Беручи за основу екологічні адаптації скорпіонів, слід відзначити, що будучи дуже давніми наземними членистоногими, скорпіони пережили в своєму розповсюджені геологічні і кліматичні зміни, зміни рослинних і тваринних угрупувань, що відзначились в історії Землі. Обмежені можливості розселення скорпіонів придають особливу цінність цим даним: в більшості випадків ті або інші форми присутні там, де зуміли зберегтися з давніх часів.
ВИСНОВКИ
Отже, в процесі загальної характеристики пустель, слід відзначити, що всі вони характеризуються аридними умовами клімату, і відносно збідненою біологічною нішею, тобто живими організмами разом взятими.
Також, певним чином, у світі пустельні екосистеми займають 48,8 км. кв., що складає 32% від суходолу, серед яких найбільшими пустелями світу є Сахара, Лівійська пустеля, Гобі в Азії, великий басейн в Америці. При цьому рослинний покрив в пустелях дуже збіднений, з наявними в основному дрібнолистовими, або лусковатими і колючковидними рослинами.
Флора пустель характеризується відносним розрідженням і окремими скупченнями рослинних угрупувань на тій чи іншій території пустель. Проте, тут рослинність, певним чином поділяється на дві відносно різні особливості: абсолютні ксерофіти (дуже низька вологість оточуючого середовища і дуже глибоко занурена коренева система), а також ті рослинні угрупування, що є зосередженими в особливих пустельних природних зонах – оазисах; в результаті чого умови тут є дещо іншими, а відповідно і екологічні фактори також відрізняються.
В подібному становищі знаходиться тваринний світ – бідний, де в основному активність життя проявляється у весняний і осінній періоди. Корінними мешканцями тут є плазуни, комахи, тварини, які здатні зберігати вологу у своєму тілі у вигляді жирового спеціального запасу. Під час посухи багато тварини залишає пустелю і перебирається на територію більш сприятливу.
Екологічні фактори впливають на угрупування, а ті у свою чергу на видову різноманітність еколого-біологічного комплексу пустель. Ксерофітність – основна ознака живих організмів цих посушливих природних зон, адже ксерофіти – мешканці посушливих і теплих умов навколишнього середовища.
Основною їх ознакою в даному випадку є екологічні адаптації в пустельних умовах, що певним чином відзначено і описано в цій роботі.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ:
1. Бабаєв А. Пустыни, их настоящее и будущее. – Наука и жизнь, 1977, № 8, с. 42-48.
2. Борисов Б. Один за всех и все за одного // Вокруг света – 2007 - № 9 – с. 138-145
3. Вавриш П. Квітучі гості з Африки // Наука і суспільство – 1982 - № 9, с. 4
4. Гуртий А. Ящерицы с бордой // В мире животных – 2004 - № 10 – с. 32-37
5. Дрейн Х Наступление жуков: // Опустыниввание на Земле // Курьер ЮНЕСКО – 1993 - № 7 – с. 32-34
6. Доценко И.Б. Атак ли гадки гады? // Країна знань. – 2004. - № 5. – с. 34-37
7. Жаркие страсти Калахари (Сурикаты) // В мире животных // 2005. - № 9, с. 8-13
8. Куазов С. Гигант мышиного царства // в мире животных. – 2007. - № 12, с. 10-15
9. Котова А. Живая броня (черепахи) // Чудеса и приключения. – 2007. - № 7. – с. 44-46
10. Газелов Ю.К. СЧерый варан // Природа, 1983, № 4, с. 54-58
11. Коваль С. Українська пустеля // Краєзнавство. Географія. Журнал. – 2007. – Листопад (№ 44), с. 18-19
12. Клименко А.А. Гулівери і ліліпути рослинного світу // Початкова школа. – 1995 - № 3, с. 21-22
13. Лапина С. Пустыня в цвету (растительности среднеазиатской пустыни) // Наука и жизнь. – 2007. - № 5. – с. 68-74
14. Миркин Г. Существование видов в растительном сообществе // Биология в школе. – 2001 . - № 8. – с. 9-17
15. Николаев Ф. Хорошо забытое старое о науках // Чудеса и приключения. – 2003. - № 1. – с. 46-47
16. Орловский Н.С. Опустынивание – глобальная экологическая проблема // Вопросы философии. – 1986. - № 2, с. 113-123
17. Приходько В.Е. Страна кактусов в Мексике // Химия и жизнь – ХХІ век. – 2005. - № 5. – с. 36-40
18. Проскурякова Т. Саксаул // Наука и жизнь. – 1987. - № 9. – с. 158-160
19. Петтифион Ф. Пески и пессочники. – М.: Мир, 1976. – 635 с.
20. Пономарева Т. Дрофы мира // охота и охотничье хозяйство, 1984, № 5. – с. 44-45
21. Соколенко С. Австралийские пустынники // Вокруг света – 2007. - № 7, с. 80-87
22. Уайт-Сандс – Фарфоровая пустыня // Все для учителя // 2008, - № 2008. - № 4. – с. 62
23. Ходжаев Ч. Эволюция барханных песков // Природа, 1992. - № 12. – с. 34-35
24. Хомляв М.М. Сукуленти – мешканці пустелі // Країна знань. – 2005. - № 3, с. 30-32
25. Хомляк М.М. Реліктові рослини // Країна знань. – 2004. - № 3-4. – с. 31-33
26. Чегодаев А.Э. Пустынный крокодил // Химия и жизнь. – 2004. - № 6. – с. 52-53
27. Человек и пустыня. – М.: Знания, 1978. – 95 с.