скидами підприємств (до 10 тис. т/рік). Концентрацію шкідливих речовин у складі стічних вод (2002 р.) підприємств Черкаської області у басейн р. Дніпро наведено.
Наявність яєць гельмінтів, залишків пестицидів, радіонуклідів у воді р. Дніпро не перевищує встановлені нормативи.
Періодично протягом 2001-2003 pp. спостерігалося перевищення вмісту лактозопозитивних кишкових паличок (індекс ЛКП) у гирлі р. Вільшанка та Супой. За діючого нормативу (не більше 5000 в 1 дм3) цей показник варіював у межах 5500-8200 в 1 дм3, тобто перевищував ГДК в 1,1-1,64 рази. Цей факт вказує на забруднення даних водних об'єктів господарсько-побутовими стічними водами. Додаткові дослідження води на наявність бактер і й групи Ешерихії Колі у дея ких випадках вказували на наяв ність свіжого фекального заб руднення води. Однією з причин забруднення води може бути не контрельований скид неочище них стічних вод від тваринниць ких комплексів або надходження стічних вод з вигрібних ям, які знаходяться на берегах водосхо вища.
Для визначення активності процесів самоочищення прова диться визначення кількості сап рофітних бактерій. Чисельність сапрофітів при температурі 22°С вказує на активність процесу са моочищення водоймища, чисель ність сапрофітів при температурі 37°С служать індикаторами заб руднення водоймища органічни ми речовинами [15]. Враховуючи різницю між кількістю сапрофіт них мікроорганізмів при температурі 22 і 37°С зроблено висновок, що незважаючи на значне органічне забруднення водойми ща процеси самоочищення відбу ваються задовільно. При цьому найвищий ступінь самоочищення спостерігається у воді Канівсько го водосховища на кордоні Черкаської та Київської областей та у воді Кременчуцького водосхо вища (порт Адамівка, межа Кіровоградської та Черкаської областей), що може пояснюватися більшим коефіцієнтом розбавлення стічних вод водою Кременчуцького водосховища порівняно з його притоками.
За прогнозами Міністерства охорони здоров'я [6], на найближчу перспективу можна очікувати погіршення якості води — збільшення показників мінера-льного складу води, мінерального азоту, вмісту деяких мікроелементів (міді, цинку, марганцю). Особливо може різко зрости кількість сульфатів, а їх рівень до 2005 року може підвищитися більш ніж у 2,5 рази, але їх значення не вийдуть за межу граничних величин. Зростуть показники каламутності води, вмісту завислих речовин та СПАР. З показників органічного забруднення слід очікувати їх зниження. Інші показники, які підлягають дослідженню, за нашими попередніми прогнозами не зазнають суттєвих змін, але все це потребує практичного підтвердження.
ВИСНОВОК
У наш час необхідність радикальних комплексних заходів щодо покращання довкілля і тим самим охорони здоров'я населення спонукає до пошуку найбільш оптимального вирішення екологічної проблеми, зміщення акцентів із психіатричної допомоги на профілактичну психологічну, зменшення негативного впливу соціально-психологічних і екобіологічних факторів, тим більше, що в більшості економічно розвинених країн кількість психологів практично тотожна лікарям загальної практики, а безпека навколишнього середовища є прерогативою державної політики.
Одним із найважливіших компонентів водного середовища, що визначає його екологічну якість, є наявність у воді органічних забруднень. Ступінь забруднення водних об’єктів органічними речовинами визначає їх сапробність.
Одним з найбільш шкідливих проявів антропогенного впливу на водні екосистеми та гідросферу в цілому є хімічне забруднення, яке може призводити до отруєння водного середовища та його живого населення.
Також дуже небезпечним є радіонуклідне забруднення гідробіоценозів, тому що воно має віддалені у часі наслідки, які проявляються через роки, століття.
Дослідивши стан Кременчуцького водосховища можна зробити однозначний висновок, що Дніпро потребує створення єдиної мережі моніторингу на усій його течії. Необхідно також відзначити, що незважаючи на наявність контролю за якістю води у р. Дніпро не передбачено вивчення стану здоров'я населення залежно від її якості. Важливість і актуальність такої проблеми незаперечна. Потребують подальшого удосконалення методи групового визначення хімічних забруднювачів, розширене вивчення мікроелементного складу води, визначення діоксинів та інших токсичних забруднювачів.
Незважаючи на заходи оздоровлення р. Дніпро, які постійно впроваджуються, контроль над її якістю поки що є одним із слабких місць сучасної екологічної практики і потребує постійного вдосконалення.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. “Безпека життєдіяльності”, №1. - 2003 р.
2. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник (за ред. Ситника). – К.: Вища школа. - 2001 - 358 с.
3. Основи екології, Лук’янова Л.Б.: Навчальний посібник. – К.: Вища шк. – 2000 – 327 с.
4. Охрана окружающей среды: Учебник для вузов. Автор-составитель А.С. Степановских. – М.: ЮНИТ ДАНА. - 2000 – 559 с.
5. Романенко В.Д. Основи гідроекології, підручник для студентів екологічних і біологічних спец. вузів. – К.: Обереги. - 2001 р. - 728 с.