У воді р. Дністер вміст нікелю, кобальту, свинцю та кадмію перевищував фонові показники у 8, 1,5, 12 та 2 рази відповідно. Електронно-мікроскопічні дослідження та результати рентгенівської дифрактометрії засвідчили, що головними осадо-твірними глинистими мінералами донних відкладів Дністра є гідрослюда, змішано-шарувата фаза монтморилоніт-хлоритового складу, каолініт і хлорит. Серед неглинистих мінералів наявні кварц, кальцит, польові шпати, іноді гіпс. Склад донних відкладів р. Дністер та Дністровського водосховища залежить від низки чинників, серед яких визначальними є геохімічні особливості порід і ґрунтів району, в якому розташована водойма, та антропогенна діяльність людини (промислові й побутові стічні води, внесення мінеральних добрив тощо).
Головними чинниками, які контролюють поведінку мікроелементів у донних відкладах, є природні процеси осадо-накопичення, які зумовлюють практично рівномірний розподіл усіх мікроелементів і визначають геохімічну спеціалізацію Дністра. За вмістом макро компонентів водорозчинна складова донних відкладів р. Дністер і Дністровського водосховища є незмінною і належить до НСО3-Са-Мg групи гідро-карбонатно-кальцієвого типу при мінералізації в межах 300 -1250 мг/л [1]
В цілому розподіл рухомих вмістів макро- і мікрокомпонентів свідчить про задовільний стан Дністра, про відсутність на даному етапі регіонального забруднення донних відкладів басейну Дністра; незначний вплив забруднення зафіксовано лише на декількох локальних ділянках [5]
Спостерігається значний вміст розчиненого кисню (від 94 до 119%), водневий показник (рН) становив 7,70-8,23 одиниць рН, вміст двоокису вуглецю – не перевищував 15%. Підвищений вміст кисню в ківшевих просторах вказує на достатній водообмін в межах межківшевих зон.
В умовах хорошого водообміну русловиправні споруди (напівзагати) не мають негативного впливу на гідрохімічний режим.
Вище руслового кар'єру, де режим близький до непорушеного, спостерігається незначна зміна гідрохімічних параметрів по ширині і глибині потоку. Осереднені по перетину значення склали: кисню –55%, рН – 7,8, мінералізації – 0,45 г/л, сірководень в пробах не був виявлений.
В зоні кар'єру середня насиченість киснем в придонних областях виявилася рівною 18%, а осереднена по перетину – 49,2% (мінімальна на досліджуваній дільниці). При цьому в застійних зонах вміст кисню був на 10% менше, ніж на стрижні. Концентрація сірководню в придонних областях знаходилася в межах 0,3-1,37 мг/л, що пояснюється наявністю в цих місцях високодисперсної органічної фази.
На ділянці, що знаходиться нижче кар'єру мінімальний вміст кисню в придонній області становив 27%, а осереднений по перетину – 52,2%. Відмічено, що градієнт падіння концентрації кисню на даному перерізі виявився менш сприятливим, в порівнянні з ділянкою непорушеного режиму, що є наслідком утворення наносів і продуцювання сірководню (до 0,16 мг/л).
За результатами лабораторного аналізу, проведеного Державною екологічною інспекцією у Львівській області 11 серпня для контролю за якістю води річок басейну Дністер, виявлено, що мінералізація (загальний вміст солей) не перевищує граничнодопустимої концентрації (згідно з рибогосподарськими нормами водокористування).
Виявлено забруднення річки Дністер амонієм сольовим (1,7 ГДК) в деяких районах. Нітрити в річках басейну Дністра містяться в межах норми. Зафіксовано забруднення завислими речовинами річки Дністер в районі моста Розвадів, річки Дністер на території Самбора та річки Стрв'яж на території с. Луки.
7. Гідробіологічна характеристика
Агрофлора Дністра представлена 75 видами водоростей, з яких діатомові становлять 50%, зелені – 40%, синьозелені – 6%, евгленові – 2% від загальної кількості видів.
Протягом вегетаційного періоду основу фітопланктону формують діатомові (38 видів) і зелені (30 видів) водорості.
Дещо бідніша видова різноманітність фітопланктону, порівняно з іншими ділянками Дністра, характерна для угруповань з околиць м.Новий Розділ, що пояснюється значним антропогенним навантаженням, зокрема скиданням стічних вод підприємств хімічної та нафтопереробної промисловості.
Сезонна динаміка фітопланктону безпосередньо залежить від складного комплексу гідрологічних і гідрохімічних умов водойми. В усі сезони досліджуваного періоду домінантною групою водоростей на Дністрі були зелені – із загальної чисельності фітопланктону (4530 тис. кл./л) понад 50% становить частка саме зелених водоростей. Улітку видова різноманітність водоростей зростала.
Порівняно з весняним періодом, улітку чисельність фітопланктону знижувалася до 1369,6 тис.кл./л з біомасою 1140,0 мг/м3. Восени рівень розвитку фітопланктону у Дністрі (біля м.Новий Розділ) залишався ще достатньо високим.
Униз за течією Дністра, у міру віддалення від джерел забруднення, а також надходження до нього вод великих правобережних приток (річок Стрий, Свіча, Лімниця) якісний і кількісний склад фітопланктону збагачується. Так, на гідростворі м.Галич у весняний період виявлено 41 вид водоростей.
На розвиток альгофлори Дністра значно впливають паводкові води, які транспортують значну кількість завислих речовин. З підвищенням мутності води кількість видів фітопланктону зменшувалася до 10, серед яких переважали діатомові. Їх чисельність становила 59,9 тис.кл./л за біомаси 105,0 мг/м3.
Загалом, чисельність фітопланктону в літній період була дещо нижчою, ніж навесні й становила 1457,4 тис. кл./л з біомасою 1474,3 мг/м3. Восени видова різноманітність планктонних водоростей на створі біля м.Галич зменшилася до 36 видів, що, безперечно, пов’язане з низькою температурою води. Пересічно, за осінній сезон загальна чисельність фітопланктону становила 753,3 тис. кл./л з біомасою 652,0 мг/м3.
Таким чином, фітопланктон Дністра характеризується бідним видовим складом і низьким кількісним розвитком і складається, переважно, з донних форм діатомових водоростей. Основними екологічними факторами, які лімітують розвиток фітопланктону у верхів’ї Дністра є низька температура води, висока швидкість течії, інтенсивна турбулентність, нестійкість гідрологічного режиму, що зумовлено випаданням атмосферних опадів. У сезонній динаміці фітопланктону виявлено два максимуми: весняний та літній.
В Дністрі зоопланктон характеризуєтьсяся незначною видовою різноманітністю: всього було знайдено 18 видів (коловертки – 9, гіллястовусі та веслоногі ракоподібні 4 та 5 відповідно). Пізніше формується зріле угруповання, видова представленість основних груп зростає. За період досліджень (1984 – 1987 рр.) вчені відмітили близько 50 видів та форм. У водоймі та притоках визначено 64 таксона. Найбільш багато представлені коловертки – 35 видів, а також велігери дрейсени, вперше знайдені в середній течії Дністра [4]
8. Антропогенний вплив на Дністер
Водпостами, які найбільш придатні для визначення антропогенного впливу на стік Дністра, є Заліщики (площа басейну – 24600 км2) і Бендер (66100 км2).
Наявний ряд за стоком води на в/п Заліщики охоплює період з 1895 р. За фактичним рядом, в якому є кілька пропусків, середня багаторічна витрата води по 1999 р. включно становить 228 м3/с. Таким же залишається значення при відновленні пропусків у спостереженнях.
У верхній частині басейну Дністра вода забирається для водопостачання Львова, Івано-Франківська, ще кількох міст. Серед промислових об’єктів виділяється Бурштинська ТЕС.
За даними Держводгоспу України, безповоротний забір вище в/п Заліщики у 1999 р. становив 62,7 млн м3, або 2,0 м3/с. У 1991 р., коли стався розпад СРСР, безповоротний водозабір був істотно більшим: 179 млн м3, або 5,7 м3/с.
Певну вплив на стік річки зумовлює забір води при заповненні ставів і водосховищ, а також додаткові втрати на випаровування. В цілому, роль зазначених чинників у верхній течії Дністра порівняно невелика. Об’єм водосховищ до в/п Заліщики становить 121 млн м3, що відповідає 1,7% стоку річки за один рік. У верхній течії Дністра існує приблизна відповідність між втратами на випаровування і кількістю опадів на водну поверхню. Практично антропогенний вплив відповідає безповоротному водозабору. Для наявного періоду спостережень він становить 1 м3/с. Отже, норма природного стоку на в/п Заліщики дорівнює 229 м3/с, що майже збігається з фактичним значенням водності.
Значно складнішим є питання встановлення стоку на в/п Бендер (Бендери), на якому відомості про середній річний стік є з 1881 р. Насамперед це зумовлено помилковістю даних за останні 10-15 років. Упродовж цього періоду витрати води на в/п Бендер є істотно меншими за дані на Дубосарській ГЕС, або ж на водпостах Оланешть і Незавертайлівка. Виправлені, а також відновлені дані дозволяють отримати значення середнього багаторічного стоку – 309 м3/с.
Антропогенний вплив Дністра до в/п Бендер є істотно більшим, ніж до в/п Заліщики, що передусім зумовлено значно більшим безповоротним водозабором. У межах України річковий стік використовується для водопостачання міст Чернівці, Кам’янець-Подільський. Окрім цього, доволі великим є забір у межах Молдови (у цьому разі виділяється м.Кишинів). У порівнянні з верхів’ям річки значно більше води забирається для потреб зрошення.
Окрім безповоротного водозабору, на річковий стік впливає зарегулювання. На річці створено Дністровське (повний об’єм – 3000 млн м3), Дубосарське (485 млн м3), а також ще кілька водосховищ. Ще один чинник – додаткове випаровування з поверхні штучно створених водойм. Зокрема, з поверхні Дністровського водосховища (142 км2) щороку додатково випаровується 35-40 млн м3, що відповідає витраті 1,1-1,3 м3/с.
Врахування усіх перелічених факторів дає змогу отримати природний стік Дністра на в/п Бендер, який би спостерігався у природних умовах, – 314 м3/с [2;4]